Справа №22ц-2693, 2008 р Головуючий у 1-й інстанції
Головко О.В.
Категорія 31 Доповідач - Лісова Г.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року грудня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів : Бугрика В.В.
Приходько Л.А. при секретарі Конотоп О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду М. Херсона від 6 серпня 2008 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного підприємства «Корнет-Стиль» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди
встановила:
15.08.2007 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, приватного підприємства «Корнет-Стиль» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, посилаючись на те, що 15.03.2005 року на зупинці громадського транспорту, що біля автовокзалу по вул. Будьонного в м. Херсоні, ОСОБА_6, керуючи автомобілем ГАЗ 32213, державний номер НОМЕР_1., належним на праві власності ОСОБА_5, порушив п.п.21.4, 10.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв на неї наїзд, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Просила стягнути з відповідачів 4000 грн. понесених нею витрат на лікування та 25000 фн. на відшкодування завданої моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, яких вона зазнала у зв»язку з травмою ноги та вимушеними змінами у житті.
У процесі розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди до 100000 грн.
Суд притягнув до участі в справі як співвідповідача ОСОБА_6.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 6 серпня 2008 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог та у позові до ПП «Корнет-Стиль» відмовлено.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на рішення суду просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_5 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Посилається на те, що визначений судом розмір
відшкодування моральної шкоди, не відповідає дійсному характеру та ступеню страждань, яких зазнала позивачка, нею не надано жодних доказів на підтвердження заподіяної їй моральної шкоди, рішення судом постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених у ній, просить рішення суду першої інстанції скасувати і задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 апеляційну скаргу позивачки не визнав, а свою підтримав з підстав викладених у ній, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне.
Представник ПП «Корнет-Стиль» та відповідач ОСОБА_6 апеляційну скаргу ОСОБА_4 не визнали, вважають, що її слід відхилити як безпідставну. Апеляційну скаргу на рішення суду ОСОБА_5 підтримали.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення суду в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 судового збору змінити, а в решті рішення залишити без змін.
Судом встановлено, що 15.03 2005 року в 15 год.30 хв. ОСОБА_6, керуючи автомобілем ГАЗ 32213 державний номер НОМЕР_1 в районі автовокзалу на зупинці громадського транспорту по вул. Будьонного в м. Херсоні під час висадки пасажирів порушив п.21.4 та п.10.1 Правил дорожнього руху внаслідок чого скоїв наїзд на ОСОБА_4 , заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Даний факт підтверджується постановою Суворовського районного суду М. Херсона від 20.11.2006 року, якою порушена проти ОСОБА_6 кримінальна справа за порушення правил безпеки дорожнього руху по ч.1 ст. 286 КК України закрита у зв»язку з амністією.(а.с. 5).
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі( права власності, інше речеве право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, передбачено ч.1 ст. 1167 цього Кодексу.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд правильно виходив з того, що завдана позивачці моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких ОСОБА_4 зазнала у зв»язку з одержаними нею тілесними ушкодженнями середньої тяжкості внаслідок наїзду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_6 15.03.2005 року, тривалості лікування, порушення нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного життя та відсутності членів сім»ї, які б надавати їй в цей період допомогу.
Визначаючи розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди в сумі 25000 грн. суд врахував характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала позивачка у зв»язку із заподіянням ушкодження її здоров»ю та вимушеними змінами у її житті, тривалість відновлення стану здоров»я, наслідки заподіяного ушкодження, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд обгрунтовано відмовив позивачці у відшкодуванні матеріальної шкоди у зв»язку з недоведеність цих вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ПП «Корнет-Стиль», суд правильно виходив з того, що ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах з підприємством, а доводи позивачки про те, що саме підприємство «Корнет-Стиль» випускало транспортний засіб на маршрут, забезпечувало медичний огляд водіїв, не можуть бути підставою для покладення на «Корнет-Стиль» відповідальності по відшкодуванню завданої позивачці шкоди, тому що ці обов»язки підприємство виконувало згідно з угодою укладеною з приватним підприємцем ОСОБА_5
Як встановлено судом ОСОБА_6 був допущений до роботи водієм транспортного засобу його власником ОСОБА_5, який і виплачував заробітну плату ОСОБА_6
За моральну(немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов»язків, відповідальність несе особа (фізична чи юридична), з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, але, оскільки ОСОБА_6 не оскаржував рішення суду, яким на нього покладено відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди ОСОБА_4 , то суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК не має права робити висновки щодо законності та обгрунтованості судового рішення в цій частині.
Таким чином, рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують його висновків, а тому підстав для його скасування не має.
Разом з тим, рішення суду в частині стягнених з відповідачів судових витрат слід змінити, тому що стягненню з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в доход держави підлягає 8 грн. 50 коп.3амість стягнених 1250 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Також з резолютивної частини рішення слід виключити вказівку про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки відповідно до ст. 1190 ЦК солідарну відповідальність перед потерпілим несуть лише особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 6 серпня 2008 року в частині стягненого з відповідачів судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в доход держави 8 грн. 50 коп. судового збору.
Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 моральної шкоди. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.