Справа №22ц-3389, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції

Мусулевський Я.А. Категорія: 50 Доповідач - Цуканова І.B.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року листопада місяця "12" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Цуканової І.В.

Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.

при секретарі - Жегуліній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 4 серпня 2008 року

за позовом.

ОСОБА_2

до

приватного підприємства «Валері»

про стягнення середнього заробітку та компенсації за час затримки

розрахунку при звільненні,

встановила:

У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПП «Валері», просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 350, 62грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 351, 81грн., посилаючись на те, що при звільненні 01.05.200броку відповідач не провів з ним розрахунок, заборгованість по зарплаті виплатив лише 24.07.2007року.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 04.08.2008року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що з 03.0б.2005року ОСОБА_2 працював в ПП «Валері» адміністратором комп'ютерної мережі /а.с.7/.

Наказом відповідача №7 від 01.05.200броку позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін з 01.05.200броку /а.с.8/, при цьому відповідач не виплатив належну йому суму 2 577, 39грн. /а.с.5/.

Повний розрахунок у вказаній сумі з ОСОБА_2 проведено 24.07.2007року за видатковим касовим ордером №157 /а.с. 18/.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд виходив     з того,  що  позивачем пропущено  без  поважних причин

тримісячний строк звернення до суду,    встановлений    ч.1    ст.233 КЗпП    України,    оскільки    середній    заробіток    за    час    затримки розрахунку при    звільненні    та    компенсація,    нарахована    на

заборгованість по заробітній платі, не є різновидом заробітної плати, з вимогою про стягнення якої працівник має право звернутися до роботодавця без обмеження строку.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального і матеріального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, налезкними доказами і такі, що висновки суду не спростовують.

Так, апелянт посилається на ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці», яка, за його думкою, підтверджує, що компенсація заборгованості по заробітній платі є додатковою заробітною платою, тому підлягає стягненню з роботодавця без обмеження строків.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями апелянта, виходячи з наступного.

Згідно вказаної норми Закону додаткова заробітна плата є винагородою за працю понад установлені норми. До неї відносяться в т.ч. компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року встановлено, що компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата.

Оскільки предметом спору є компенсація, нарахована на заборгованість по заробітній платі за період, коли ОСОБА_2 не працював, то, як випливає з вищенаведених норм права, така заборгованість є разовим платежем і нарахована позивачем на неї компенсація не є додатковою заробітною платою.

Відповідно, з вимогою про стягнення такої компенсації позивач має звернутися до суду із дотриманням строку, встановленого ч. 1 ст.233 КЗпП України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 4 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.