Єдиний унікальний номер 233/5928/19

Номер провадження 22-ц/804/1502/20        

Донецький апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року                       

м. Бахмут

Справа № 233/5928/19

Провадження № 22-ц/804/1502/20

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з  розгляду цивільних справ:      Біляєвої О. М.     (суддя-доповідач),       Тимченко О. О.,        Хейло Я. В.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач  - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Бєлостоцької О. В. від 12 лютого 2020 року, ухвалене у м. Костянтинівці Донецької області, дата складення повного судового рішення – 12 лютого  2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення належних звільненому працівникові сум.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді оператора станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів у виробничому підрозділі «Станція Дебальцеве-Сортувальна» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі –   АТ «Українська залізниця»).

Посилаючись на те, що відповідач у день звільнення працівника не провів повний розрахунок, позивач просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця»     15 411 грн 83 коп. нарахованої, але невиплаченої за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року заробітної плати.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року позов задоволений частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь                    ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі  1 753 грн 78 коп.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця»  при виплаті               ОСОБА_1   заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі                                   1 753 грн 78 коп. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що  відповідач на порушення вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника не виплатив всі суми, що належать йому від  підприємства, а тому позовні вимоги про стягнення 1 753 грн 78 коп. заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року підлягають задоволенню.  Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заробітної плати з квітня по липень 2017 року, суд зазначив, що наявність заборгованості за вказаний період не доведена.

У березні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення з підстав порушення судом норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд з порушенням норм процесуального права оцінив надані учасниками справи докази, зокрема подану позивачем довідку про розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Суд не урахував, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладено на керівництво підприємства.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, крім цього, зазначила про незастосування судом попередньої інстанції при вирішенні даної справи норм міжнародного законодавства, у тому числі статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, не врахування рішень Європейського суду з прав людини в справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 і № 71378/10, в справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява   №  42527/98.

Акціонерне товариство «Українська залізниця»  31 березня 2020 року отримало копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі разом з апеляційною скаргою, однак на час перегляду справи судом апеляційної інстанції не скористалось правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді оператора станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве-Сортувальна» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця»                 АТ «Українська залізниця».

17 липня 2017 року позивач звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати з березня по липень 2017 року надана копія довідки про розмір нарахованої заробітної плати, згідно з якою загальний розмір нарахованої заробітної плати становить 19 409 грн 63 коп.,  з яких: березень 2017 року – 1 621 грн 56 коп., квітень - 2 002 грн 46 коп., травень - 2 382 грн 08 коп., червень -                  2 382 грн 08 коп., липень – 11 021 грн 15 коп.; сума до виплати - 15 411 грн 83 коп.   Документальне підтвердження  про виплату заробітної плати за спірний період відсутнє.

Згідно з наданою відповідачем довідкою від 15.10.2019  № 1160/2, а також з урахуванням відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за березень 2017 року - 305 грн 59 коп., до виплати – 243 грн 00 коп., яка  не отримана і обліковується на балансі Дирекції. З квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалася.

Відповідно до індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України застрахованої особи, дата формування виписки 14 січня 2020 року, сума заробітку для  нарахування позивачеві пенсії у березні 2017 року – 1 753 грн 78 коп., з квітня по липень 2017 року відомості про заробітну плату відсутні.

Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина перша статті 116 КЗпП України  наголошує,  що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Поняття доказів розкрито у частині першій  статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у трудових відносинах. 10 липня 2017 року відповідач видав наказ № 7869/ДН-ос про звільнення з 17 липня 2017 року ОСОБА_1 на підставі  п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

З огляду на матеріали справи, зокрема довідку АТ «Українська залізниця» від 15.10.2019 № 1160/2, за період березень – липень 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата: березень – 305 грн 59 коп., до виплати – 243 грн 00 коп.

Заробітна плата за першу половину березня 2017 року у сумі 243 грн 00 коп.        позивачем не отримана, що підтверджується відзивом на позовну заяву.

Відповідно до індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України застрахованої особи, дата формування виписки 14 січня 2020 року, сума заробітку для  нарахування позивачеві пенсії у березні 2017 року – 1 753 грн 78 коп., з якої сплачувалися страхові внески. З квітня по липень 2017 року відомості про заробітну плату відсутні.

Встановлені судом обставини не спростовані позивачем.

Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181, із змінами і доповненнями, внесеними  наказами Міністерства юстиції України від 12 червня 2018 року № 1827/5,  від 4 липня 2018 року № 2277/5, затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі – Правила), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).

Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами (пункт 1 розділу І).

Відповідно до пункту 1 частини третьої розділу ІІ Правил на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Згідно з пунктами 1 та  2 глави 4 розділу II Правил, датою документа є відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення (для актів), засідання колегіального органу (для протоколів). Дату оформляють відповідно до ДСТУ 4163-2003 цифровим або словесно-цифровим способом. Усі реквізити на документі, пов`язані з його проходженням і виконанням, датуються і підписуються. Дата документа проставляється посадовою особою, яка його візує, погоджує або затверджує. Дата зазначається нижче підпису ліворуч.

Крім того, під час реєстрації документа його дата проставляється працівником служби діловодства в лівій верхній частині документа на спеціально відведеному місці на бланку.  У документах, складених не на бланку (заяви працівників, доповідні записки, довідки тощо), дата проставляється автором документа нижче підпису (пункт 3 глави 4 розділу II Правил).

У разі застосування автоматизованої системи реєстрації документів може використовуватися штрих-код. Для вихідних документів штрих-код включає реєстраційний індекс і дату документа (пункт 6 глави 3 розділу III Правил).

На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання винагороди за виконану нею роботу, а також, що з березня 2017 року по 17 липня 2017 року їй нараховувалася заробітна плата, яка не виплачена на момент звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 подала копію довідки про доходи, підписану заступником начальника станції Дебальцеве-Сортувальна Нагорянським Д. О. та головним бухгалтером ОСОБА_2 , яка не містить інформації щодо розцінки та норми праці, обліку використаного часу; документального підтвердження нарахування зарплати. Також довідка оформлена без додержання вимог, встановлених Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, зокрема не засвідчена печаткою та не містить необхідні реквізити, дату документа, що унеможливлює перевірити повноваження посадових (відповідальних) осіб, які підписали довідку, на час її видачі, а також наявність заборгованості на час розгляду справи. 

Отже, суд першої інстанції з урахуванням наведених норм правильно не визнав вказану довідку належним доказом наявності заборгованості по заробітній платі.

Окрім того, обставини, що у спірний період позивач являлася на робоче місце, за нею зберігався середній заробіток, не підтверджені належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, зокрема табелями обліку робочого часу. Згідно з повідомленням відповідача, у  нього  відсутні оригінали первинних (кадрових і фінансових) документів, що обумовлено форс-мажорними обставинами.

При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з  АТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Аналогічний правовий висновок, підстав для відступлення від якого не вбачила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду під час касаційного перегляду 10 жовтня 2019 року справи № 243/2071/18, висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від    06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17 та  Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц. 

Отже, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення належних працівникові при звільненні сум з квітня по 17 липня 2017 року є правильним, оскільки факт роботи позивача у спірний період, наявність та розмір заборгованості не підтверджено належними доказами. Зважаючи на те, що виробничі потужності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця»  Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» фактично знаходяться у м. Донецьку Донецької області, яке перебуває під контролем незаконних збройних формувань, відповідач втратив контроль над майном та документацією, АТ «Українська залізниця» з незалежних від нього причин позбавлено можливості надати суду первинні документи.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі                      №  408/2306/17-ц, від 11 квітня 2019 року у справі №  408/2445/17-ц, від     03 березня 2020 року у справі № 233/836/19.

Зазначення ОСОБА_1 у позовній заяві про те, що первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться в регіональній філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», яка розташована у    м. Лиман Донецької області, оскільки в жовтні 2017 року були передані нею особисто, не підтверджується  матеріалами справи. Останні також не містять доказів, що позивач при звільненні отримувала довідку про заборгованість,  зверталася до роботодавця із вимогою про надання необхідних документів щодо проведення з нею розрахунку при звільненні.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України», яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, та від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спори, з приводу яких вони прийняті, виникли з інших правовідносин, стосуються позитивних зобов`язань держави з приводу виплати пенсії.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає  принцип, пов`язаний з  належним  здійсненням  правосуддя,  у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,      № 63566/00,  § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають; колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                О. М. Біляєва

                                                                       О. О. Тимченко

                                                          Я. В. Хейло

Дата складення судового рішення –  18 червня 2020 року

Суддя-доповідач                                                                            О. М. Біляєва