ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 р. Справа № 5/6-14/23
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Дятьківці",
вул. Заводська,3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
Cуддя Булка В. І.
При секретарі Андріїв Л. Я.
за участю представників сторін:
від позивача: Мокляк Г. Я. - юрисконсульт, (довіреність №05 від 06.01.10);
від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа підприємець, (свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи НОМЕР_1 від 17.12.01р.).
Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 3 074,70грн. за поставлену пивобезалкогольну продукцію.
Розпорядженням голови заступника господарського суду від 15.02.10 справу №5/6 передано на розгляд судді Булці В.І.
Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:
-укладення між сторонами 01.02.07 договору купівлі-продажу продукції №355/07, відповідно до котрого позивач здійснив поставку відповідачу безалкогольну продукцію виробництва АТ "Оболонь" в асортименті;
-неповернення відповідачем тари багаторазового використання на суму 2 562,25грн.;
-п.2 розділу 2 договору, відповідно до якого позивач провів переоцінку ящиків з 10грн. до 20грн.;
-порушення відповідачем п.6 розділу 2 та п.12 розділу 3 договору, відповідно до яких відповідачу нараховано вартість тари з ПДВ, що становить 3 074,70грн.;
-ст.526 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальні умови виконання зобов'язання.
Відповідач проти позову заперечує. Свою правову позицію виклав у відзиві на позов (вх. №2483 від 30.03.10), в котрому вказує, що боргу перед позивачем у нього не має.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Між сторонами 01.02.07 укладено договір купівлі-продажу продукції №355/07.
Відповідно до п.1 розділу 1 договору, продавець (позивач) зобов"язався продавати продукцію виробництва АТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, а покупець (відповідач) оплачувати цю продукцію та своєчасно приймати її на умовах даного договору.
Повернення тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або покупцем (відповідачем) самостійно (п.3 розділу 2 договору).
Проте, відповідач не повернув тару багаторазового використання на суму 2 562,25грн., а саме:
-ящики в кількості100 штук на суму 2 000,00грн.;
-пляшки в кількості 2 249 штук на суму 562,25грн.
Позивач, в зв"язку із зміною ціни, здійснив переоцінку залишків тари, що передбачено п.2 розділу 2. Переоцінка ящиків з 10 до 20 гривень позивач провів 05.12.08, про що повідомив відповідача листом №3319/02-08 від 05.12.08. Про даний факт свідчить також і наказ №446 від 12.12.08.
Згідно п.12 розділу 3 договору, відповідач повинен сплатити позивачу вартість тари з ПДВ, що становить 3 074,70грн.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 3 074,70грн.
Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір купівлі-продажу продукції №355/07 від 01.02.07 укладений в межах чинного законодавства - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
аУ відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, відповідачем в порушення умов договору не повернута тара багаторазового використання на суму 2 562,25грн.
При зміні заставної ціни на тару, позивач здійснює переоцінку залишків заставної тари за власною ініціативою та без повідомлення покупця (п.2 розділ 2 договору).
Як наслідок, позивач здійснив переоцінку ящиків з 10 до 20 гривень та повідомив відповідача, що підтверджується листом №3319/0/2-08 від 05.12.08, котрий знаходиться в матеріалах справи.
Пунктом 6 розділу 2 договору встановлено, що відповідач (покупець) зобов"язався повертати позивачу (продавцю) пляшки, ящики,... - 100% від поставленої кількості. Вся зворотня тара повинна бути повернута покупцем продавцю в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції.
Пунктом 12 розділу 3 договору передбачено, що в разі неповернення зворотньої тари в узгоджені терміни покупець (відповідач) зобов"язаний сплатити на користь продавця (позивача) вартість тари та податок на додану вартість на тару (ПДВ), обов"язково вказуючи в платіжному дорученні - "за відвантажену тару з урахуванням ПДВ", або оформляє протоколом взаємозаліку.
Таким чином, вартість тари з ПДВ становить 3 074,70грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості, що становить
3 074,70грн.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.11,202,204,509,526,629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задоволити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дятьківці", Івано-Франківська обл., м.Коломия, вул.Заводська,3 (код ЄДРПОУ 13640534) 3 074,70грн. (три тисячі сімдесят чотири гривні 70коп.), 102,00грн. (сто дві гривіні оокоп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Булка В.І.
Рішення підписане 14.04.10.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
Помічник судді Гандера М.В. 14.04.10