Справа №22ц-2563, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Слюсаренко О.В. Категорія: 20 Доповідач - Цуканова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року листопада місяця "26" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В. Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М. при секретарі - Кримцевій І.І. з участю адвоката - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 5 серпня 2008 року
за позовом.
ОСОБА_3
до
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
товарної біржі «Смарагд-Південь»
про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.,
про визнання права власності
та за позовом. ОСОБА_7
до
ОСОБА_3,
ОСОБА_5,
ОСОБА_4,
ОСОБА_8,
треті особи - ОСОБА_9,
товарна біржа «Смарагд-Південь»,
орган опіки та піклування, виконавчого комітету
Суворовськог районної у м. Херсоні ради,
про визнання права власності, виселення, про визнання договору
купівлі-продажу дійсним,
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_10 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а такозк неповнолітнього ОСОБА_8 про виселення з АДРЕСА_1 (далі квартира) без надання іншого жилого приміщення,
посилаючись на те, що 02.02.2000року на товарній біржі «Смарагд-Південь» він купив у ОСОБА_11 квартиру, звільнити яку члени сімї продавця відмовляються.
В серпні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_10 про визнання недійсним
договору купівлі-продажу квартири від 02.02.2000року та скасування державної реєстрації вказаної угоди, посилаючись на те, що угода укладена внаслідок зловмисної угоди ОСОБА_6, який діяв як представник ОСОБА_11, і ОСОБА_10, та внаслідок збігу тяжких обставин - наявності його боргу за договорами позики перед ОСОБА_6
ОСОБА_3 просив також поновити йому строк позовної давності, як пропущений з поважних причин.
В ході судового розгляду ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги і підстави позову, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, як укладений внаслідок збігу тяжких обставин, та при укладенні якого не дотримана нотаріальна форма. Також ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на Уэ частину квартири як співвласник спільної сумісної власності з ОСОБА_11 та на 1/6 частину в порядку спадкування за законом після смерті останньої /т. 1 а.с. 19-22/. Співвідповідачем при цьому зазначив і ТБ «Смарагд-Південь»
18.02.2008р. ОСОБА_10 доповнив позовні вимоги, зазначивши відповідачем ОСОБА_3, третіми особами -ОСОБА_6 та ТВ «Смарагд-Південь», про визнання договору купівлі-продажу дійсним згідно ст.47 ЦК України (1963р.) та про визнання за ним права власності на квартиру, посилаючись на те, що між ним, як покупцем, і ОСОБА_11, як продавцем, було досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, ним всі дії за угодою виконано /т. 1 а.с.72-75/.
10.07.2008 року ОСОБА_10 доповнив позовні вимоги і просив усунути перешкоди у здійсненні ним права розпорядження і користування квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_3, ОСОБА_4, її неповнолітнього сина ОСОБА_8 та ОСОБА_5 /т.1 а.с.119-120/.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 12.03.2008 року позов ОСОБА_3 та позов ОСОБА_10 об'єднано в одне провадження /т.1 а.с. 139/.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 05.08.2008 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, позов ОСОБА_10 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 02.02.2000року. Визнано за ОСОБА_10 право власності на вказану квартиру. Виселено з цієї квартири ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_3, в- задоволенні позову ОСОБА_10 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи видно, що згідно свідоцтва про право власності №0276 від 29.12.1999року ОСОБА_11
належала АДРЕСА_1 /т. 1 а.с.58зв./.
24.12.1999року ОСОБА_11 надала доручення ОСОБА_6 з правом продажу належної їй квартири /т. 1 а.с.56/.
02.02.2000року ОСОБА_6 на підставі вказаного доручення від імені ОСОБА_11 на ТБ «Смарагд-Південь» уклав з ОСОБА_10, як покупцем, договір купівлі-продажу квартири при наявності письмової заяви ОСОБА_3 від 01.02.2000року про згоду на продаж; квартири /т.1 а.с.55, 7/. 02.11.2000року квартиру зареєстровано за ОСОБА_10 в Херсонському ДБТІ.
05.05.2000року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення з квартири.
01.12.2000року ОСОБА_11 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_12 про визнання договору недійсним на підставі ст.ст.47, 48, 227 ЦК України (1963р.).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 03.05.2001року позов ОСОБА_10 залишено без розгляду, рішенням від 03.05.2001року в задоволенні позову ОСОБА_11 відмовлено за однією із заявлених нею підстав — ст.48 ЦК України (1963р.), як це випливає зі змісту рішення /т. 1 а.с.91-92/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла /т. 1 а.с.24/, в квартирі залишилися проживати члени її сім'ї, які в ній зареєстровані: чоловік ОСОБА_3, діти ОСОБА_5, 1985року народження, ОСОБА_4, 1977року народження, онук ОСОБА_8, 2001року народження /а.с. 13/.
Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, та зазначив про пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності без поважних причин.
Зокрема, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору-кутвлі продажу квартири у зв'язку з недодержанням його нотаріальної форми та підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_10 про визнання спірного договору дійсним і визнання права власності на квартиру. При цьому суд вважав встановленим передбачені ч.2 ст.47 ЦК України (1963р.) підстави для визнання договору дійсним - домовленість сторін щодо всіх істотних умов угоди, повне виконання угоди ОСОБА_10 та смерть ОСОБА_11
За думкою суду, ОСОБА_3 не надав доказів, що ОСОБА_11 уклала договір купівлі-продажу внаслідок збігу тяжких обставин.
Виселяючи ОСОБА_11 із спірного жилого приміщення, суд послався на право ОСОБА_10 як власника квартири згідно ст.391 ЦК України (2003р.) вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та на фактичне проживання в квартирі родини ОСОБА_11 після 02.02.2000року на умовах найму.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, не доведено обставини, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Згідно ст.47 ЦК України (1963р.) недодержання нотаріальної форми угоди, яка є обов'язковою для купівлі-продажу
квартири згідно ч. 1 ст.227 цього Кодексу, тягне за собою недійсність угоди із застосуванням двосторонньої реституції. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала таку угоду, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978року з наступними змінами «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» правило, зазначене в ч.2 ст.47 ЦК України (1963р.) не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов договору, при цьому суд в тому числі повинен перевірити, чому угода не була нотаріально посвідчена.
Про недосягнення сторонами договору купівлі-продажу згоди з усіх її істотних умов, а саме, щодо її продажу, свідчать звернення ОСОБА_11 17.04.2000року до Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області із заявою про неправомірні дії її представника по угоді ОСОБА_6, який примусив її видати доручення на продаж квартири, та звернення її до суду 01.12.2000року із позовом до ТБ «Смарагд-Південь» і ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Посилаючись на ч.2 ст.47 ЦК України (1963р.) як на підставу позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, ОСОБА_10 взагалі не зазначив, що ОСОБА_11 ухилялася від нотаріального оформлення угоди /т. 1 а.с.74/. Вільні того, про непред'явлення ним такої вимоги продавцю свідчить подання ним 05.05.2000р. позову до ОСОБА_11 про виселення, обґрунтованого укладенням угоди купівлі-продажу квартири належним шляхом на товарній біржі, що свідчить про неочевидність для самого ОСОБА_10 необхідності нотаріального оформлення угоди.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_10 не довів факту досягнення з ОСОБА_11 згоди з істотних умов договору та факту її ухилення від нотаріального оформлення угоди, то його, ОСОБА_10, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
визнання за ним права власності на квартиру та виселення з неї ОСОБА_11 без надання іншого жилого приміщення є незаконними, необгрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Натомість, з огляду на вищевикладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, як укладеного без додержання нотаріальної форми, ґрунтуються на вимогах ч.1 ст.47 ЦК України( 1963р.), підтверджуються наявними в справі доказами і підлягають задоволенню.
Знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду і зазначена ОСОБА_3 підстава визнання угоди недійсною, передбачена ст.57 ЦК України (1963р.) - укладення її внаслідок збігу тяжких обставин (наявність боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_6 станом на 27.12.1999року в сумі 2 300грн. і 2 200 доларів США /т.1 а.с.44/.
Вказані доводи ОСОБА_3 про збіг тяжких обставин підтверджуються також:
- письмовими поясненнями ОСОБА_6, наданими правоохоронним органам в 2000році при перевірці заяви
ОСОБА_11, про те, що остання добровільно під повернення боргу написала йому довіреність на продаж квартири;
- постановою Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 17.07.2000року про відмову ОСОБА_11 у порушенні кримінальної справи, в якій містяться аналогічні відомості /т. 1 а.с.52/;
• - визнанням ОСОБА_6 при розгляді справи апеляційним судом тих обставин, що станом на лютий 2000року ОСОБА_3 був винен йому гроші, тому всю суму, отриману від ОСОБА_10 за продаж квартири (близько 15 тисяч гривень) він ОСОБА_3 не передав, а зарахував в часткове погашення їх боргу;
• - розписками ОСОБА_6 про отримання грошей від ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу і після укладення договору купівлі-продажу квартири /т. 1 а.с.40, 45, 4б, 47/.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним за вказаними ними підставами є законними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що фактично спірна квартира ОСОБА_10 не передавалася, гроші за продаж квартири ОСОБА_11 не отримувала, то підстави для застосування двосторонньої реституції відсутні.
Оскільки доводи ОСОБА_3 про наявність домовленості з ОСОБА_6, який виступав посередником в укладенні спірної угоди про продовження проживання в квартирі підтверджуються встановленими фактичними обставинами такого проживання, то колегія суддів вважає, що строк позовної давності - З роки, встановлений ст.71 ЦК України (1963р.), пропущено ОСОБА_3 з поважних причин і його слід поновити.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на частину спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, то колегія суддів вважає, що їх слід залишити без розгляду оскільки відсутній спір між спадкоємцями щодо спірного майна.
Правильність такого висновку підтверджується п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування», в якому роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги про недопустимість виселення неповнолітнього ОСОБА_8 із квартири судова колегія не приймає до уваги, оскільки Закони «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», «Про охорону дитинства», на які посилається апелянт набрали чинності після укладення спірної угоди, на підставі якої ОСОБА_10 вимагав виселення ОСОБА_8 з квартири.
Оскільки судом неправильно застосовано норми майнового права, не доведено обставини, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, то рішення суду слід скасувати і ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_10 відмовити, вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру залишити без розгляду, інші вимоги задовольнити.
На підставі ст. ст. 47, 57, 71 ЦК України (1963р.),
керуючись ст.ст.303, 309, 316, п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 5 серпня 2008 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 та 1/6 частини АДРЕСА_1 залипіити без розгляду.
В іншій частині позовних вимог ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним задовольнити, поновивши йому строк позовної давності.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 укладений 2 лютого 2000року на товарній біржі «Смарагд-Південь» між: ОСОБА_11, інтереси якої представляв ОСОБА_6, та ОСОБА_13.
Відмовити ОСОБА_10 у задоволенні позовних вимог про визнання дійсним
вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири від 2 лютого 2000року, визнання права власності на цю квартиру, виселення з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.