]Справа № 2 - 388/2008 року

РІШЕННЯ

(ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

24 листопада 2008 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Сербіної Н.Г.

при секретарі:        Карпенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про   розірвання

договорів довічного утримання та визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації м. Києва від 18 липня 2000 року їй та її доньці ОСОБА_3 на праві власності в рівних частках належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

За своїм станом здоров»я позивачка та її донька, яка була інвалідом першої групи, потребували сторонньої допомоги.

З цією метою між ними з одного боку та відповідачкою - з другого боку 4 грудня 2006 року було укладено договори довічного утримання, посвідчені державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори.

Згідно умов цих договорів, відповідачка зобов»язалась довічно їх утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, медикаментами, медичним обслуговуванням, необхідною допомогою, оплачувати комунальні послуги.

З моменту укладення договорів довічного утримання відповідачка їх умови не виконувала, ні її, ні доньку не утримувала, не обслуговувала, харчуванням, одягом, медикаментами та медичною допомогою не забезпечувала, комунальні послуги сплачувала частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов договору довічного утримання донька позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Скориставшись цим відповідачка оформила своє право власності на 1/2 частину квартири, належну покійній.

Після смерті ОСОБА_3 до позивачки відповідачка ставиться зневажливо.

На пропозицію добровільно розірвати договір довічного утримання, категорично відмовляється.

Позивачка є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 за законом, заповіту на випадок своєї смерті вона не залишила. Вважає, що до неї перейшли всі права та обов»язки, які належали ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини.

З припиненням договору довічного утримання між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 внаслідок смерті останньої не погоджується, оскільки вважає, що він має бути припинений шляхом розірвання внаслідок неналежного виконання набувачем своїх обов»язків.

Просить розірвати договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений 04 грудня 2006 року державним нотаріусом Київської держнотконтори , а також договір довічного утримання, укладений 04 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений та зареєстрований в реєстрі для

реєстрації нотаріальних дій за № 2-4251 держнотаріусом 14-ї Київської нотаріальної контори.

Просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав, просили позов задовольнити.

Відповідачка та її представники в судове засідання повторно не з»явились, про час та місце розгляду справи відповідачка повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачки та її представників на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, допитавши свідків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні квартира АДРЕСА_1 належала позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві власності у рівних долях на підставі свідоцтва про право на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації м. Києва від 18 липня 2000 року.

ОСОБА_3 була інвалідом першої групи (а.с. 186, т.1).

ОСОБА_1 є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За станом здоров»я вони потребували сторонньої допомоги.

04 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договори довічного утримання, які посвідчені державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори.

Згідно вказаних договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_2 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, кожна, а відповідачка зобов»язалась довічно утримувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3, забезпечувати їх харчуванням, одягом, доглядом, медикаментами, медичним обслуговуванням, необхідною допомогою, оплачувати комунальні послуги та зберігати в їх безкоштовному користуванні вказану житлову площу, поховати в разі смерті.

Вартість матеріального забезпечення: харчування, одяг, догляд та необхідна допомога визначена сторонами в сумі 300 грн. в місяць. Ця сума підлягає індексації у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.. 755 ЦК України договір довічного утримання ( догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов»язків, незалежно від його вини.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка, її представник та підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відповідачка не належним чином виконувала свої обов»язки за договором довічного утримання.

Це виражалось в тому, що вона, ОСОБА_2, не належним чином утримувала ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не обслуговувала, не забезпечувала належно харчуванням, медикаментами, медичною допомогою, комунальні послуги сплачувала лише частково.

Так свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні показали, що на прохання позивачки вони купували продукти харчування, сплачували квартирну плату, допомогали в догляді за ОСОБА_3, яка була прикована до ліжка.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона купувала на прохання позивачки медикаменти, допомогала в догляді за ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що 2-3 рази на тиждень позивачка  просила її  щось купити з продуктів  харчування, скаржилась на ОСОБА_2, що остання залишала її та її доньку на тривалий термін без допомоги, яку вони потребували, без харчування та медикаментів. Декілька разів свідок сплачувала на прохання позивачки плату за квартиру.

Факт сплати позивачкою за квартирну плату та комунальні послуги підтверджується наданими квитанціями ( а.с. 13-26).

Допитані в судовому засіданні свідки також підтвердили, що між позивачкою і відповідачкою виникали сварки з приводу договору довічного утримання. Ще за життя ОСОБА_3 ОСОБА_1 скаржилась, що ОСОБА_2 неналежно виконує свої обов»язки згідно договору довічного утримання, неналежну увагу приділяє хворій ОСОБА_3.

Відносини між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були предметом розгляду правоохоронних органів, про що свідчать матеріали перевірки Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві (а.с. 195-206).

Будь- яких доказів, які б спростовували вищевказані обставини відповідачкою суду надано не було.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла ( а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 05.05.2007 року була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та на неї було переведено особовий рахунок (а.с. 184).

Як пояснила позивачка в судовому засіданні, її донька ще до смерті наполягала на тому, щоб розірвати з ОСОБА_2 договір довічного утримання, однак зробити це вона не змогла в зв»язку зі своєю хворобою, а потім смертю.

Про реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 та переоформлення особового рахунку відповідачка її не повідомляла, а після реєстрації в квартирі ОСОБА_2 зовсім змінила своє відношення до неї, зневажливо ставиться до неї, на вимогу  розірвати договір довічного утримання - категорично відмовляється.

З урахуванням вищенаведеного суд і прийшов до висновку про необхідність розірвання договорів довічного утримання укладених між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 в зв»язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх обов»язків за цими договорами.

Відповідно до ст.. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання ( догляду) у зв»язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов»язків за договором відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та ( або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3.

Той факт, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 (а.с.38).

24.11.1971 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було зареєстровано шлюб та ОСОБА_9 змінила прізвище на «ОСОБА_3» (а.с. 40).

Відповідно до ст.1216, 1218 ЦК України до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов»язки, які належали померлій на момент відкриття спадщини.

31.08.2007 року позивачка звернулась до 14-ї Київської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї доньки ОСОБА_3 (а.с.8).

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину, оскільки вона постійно проживала разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3

На підставі викладеного, ст. ст. 744, 749, 755, 756, 1216, 1218, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів довічного утримання та визнання права власності на квартиру задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 04 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори, повернувши сторони в первісний стан, тим самим визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 4 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.