Справа №22ц-881/2010 Головуючий у суді 1 інстанції Якутюк В.С.
Доповідач у суді 2 інстанції Даценко Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.,
при секретарі Маріній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2009 року у справі за позовом Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя-Левицького до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання вселення незаконним та виселення з гуртожитку, -
встановила:
У серпні 2009 року Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що згідно укладеного між сторонами договору оренди жилого приміщення № 8 від 4 липня 2005 року позивач надав відповідачам у тимчасове користування АДРЕСА_1 для проживання строком на один рік.
Після закінчення терміну оренди позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням звільнити займане приміщення, але відповідачі не реагували на ці вимоги. 23.03.09 р. позивач письмово звернувся до відповідачів про те, що договір оренди продовжувати не буде і просив їх звільнити займане приміщення, однак відповідачі не реагували на письмове попередження, у зв’язку з чим позивач звернувся в суд з даним позовом.
Позивач вважає, що відповідачі вселилися в гуртожиток без спеціального ордера, а лише на підставі договору оренди, що є порушенням порядку надання житлової площі в гуртожитках. Тому їх вселення в гуртожиток було проведено з порушенням чинного законодавства України. Просив визнати вселення відповідачів в приміщення гуртожитку незаконним, виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку з підстав, передбачених ст. ст. 128, 129, 132 ЖК України та ст. ст. 15, 16, 626, 629, 821, 822 ЦК України.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2009 року позов задоволено частково, відмовлено в позові в частині визнання вселення незаконним і задоволено позов в частині виселення та зняття з реєстрації, стягнуто з позивача на користь відповідачів по 500 грн. на кожного витрат, понесених ними на оплату юридичної допомоги, відстрочено виконання рішення в частині виселення до 01 травня 2010 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині виселення та зняття з реєстрації, суд обґрунтовував свої висновки тим, що позивач відповідно до вимог ст. 822 ЦК України повідомив відповідачів про те, що не буде надалі продовжувати з ними договір оренди житла, а відповідачі в добровільному порядку не звільнили займане приміщення № 53 в гуртожитку гуманітарного коледжу, тому договір оренди житла слід вважати розірваним, а позов про виселення сім"ї ОСОБА_3 таким, що підлягає до задоволення.
Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Встановлено, що позивачеві згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.12.2006 року належить на праві комунальної власності житлова будівля – АДРЕСА_1
Встановлено, що відповідачі з 1999 року вселилися і проживають у займаному приміщенні АДРЕСА_1 і зареєстровані в ньому. 4 липня 2005 року між сторонами укладено договір оренди цього ж приміщення, згідно умов якого позивач надав відповідачам у тимчасове користування зазначене приміщення для проживання строком на один рік.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді справи із пояснень директора Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя-Левицького та відповідачки ОСОБА_3 встановлено, що з 1999 року відповідачі вселилися в зазначене приміщення гуртожитку на підставі договору оренди і проживають до теперішнього часу.
Таким чином, при вирішенні даного спору необхідно керуватися нормами цивільного права, які регулюють найм (оренду) житла, оскільки відповідачі вселилися в займане ними приміщення гуртожитку на підставі договору найму (оренди) житла, тобто на законних підставах відповідно до вимог ст. 810 ЦК України. Тому позовні вимоги в частині визнання вселення незаконним є безпідставними.
Встановлено, що після закінчення дії договору оренди житла відповідачі не звільнили приміщення, а позивач не попередив їх про відмову від укладання договору на новий строк, тому згідно ст. 822 ЦК України договір оренди вважається укладеним на такий самий строк.
Посилання позивача на те, що він попередив відповідачів про відмову від укладення договору на новий строк, суд не може прийняти до уваги, оскільки позивач відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів цим обставинам. Рекомендований лист на ім"я ОСОБА_3, який міститься на а. с. 29, суд також не може прийняти до уваги, оскільки в ньому відсутня дата його складання та дата вручення його відповідачам, а його копія ( а. с. 11) не відповідає оригіналу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно вважав розірваним договір оренди і помилково прийшов до висновку про задоволення позову в частині виселення .
За таких обставин, коли договір оренди приміщення між сторонами не розірваний, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для виселення та зняття з реєстрації відповідачів із займаного ними приміщення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя-Левицького до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання вселення незаконним, виселення з гуртожитку та зняття з реєстраційного обліку відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді