Єдиний унікальний номер 236/527/20

Номер провадження 22-ц/804/2049/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Бахмут

справа № 236/527/20

провадження № 22-ц/804/2049/20

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого Хейло Я.В.,

суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (суддя Бєлоусов А.Є.), ухваленого в приміщенні суду в місті Лиман Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позов мотивовано тим, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати.

Просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 23312,45 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за: березень 2017 року - 2373,66 грн., квітень 2017 року - 2458,75 грн., травень 2017 року - 2490,06 грн., червень 2017 року - 2474,40 грн., липень 2017 року - 9390,08 грн. (в тому числі вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки), а всього в сумі 19186 грн. 95 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 4090 грн. 15 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач знаходився з Регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримав усі належні йому платежі. Враховуючи викладене, суд вважав позовні вимоги обґрунтованими, а заборгованість по заробітній платі та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, що підлягає стягненню встановлено судом у розмірі 19186, 95 гривень та 4090, 15 гривень відповідно.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідач АТ «Українська залізниця» просив оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права.

Зазначає, що висновком торгово-промислової палати від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливило виконання АТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених статтями 115, 116 КЗпП України, і є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони.

Зазначає, що у відповідача відсутня можливість надати докази, що відповідно до Наказу Державного комітету статистики №489 від 05 грудня 2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», а саме N П-1 «Наказ про прийняття на роботу», N П-3 «Наказ про надання відпустки», N П-4 «Наказ про припинення трудового договору», N П-5 «Табель обліку використання робочого часу», N П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», що можуть вважатись належними та допустимими, оскільки вони залишились у непідконтрольному Українській владі м.Донецьку, тому підтвердити інформацію щодо виконання позивачем роботи не є можливим, і відповідно здійснити нарахування заробітної плати позивачу також неможливо.

Звертає увагу, що судом помилково прийнято до уваги довідку про заробітну плату, оскільки вона не містить необхідних реквізитів, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01.07.2016 року 17.07.2017 працював на посаді машиніста незмінної дрезини 6 розряду ВП «Родаківська дистанція колії» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 8-14).

Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН та наказом начальника ВП «Родаківська дистанція колії» від 17.03.2017 року № 73/ОД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с. 25-26).

Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 1747-ОС від 17.07.2019 ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнений з посади машиніста незмінної дрезини 6 розряду ВП «Родаківська дистанція колії» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 15).

В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 24 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

Позивачем надано суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 - 17 липня 2017 року, в яких зазначені суми до виплати за березень 2017 року - 2703,11 грн., квітень 2017 року - 2458,75 грн., травень 2017 року - 2490,06 грн., червень 2017 року - 2474,40 грн., липень - 9390,08 грн. (втому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні) (а.с. 16-20).

До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340).

Також позивачем надано копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані, бухгалтером, працівником кадрових служби, керівником структурного підрозділу, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 15 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень - «0» (а.с. 27-36)

Відповідно до копії журналу обліку приходу-уходу працівників (змінних), які знаходяться на простої (цех № 21 ), ВП «Родаківська дистанція колії», ОСОБА_1 перебував у простої у березні 11 днів (72 год.), у квітні 24(157), у травні 24(159), у червні 24(158), у липні 14(92) (а.с. 52-68).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову складає 23313, 45 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримав повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі статтями 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в трудових відносинах до 17.07.2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав належну йому заробітну плату, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Аргументи апеляційної скарги про те, що у позивачем не надано в якості доказів первинних документів є необґрунтованими, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік, тощо, покладено на роботодавця, а не на працівника.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Разом з тим на підтвердження позовних вимог позивачем надано копії табелів обліку використання робочого часу, копії журналу обліку приходу-уходу працівників (змінних), які знаходяться на простої (ЦЕХ №21), який скріплено печаткою підприємства та підписано начальником Ю .А. Мальцевим та головним бухгалтером І.І. Горових. (а.с.52-68)

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже, відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати.

Доводи про те, що надані позивачем документи не можуть бути належними доказами наявності заборгованості по заробітній платі, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки надані позивачем документи мають підписи посадових осіб. Вважаючи надані позивачем документи неналежними доказами, відповідач не надав інших будь-яких доказів, які б спростовували їх належність.

Посилання на те, що нарахування заробітної плати було припинено у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та відсутністю первинних документів для нарахування заробітної плати судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки зазначене не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та встановлених обставинах.

Стосовно стягнення судом першої інстанції компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4090,15 гривень, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України № 2050-III від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4).

Відповідно до Закону № 2050-III, Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок).

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (п. 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Зазначене спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачу компенсації через відсутність вини відповідача у порушенні трудових прав працівників, в тому числі встановлених строків виплати заробітної плати.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Я.В. Хейло

Судді: О.І. Корчиста

О.О. Тимченко