Ухвала

15 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 466/8669/18

Провадження № 14-90 зц 20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року та ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про зобов`язання до вчинення дій та

ВСТАНОВИЛА:

1. 31 жовтня 2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (далі - ТОВ «Львівгаз збут»), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили ухвалити рішення про визнання підприємницької діяльності ТОВ «Львівгаз збут» нечесною, що вводить в оману і є агресивною, визнати переплату ОСОБА_1 за споживання природного газу і компенсувати її в наступні розрахункові періоди, повернути ОСОБА_2 1 872, 48 грн переплати, зобов`язати постачати природній газ із середньорічною калорійністю не нижче 10 500 ккал/м-3 впродовж наступних 28 років.

2. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що є споживачами послуг з постачання природного газу, які ТзОВ «Львівгаз збут» надає за адресою: АДРЕСА_1 . Вони є власниками цього помешкання. Нарахування за спожитий газ проводиться згідно з показниками побутового газового лічильника та діючих цін на природній газ для населення. Крім того, ОСОБА_2 є споживачем природного газу за адресою:

АДРЕСА_2 . Позивачами було здійснено оплату по завищених показниках побутового газового лічильника, борг вважають незаконним, з приводу чого ними подано скарги-заяви на адресу ТОВ «Львівгаз збут». Така діяльність відповідача, на думку позивачів, є шахрайською та незаконною. Згідно з їхніми розрахунками вважають, що громадяни щорічно зайво сплачують за спожитий газ значні суми коштів, тарифи на газ є необґрунтованими. Просили позов задовольнити повністю.

4. Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовлено.

5. Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року - без змін.

6. 31 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, у якій просили скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення в малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

8. 04 червня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якій вони просять скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року та ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року.

9. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши матеріали касаційної скарги зазначає, що за положеннями частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

11. Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

12. Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.

13. Також вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду після відкриття касаційного провадження.

14. Отже, Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності постанов (ухвал) суду тієї ж касаційної інстанції.

15. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку, як це було визначено в розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.

16. Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70).

17. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95).

18. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення у справі «Світлана Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, заява № 41984/98, § 53).

19. Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 466/8669/18, а Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями ні здійснювати перегляд такої ухвали, ні вирішувати питання про передачу справи їй на розгляд, підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вбачається.

20. Відповідна касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає поверненню їм разом з усіма доданими матеріалами.

Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 44, 388, 389, 394, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року та ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про зобов`язання до вчинення дій.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач /підпис/В. В. Пророк

Судді: /підпис/Н. О. Антонюк /підпис/В. С. Князєв

/підпис/В. В. Британчук /підпис/Л. М. Лобойко

/підпис/Ю. Л. Власов /підпис/Н. П. Лященко

/підпис/М. І. Гриців /підпис/О. Б. Прокопенко

/підпис/Д. А. Гудима /підпис/Л. І. Рогач

/підпис/В. І. Данішевська /підпис/О. М. Ситнік

/підпис/Ж. М. Єленіна /підпис/О. С. Ткачук

/підпис/О. С. Золотніков /підпис/В. Ю. Уркевич

/підпис/О. Р. Кібенко /підпис/О. Г. Яновська