Справа № 2 "а"-66/2008р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2008р. м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Халаджи О.В.
при секретарях Рибкіної Г.В., Терещенко О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1
прокурора Власенко Д.В.
представника відповідача ОСОБА_2,
представників співвідповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представника третьої особи ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_8 до ОСОБА_9 міської ради та ОСОБА_10 обласного центру соціальних
служб для дітей сім'ї та молоді про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 міської ради та ОСОБА_10 обласного центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді про стягнення заробітної плати. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона працювала на посаді директора Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 12.06.1996р. 14 червня 2002р. її було звільнено із займаної посади. Вона оскаржила рішення про звільнення у суді і рішенням від 30.12.2005р. її було поновлено на попередньому місці роботи. Згідно з цього рішення з відповідача на її користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2002р. по 01.12.2005р. Розпорядженням Димитровського міського голови від 22.06.2006р. її було поновлено на попередньому місці роботи з 15.06.2002р., фактично допущена до роботи 22.06.2006р. Розпорядженням Димитровського міського голови № 193 від 23.08.2006р. її було звільнено з посади директора Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до цього розпорядження їй повинно було бути виплачено при звільненні середньомісячний заробіток та компенсацію за невикористані відпустки за період з 15.06.2002 року по 23.08.2006 року. Повний розрахунок при звільненні відповідачем не був проведений і тому вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки у зазначений період. Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 27.12.2007 року позовні вимоги позивачки були задоволені частково. Однак позивачка вказала, що за період з 15.12.2000 року по 13.06.2002 року у відповідачів перед нею залишилась заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за 1997 - 2002 роки. Так позивачка вказала, що відповідач ОСОБА_10 обласний центр соціальних служб для дітей сім'ї та молоді винен їй заборгованість по заробітній платі за період з 15.12.2000 року по 31.12.2000 року у розмірі 150 гривень та компенсацію за затримку розрахунку по заробітній платі у розмірі 3, 36 гривень, оскільки саме до 31.12.2000 року ОСОБА_9 центр для дітей сім'ї та молоді був підпорядкований ОСОБА_10 обласному центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді, також позивачка вважає, що саме цей відповідач винен їй компенсацію за невикористані відпустки за період 1997 - 2000 роки у розмірі 2177, 50 гривень та компенсацію за затримку сплати компенсації за невикористані відпустки у розмірі 219, 50 гривень. Відповідач ОСОБА_9 міська рада Донецької області виннен їй заборгованість по заробітній платі за період з 1.01.2001 року по 14.06.2002 року у розмірі 9310 гривень, компенсацію за зитримку сплати заборгованості по заробітній платі у розмірі 1001, 87 гривень, компенсацію за невикористані відпустки за період з 1.01.2001 по 14.06.2002 року у розмірі 871 гривня та компенсація за несвоєчасну сплату заборгованості по компенсації за невикористані відпустки у розмірі 87, 80 гривень. Також позивачка вказала, що бездіяльністю відповідачів ОСОБА_9 міської ради Донецької області та ОСОБА_10 обласного центру соціальних служдб для дітей сім'ї та молодіїї їй було спричинено моральну шкоду у розмірі 13000
гривень. Тому позивачка просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі компенсацію за несвоєчасну її сплату, компенсацію за невикористані відпустки та компенсацію за її несвоєчасну сплату, а також моральну шкоду з відповідачів на її користь.
В судовому засіданні позивач підтримала свої остаточно викладені позовні вимоги.
Прокурор підтримав позовні вимоги позивачки та просив розглянути спір на розсуд суду.
Представник відповідача, ОСОБА_9 міської ради, позовні вимоги позивача визнав частково та в судовому засіданні пояснив, що за період з 01.01.2001р. по 13.06.2002р. у ОСОБА_9 міської ради Донецької області перед позивачкою дійсно існує заборгованість по заробітній платі, яка складає за січень - червень 2001 року по 253 гривні щомісячно (за повний відпрацьований місяць), виходячи з окладу директора Центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді, який становить 140 гривень, доплати за ранг - 90 гривень та вислуги років 23 гривні; за липень 2001 року - лютий 2002 року по 264, 50 гривень щомісячно (за повний відпрацьований місяць), виходячи з окладу директора Центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді, який становить 140 гривень, доплати за ранг - 90 гривень та вислуги років 34, 50 гривень; за три відпрацьовані дні у березні 2002 року - 39, 68 гривень, виходячи з окладу директора Центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді, який становить 140 гривень (за три дні 21 гривня), доплати за ранг - 90 гривень (за три дні 13, 50 гривень), та вислуги років 23 гривні (за три дні 5, 18 гривень); за два відпрацьовані дні у квітні 2002 року -24, 04 гривні, виходячи з окладу директора Центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді, який становить 140 гривень (за два дні 12, 72 гривня), доплати за ранг - 90 гривень (за два дні 8, 18 гривень), та вислуги років 23 гривні (за три дні 3, 14 гривень); за чотири відпрацьованих дні у травні 2002 року - 52, 90 гривень, виходячи з окладу директора Центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді, який становить 140 гривень (за чотири дні 28 гривень), доплати за ранг - 90 гривень (за три дні 18 гривень), та вислуги років 23 гривні (за три дні 6, 90 гривень). Разом заборгованість по заробітній платі складає 3750, 61 гривня, нарахування проводилися у відповідності до Постанови КМУ від 13.12.1999 року №2288. Також відповідач погодився, що за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачці необхідно сплатити компенсацію, яка була розрахована відповідно «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати». Таким чином компенсація за затримку терміну виплати заробітної плати згідно доданого розрахунку складає 3867, 02 гривень. Відповідач також розрахував компенсацію за невикористану відпустку за період: з 12.06.1996 року по 12.06.1997 року - 30 днів, з 13.06.1997 року по 13.06.1998 року - 30 днів, з 14.06.1998 року по 31.12.1998 року - 16 днів, з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року - 30 днів, з 01.01.2002 року по 13.06.2002 року - 14 днів. Загальна кількість днів невикористаної відпустки склала 120 днів помножених на середньоденну заробітну плату - 21, 53 гривні, таким чином компенсація за невикористану відпустку за вищезазначений період складає 2583, 60 гривень. Представник відповідача не погодився із стягненням з ОСОБА_9 міської ради на користь позивачки моральної шкоди, так як неналежне виконання своїх трудових обов'язків позивачкою призвело до затримки розрахунку по заробітній платі, також вказує на те, що позивачка не довела в чому полягає спричинена їй моральна шкода.
Представники співвідповідача ОСОБА_10 обласного центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, позовні вимоги позивачки не визнали та суду пояснили, що ОСОБА_9 міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді був самостійною юридичною особою та лише фінансувався ОСОБА_10 обласним центром соціальних служб для дітей сім'ї та молоді, прийняття на роботу та звільнення з неї проводила ОСОБА_9 міська рада Донецької області. З 01.01.2001 року ОСОБА_9 міський центр для дітей сім'ї та молоді був переданий до ОСОБА_9 міської ради та був їй повністю підпорядкований і тому заборгованість по заробітній платі за період з 15.12.2000 року по 31.12.2000 року у розмірі 150 гривень, компенсації за затримку виплати заробітної плати та компенсація за невикористані відпустки за вказаний період повинна сплачувати позивачці ОСОБА_9 міська рада. Представники співвідповідача також не погодилися з спричинення позивачці моральної шкоди будь-ким з відповідачів, так як позивачка неналежно виконувала свої трудові обов'язки, як директор Димитровського міського центру..., оскільки сама своєчасно не надавала відомостей про
розмір заробітної плати працівників, графіки чергових відпусток та не погоджувала складову витрат на фінансування Димитровського міського центру, у зв'язку із чим тривалий час не можна було з'ясувати розмір заробітної плати працівників. Також позивачка не привела жодних доводів в обгрунтування розміру спричиненої моральної шкоди.
Представник третьої особи, фінансового управління ОСОБА_9 міської ради, погодилася з позовними вимогами позивачки частково та надала до суду розрахунок заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну її виплату та компенсації за невикористані відпустки за 1996 - 2002 роки, що підтверджується поясненнями представника відповідача ОСОБА_9 міської ради. Не погодилась із спричиненням позивачці моральної шкоди оскільки, моральна шкода є не обгрунтованою.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді директора Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 12.06.1996р. 14 червня 2002р. її було звільнено із займаної посади. Вона оскаржила рішення про звільнення у суді і рішенням від 30.12.2005р. її було поновлено на попередньому місці роботи. Згідно з цього рішення з відповідача на її користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2002р. по 01.12.2005р. Розпорядженням Димитровського міського голови від 22.06.2006р. її було поновлено на попередньому місці роботи з 15.06.2002р., фактично допущена до роботи 22.06.2006р. Розпорядженням Димитровського міського голови № 193 від 23.08.2006р. її було звільнено з посади директора Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді згідно п.1 ст.40 КЗпІІ України. Відповідно до цього розпорядження їй повинно було бути виплачено при звільненні середньомісячний заробіток та компенсацію за невикористані відпустки за період з 15.06.2002 року по 23.08.2006 року, які були стягнуті на користь позивачки за рішенням суду, вищезазначені факти підтверджуються копією трудової книжки та особистими поясненнями позивача та представників відповідача, співвідповідачів та третьої особи (Т.3, а.с. 120-131).
У відповідності до ч.3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони та у суду не виникає сумнівів відносно достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Факт того, що працюючи у якості директора Димитровського міського центру для дітей сім'ї та молоді у позивачки ОСОБА_1 склалася заборгованість по заробітній платі за період з 15.12.2000 року по 14.06.2002 року та те, що їй необхідно сплатити компенсацію за невикористані відпустки за період 1997 - 2002 роки не заперечує жодна із сторон але розмір цієї заборгованості є суперечливим.
Так за період з 15.12.2000 року по 14.06.2002 року позивачці було не сплачено заробітну плату, розмір якої на її думку, разом із компенсацією за її несвоєчасну сплату та компенсацією за невикористані відпустки та компенсацію за їх своєчасну несплату становить: 13821, 03 гривні. При цьому позивачка розраховує свою заборгованість по її окладу (посада директора Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді) 140 гривень, рангу 90 гривень, надбавки за вислугу років 15% - 34, 50 гривень, премії у розмірі 25%, надбавки 50% та матеріальної допомоги 435, 50 гривень.
Відповідно до зробленого відповідачем - ОСОБА_9 міською радою Донецької області розрахунку (Т.3, а.с. 132-136), заборгованість по заробітній платі, компенсації за її несвоєчасну сплату та компенсації за невикористані відпустки за 1996, 1997, 1998, 2000-2002 роки, становить: 3750, 61 гривень (заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2001 року по 13.06.2002 року), 3867, 02 гривень (компенсація втрати частини доходів - заробітної плати), 2583, 60 гривень (компенсація за невикористані відпустки), а всього заборгованість складає 10201, 23 гривні. ОСОБА_9 міська рада Донецької області вважає, що компенсація за невикористану відпуску у 1999 році не повинна стягуватись на користь позивачки, так як заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку позивачці сплачена у добровільному порядку ОСОБА_10 обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Також вважає, що заробітна плата та компенсація за несвоєчасну її сплату за період з 15.12.2000 року по 31.12.2000 року повинна бути сплачена ОСОБА_10 обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, так як до 1.01.2001 року саме він був розпорядкином коштів Димитровського міського центру для дітей сім'ї та молоді.
Порівнюючи розрахунки, зроблені позивачкою та відповідачем
ОСОБА_9 міською радою Донецької області, судом встановлено, що обидва розрахунки зроблені із окладу директора Димитровського міського центру для дітей сім'ї та молоді, який становить 140 гривень, доплати за ранг 90 гривень. Із розрахунку позивачки вбачається, що доплата за вислугу років за весь пред'явлений період, становить 34, 50 гривень та розрахована вона виходячи із 15% надбавки за вислугу років, у розрахунку відповідача вислуга років розрахована до п'ятирічного стажу роботи виходячи із надбавки за вислугу років у розмірі 10% - 23, 00 гривень, а після сплину п'ятирічного строку, виходячи із надбавки 15% - 34, 50 гривень. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 року №2288, вислуга років державним службовцям нараховується у розмірі 10%, відповідно до стажу роботи від 3-х до 5-ти років, а за сплином п'ятирічного строку вислуга років нараховується у розмірі 15%. Дослідивши данні трудової книжки ОСОБА_1, її стаж держслужбовця станом на липень 2000 року становить 5 років, тому суд вважає правильним розрахунок відповідача за різними відсотками, виходячи із стажу роботи позивачки. Окрім вищезазначеного, у розрахунку позивачки вказується, що її заборгованість по заробітній платі складається із премії 25%, надбавки 50% та матеріальної допомоги. В той же час позивачка не надала до суду доказів, що саме такі доплати їй повинні бути нараховані, оскільки до матеріалів справи не додані накази про преміювання та сплати матеріальної допомоги. До того ж в матеріалах справи є відомості про порушення кримінальної справи у вересні 2003 року по факту викрадення документів, штампа та печатки Димитровського центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді. Постановою від 18.04.2003 року кримінальна справа призупинена у зв'язку із невстановленням особи, винної у скоєнні хлочину (Т.3, а.с.141). Окрім цього у матеріалах справи є ОСОБА_5 №50 Перевірки додержання законодавства про працю від 20.12.2002 року, в якому встановлено, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Мініструв України від 9 січня 2002 року №17 та від 28.02.2002 року №228 "Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків біджетних установ та організацій "установам можуть виділятися кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. ОСОБА_9 міський фінансовий відділ починаючи з січня 2001 року та кожного наступного місяця, впродовж року повідомляв керівника ДМЦССМ ОСОБА_1, про необхідність направлення до фінансового відділу міської ради штатного розпису та кошторису видатків та доходів на затверджену суму. У зв'язку з тим, що вищезгадані документи не надійшли до міського фінансового відділу, керуючись Указом Президента України від 28.02.1997 року "Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та дотримання фінансово бюджетної дисципліни", фінансування ЦССМ у 2001 - 2002 роках не було відкрито. У зв'язку із тим, що директором ОСОБА_1 були надані штатні розписи та кошториси до фінансового відділу, які значно виходили за передбачений обсяг асигнувань на 2001-2002 роки, тому місцеві фінансові органи, перевіряючи правильність надання і затвердження кошторисів і планів асигнувань не пропустили зазначені документи, тому штатні розписи та кошториси затверджені не були та з цих причин виникла заборгованість із заробітної плати всім працівникам центру за 2001 -2002 роки (Т.3, а.с. 87-92). За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_9 міською радою був вірно зроблений розрахунок виходячи із посадового окладу директора, доплати за ранг та вислугу років без урахування інших доплат, які фактично за період 2001 -2002 рік не нараховувались.
Однак, необхідно зазначити, що ОСОБА_9 міська рада Донецької області не бере до розрахунку заборгованості період з 15.12.2000 року по 31.12.2000 року, бо вважає, що ця заборгованість повинна бути сплачена ОСОБА_10 обласним центром соціального захисту для дітей, сім'ї та молоді, розмір цієї заборгованості в 150, 00 грн., сторонами визнається.
Доводи відповідача ОСОБА_9 міської ради з того приводу, що заборгованість за період з 15.12.2000 року по 31.12.2000 року повинна сплачуватись ОСОБА_10 обласним центром... не може прийматись до уваги, оскільки позивачка перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_9 міським центром соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді, який був на той час юридичною особою, призначена на посаду та звільнена з неї розпорядженням міського голови ОСОБА_9 міської ради Донецької області, 02.10.2006 року за даними державного реєстратора виконкому ОСОБА_9 міської ради
ОСОБА_9 міський центр соціальних служб для дітей, сі'ї та молоді виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб (т.3, а.с. 54-56) та всі основні засоби передані до виконкому Димитроської міської ради (т.3, а.с. 66-67), тому суд приходить до висновку, що саме з ОСОБА_9 міської ради Донецької області необхідно стягувати заборгованість по заробітній платі позивачки ОСОБА_1
Таким чином заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 15.12.2000 року по 14.06.2002 року, виходячи з окладу 140 гривень, 90 гривень та надбавки за вислугу років у розмірі 10% та відповідно 15%, після сплину п'ятирічного стажу роботи (140+90+23, 00 =253), розрахована відповідно до ст. 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 року №2288, становить:
-за грудень 2000 року - 150 гривень;
-за січень 2001 року - 253 гривні;
-за лютий 2001 року - 253 гривні;
-за березень 2001 року - 253 гривні;
-за квітень 2001 року - 253 гривні;
-за травень 2001 року - 253 гривні;
-за червень 2001 року - 253 гривні;
-за липень 2001 року - 264, 50 гривні;
-за серпень 2001 року - 264, 50 гривні;
-за вересень 2001 року - 264, 50 гривні;
-за жовтень 2001 року - 264, 50 гривні;
-за листопад 2001 року - 264, 50 гривні;
-за грудень 2001 року - 264, 50 гривні;
-за січень 2002 року - 264, 50 гривні;
-за лютий 2002 року - 264, 50 гривні;
-за березень 2002 року - 39, 68 гривні;
-за квітень 2002 року - 24, 04 гривні;
-за травень 2002 року - 52, 90 гривень; Разом заборгованість складає: 3900, 61 гривня.
Також суд вважає, що позивачці повинна бути сплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на один та більше календарних місяців у відповідності до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати». Так, прирост індексу споживчих цін, розрахований шляхом множення місячних індексів споживчих цін, становить:
-за січень 2001 року - 2, 103*100 -100 = 110, 3 * 398, 92/100=440грн.; -за лютий 2001 року - 2, 091*100 - 100 = 109, 1 * 248, 92/100=271, 57грн.; -за березень 2001 року - 2, 079*100 - 100 = 107, 9 * 248, 92/100=268, 58грн.; -за квітень 2001 року - 2, 047*100 - 100 = 104, 7 * 248, 92/100=268, 58грн.; -за травень 2001 року - 2, 039*100 - 100 = 103, 9 * 248, 92/100=258, 63грн.; -за червень 2001 року - 2, 027*100 - 100 = 102, 7 * 248, 92/100=255, 64грн.; -за липень 2001 року - 2, 061*100 - 100 = 106, 1 * 248, 92/100=275, 96грн.; -за серпень 2001 року - 2, 065*100 - 100 = 106, 5 * 248, 92/100=276, 99грн.; -за вересень 2001 року - 2, 057*100 - 100 = 105, 7 * 248, 92/100=274, 92грн.; -за жовтень 2001 року - 2, 053*100 - 100 = 105, 3 * 248, 92/100=273, 87грн.; -за листопад 2001 року - 2, 043*100 - 100 = 104, 3 * 248, 92/100=271, 27грн.; -за грудень 2001 року - 2, 011*100 - 100 = 101, 1 * 248, 92/100=262, 95грн.; -за січень 2002 року -1, 992*100 - 100 = 99, 2 * 248, 92/100=258, 01грн.; -за лютий 2002 року - 2, 021*100 - 100 = 102, 1 * 248, 92/100=265, 55грн.; -за березень 2002 року - 2, 035*100 - 100 = 103, 5 * 38, 89/100=40, 25грн:; -за квітень 2002 року - 2, 007*100 - 100 = 107 * 23, 52/100=25, 17грн.;
-за травень 2002 року - 2, 013*100 - 100 = 101, 3 * 51, 81/100=52, 48грн.; Разом компенсація складає: 4032, 46 гривень.
Згідно ст.24 Закону України "Про відпустки", позивач має право на компенсацію за невикористану відпустку. Невикористана відпустка за період з 13.06.1997р. по 13.06.2002р., за виключенням відпустки за 2000 рік (заробітна плата сплачена у добровільному порядку, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку) складає 150 днів і проти цієї кількості днів не заперечують ні позивач ні представники відповідачів та третьої особи.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ № 100 від 08.02.1995р. (далі - Порядок), обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячі з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують виплаті компенсації за невикористані відпустки.
Для обчислення компенсації за невикористану відпустку, позивач розрахувала середній заробіток у розмірі 435, 50 грн. але такий розрахунок не відповідає діючому законодавству. Необхідно розрахувати середньоденний заробіток, який складе: 7643, 21 грн./355 днів - 21, 53 грн. станом на 23.08.2006 року. Та компенсація за невикористану відпустку при цьму складає: 21, 53 грн. * 150 днів = 3229, 50 гривень.
Згідно ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на теріторії України і які не мають разового характеру. Оскільки компенсація за невикористану відпустку має разовий характер, суд вважає, що ця сума індексації не підлягає, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Таким чином, остаточна нарахована сума, яка підлягає стягненню складає: 3900, 61 + 4032, 46 + 3229, 50 = 11162, 57 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги позивачки в частині стягнення на її користь моральної шкоди, у розмірі 13000 гривень, не підлягають задоволенню. Виходячи із доказів, які є в матеріалах справи, у несвоєчасній виплаті заробітної плати також винна й сама позивачка, яка як директор Димитровського міського центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді не своєчасно та не у встановленому порядку подавала штатний розпис та кошторис доходів та видатків, що не давало змоги відкрити фінансування Центру та призвело до винекнення заборгованості всім працівникам центру за період 2001 - 2002 роки (т.3, а.с. 94-96).
На підставі ст.98 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про відпустки", постанови КМУ від 13.12.1999р. № 2288, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ № 100 від 08.02.1995р. Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати», та керуючись ст.ст.11, 86, 94, 98, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9 міської ради та ОСОБА_10 обласного центру соціальних служб для дітей сім'ї та молоді про стягнення заробітної плати задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_9 міської ради Донецької області за рахунок місцевого біджету на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 15.12.2001 року по 13.06.2002 року у розмірі 3900, 61 гривня, компенсацію за несвоєчасне отримання заробітної плати у розмірі 4032, 46 гривень та компенсацію за невикористані відпустки за 1997-2002 роки у розмірі 3229, 50 гривень, а всього 11162 (одинадцять тисяч сто шістьдесят дві гривні) 57 копійок та на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова у частині стягнення у межах суми за один місяць у розмірі 248, 92 грн., підлягає негайному виконанню.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано
протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Апеляційного Адміністративного суду Донецької області через Димитровський міський суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного Адміністративного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.