Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 522/9916/17

провадження № 61-15089 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представника позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

представник відповідача - ОСОБА_4 ;

третя особа - служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради;

представник третьої особи - ОСОБА_5 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Приморської районної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі у їх вихованні.

Позовна заява мотивована тим, що 19 червня 2010 року між ним та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають сина -ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 07 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року, шлюб між ними розірвано. З моменту припинення шлюбних відносин у них почались непорозуміння щодо його участі у вихованні сина та дочки, у зв`язку з чим він змушений звернутись до суду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити порядок спілкування ОСОБА_1 з дітьми шляхом встановлення систематичних побачень три дні на тиждень - з неділі по вівторок без участі матері - ОСОБА_3 та два календарні місяці у літній та зимовий періоди - у січні та червні без участі матері ОСОБА_3 з правом виїзду ОСОБА_1 з дітьми за кордон терміном до одного місяця без необхідності отримання згоди матері ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року, з урахування ухвали суду про виправлення описки від 23 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення зустрічей для спілкування: кожної першої та третьої суботи місяця з 15.00 до 20.00 год., другого та четвертого понеділка місяця з 17.00 до 20.00 год. у присутності матері, в тому числі за відсутності третіх сторонніх осіб, з урахуванням досягнення духовного, морального і фізичного розвитку дітей, з урахуванням режиму малолітніх дітей, особливостей їх харчування та у дні народження і святкові дні дітей за попередньою домовленістю батьків. Зобов`язано ОСОБА_3 чітко дотримуватись та виконувати встановлений судом спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначений спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми враховує бажання батька бачити своїх сина та дочку якомога більше, приймати безпосередню та активну участь у їх вихованні, спілкуватися із ними. Судом враховано висновок органу опіки та піклування, а також висновок спеціаліста із психологічного дослідження дітей, яким встановлено, що діти мають тісну прихильність до матері і на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дітей буде мати негативний вплив тривале перебування їх з батьком за відсутності матері у місці, визначеному за бажанням батька у тому числі за присутністю третіх осіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що запропонований органом опіки та піклування варіант способу участі батька у вихованні дітей та їх спілкуванні з батьком є максимально доречним, оскільки батько не мешкає разом із ними, діти відвідують школу та дитсадок (відповідно), а також спортивні секції, що займає у дітей багато часу щодня та щотижня. Між цим, слід враховувати й те, що діти повинні мати також і час для спілкування з матір`ю, мати час на власний відпочинок для спілкування зі своїми друзями, а також час для підготовки домашніх завдань і необхідного відпочинку. Це все складає їх життєвий графік, який задля дотримання нормального розвитку дітей не повинен порушуватись.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 522/9916/17 з Приморського районного суду м. Одеси.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок органу опіки та піклування від 26 березня 2018 року № 01-11/129/4 має поверхневий, шаблонний та неповний характер, так як у ньому, на його думку, відсутні будь-які думки малолітніх дітей щодо предмета спору, зокрема, щодо справжнього ставлення та прив`язаності дітей до батька, в той час як наявні відомості про суб`єктивні бажання матері. Орган опіки та піклування вважав за можливе визначити спілкування обох дітей з батьком протягом всього лише 16-ти годин на місяць таким чином, що тижнева тривалість таких зустрічей коливається від трьох до п`яти годин. Вважав, що вказана обставина порушує права батька дитини на участь у вихованні дитини та вочевидь не відповідає

інтересам дітей. Прийняттям висновку органом опіки та піклування було штучно створено перешкоди у спілкуванні дітей та батька, обмежено останнього у спілкуванні з дітьми, та позбавлено дітей достатньої присутності участі турботливого батька у їхньому житті.

У висновку спеціаліста із психологічного дослідження дітей, на якому ґрунтуються судові рішення, ставиться ряд питань, пов`язаних зі ступенем прихильності дітей до матері, впливом умов проживання дітей без матері та з матір`ю, однак не висвітлюються такі ж питання стосовно батька. Психолог не здійснив оцінки середовища проживання дитини, не перевірив, яку роль у житті дитини відіграє батько та чи буде відокремлення малолітніх дітей від позивача суперечити інтересам дитини.

Суд першої інстанції посилається на зайнятість дітей на спортивних секціях,

чим самим аргументує відсутність у дітей часу на зустрічі з батьком, проте авторитет і присутність батька у житті дітей є важливим елементом при формуванні дітей як особистостей, факт чого був проігнорованим судами першої та апеляційної інстанції.

Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою клопотання представників позивача про відкладення розгляду справи, проігноровано факт зайнятості представників позивача, чим порушено, закріплений статтею 8 Конституції України та статтею 10 ЦПК України принцип верховенства права в розрізі права на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому послався на відповідну прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 19 червня 2010 року).

Від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 07 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року, шлюб між ними розірвано.

Спільне життя сторін не склалося, тому вони припинили шлюбно-сімейні відносини й мешкають окремо, а їхні діти: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_10 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишились проживати з матір`ю.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 26 березня 2018 року, яким зобов`язано ОСОБА_3 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено спосіб участі батька у їх вихованні, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дітьми кожної першої та третьої суботи місяця з 15.00 год. до 20.00 год., другого та четвертого понеділка і вівторка місяця з 17.00 год. до 20.00 год., а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Відповідно до довідки Одеської міської федерації дзюдо і самбо Фізкультурно-спортивного товариства «Дінамо» України від 27 вересня 2018 року № 46 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по вівторкам, четвергам і суботам з 16.00 до 18.00 займається у спортивній секції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Визначаючи спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дітей виключно у присутності матері, суди не врахували, що батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини. Разом з тим підстав для обумовлення побачення батька з дітьми тільки в присутності матері відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Крім того, посилаючись на висновок спеціаліста із психологічного дослідження дітей від 26 березня 2018 року № ЕD-2521-4-950.18 про те, що діти мають тісну прихильність до матері і на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дітей буде мати негативний вплив тривале перебування їх з батьком за відсутності матері у місці, визначеному за бажанням батька, у тому числі за присутністю третіх осіб, суди не врахували, що вказаний висновок у матеріалах справи відсутній.

За таких обставин судові рішення підлягають зміні із виключенням з резолютивної частини рішення суду першої інстанції слів «у присутності матері, в тому числі за відсутності третіх сторонніх осіб».

В іншій частині рішення судів є законними, обґрунтованими та ґрунтуються на вимогах закону.

Обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення суду першої інстанції слова «у присутності матері, в тому числі за відсутності третіх сторонніх осіб».

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович