Справа № 22ц-5079/ 2009 р. Головуючий в суді І інстанції Рудніченко О.М.
Категорія Доповідач Тракало В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого судді: Тракало В.В.,
суддів: Воробйової Н.С., Гуля В.В.,
при секретарі Бобко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та повернення безпідставно отриманого майна.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив стягнути з них борг на загальну суму 52897 грн., які відповідачі позичили у нього у 2004- 2005 роках на розвиток свого підприємства. При цьому пообіцяли повернути борг від прибутку підприємства. ОСОБА_2 він передав 38000 грн., що стверджується письмовою розпискою останнього від 28 жовтня 2007 року, а пізніше передав відповідачам 2950 доларів США, що було еквівалентно 14897 грн., на придбання ними станка. Фактично передавав 3200 доларів США, але 250 доларів після придбання станка вони йому повернули. У кінці 2005 року відповідачі виконали два замовлення по виготовленню будинків із брусу, проте борг із виручених коштів йому не повернули, обіцяючи повернути пізніше. Проте у 2007 році повідомили йому, що грошей взагалі повертати не будуть. Тому позивач просив стягнути з відповідачів борг.
Уточнивши на вимогу суду правові підстави позовних вимог (а.с.6, 8-9) позивач просив стягнути з відповідачів зазначену у первинній позовній заяві суму коштів як безпідставно отримані відповідачами. Посилався на те, що оскільки договір про спільну сумісну діяльність вони з ним не уклали, а кошти він їм передав, то просив стягнути передані відповідачам гроші відповідно до наявних розписок: із ОСОБА_2 – 38000 грн., із ОСОБА_3- 16225 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду від 10 вересня 2009 року позов задоволено. Постановлено стягнути на користь ОСОБА_4 з відповідача ОСОБА_2 38000 грн. безпідставно набутих коштів, із ОСОБА_3 – 22715 грн. безпідставно набутих коштів. Також постановлено стягнути з відповідачів солідарно державне мито на користь держави в сумі 507 грн.15 коп.
В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позов та стягуючи з на користь ОСОБА_4 з відповідача ОСОБА_2 38000 грн., із ОСОБА_3 – 22715 грн. суд виходив з того, що ці кошти підлягають поверненню на підставі статей 1212, 1213 ЦПК України як безпідставно набуті відповідачами. На підтвердження таких висновків суд послався на приєднані до матеріалів справи розписки (а.с.16, 15).
Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, крім того, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, з наявної у справі письмової розписки власноручно написаної ОСОБА_2 та ним підписаної, датованої 28 жовтня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_5 38000 грн., які взяв у нього на розвиток свого приватного підприємства (а.с. 16). Отже, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виникли правовідносини, які відносяться до договору позики.
Оскільки на вимогу позивача відповідач вказані кошти не повернув позивачеві, то вони підлягають стягненню відповідно до вимог ст.1049 ЦК України. Так як позивач із самого початку просив стягнути вказану суму з відповідача як борг, то колегія суддів не виходить за межі позовних вимог, оскільки підставою позову є не саме по собі посилання на норму закону, а обставини, якими позивач обґрунтовує позов.
Заперечення відповідача ОСОБА_2 проти повернення боргу з тих підстав, що він отримував зазначені кошти на розвиток їх майбутньої спільної діяльності, яка не відбулася, а розписку написав значно пізніше, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтується на законі та на доказах. Зазначена розписка не визнана в установленому законом порядку наслідком кримінально-карних дій, або інших дій, передбачених ч.2 ст.1051 ЦК України, а письмовий договір про спільну діяльність, як то передбачено ст.1131 цього ж Кодексу, сторони не укладали, спільної діяльності не вели.
Не можна погодити і з висновком суду про стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 22715 грн. безпідставно набутих коштів.
З матеріалів справи (а.с.15) вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 24 вересня 2004 року 3200 доларів США для придбання станка певної марки і доставки його в м.Ірпінь до приватного підприємства “Залізняк“ . З накладної на а.с. 110 вбачається, що 28 вересня 2004 року на ім’я ОСОБА_4 через ОСОБА_2 було придбано відповідний станок за 14500 грн. Ці обставини визнаються сторонами. Позивач у позовній заяві зазначив, що з переданих за розпискою від 24 вересня 2004 року 3200 доларів США відповідач 250 доларів США повернув йому, а за решту придбав станок. Відповідач ОСОБА_3, заперечуючи проти позову про стягнення з нього 22715 грн. як безпідставно набутих коштів, надав докази про те, що неодноразово пропонував позивачеві забрати придбаний на його ім’я станок, який знаходиться на території приватного підприємства “Залізняк“. Позивач наполягає на поверненні коштів, а не станка. Розглядаючи зазначений спір у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що в позові про стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 22715 грн. як безпідставно набутих коштів слід відмовити, оскільки позивач в силу ст.60 ЦПК України не довів заявлених позовних вимог.
Не можна погодитися із висновком суду про стягнення на користь держави мита солідарно із відповідачів в сумі 507 грн. 15 коп., оскільки відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки ОСОБА_5 звільнений від сплати судового збору, то при задоволенні позову суд повинен був стягнути на користь держави з кожного з відповідачів мито у розмірі, пропорційно стягнутій з кожного суми. Так як апеляційний суд задовольняє позовні вимоги лише щодо ОСОБА_2, то з нього належить стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1% від задоволених з нього позовних вимог, тобто 380 грн.
Керуючись ст. ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення .
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 38000 грн. боргу, а на користь держави – 380 грн. судового збору.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :