11.06.2020 Єдиний унікальний номер 205/1827/20

Провадження № 2/205/1413/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Шавули В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек», третя особа: Дніпропетровська міська рада про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2020 року позивач звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» щодо невиконанню и недотриманням персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захисту права споживачів стосовно позивача протиправними, стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 300,00 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що позивач має статус ветерана органів внутрішніх справ. 05 лютого 2020 року о 17 год. 05 хв. у місті Дніпро позивач користувався автобусним маршрутом загального користування № 106, від посадочної платформи «Старомостова площа» до зупинки «Міжшкільний комбінат». При посадці в даний вид транспорту н/з НОМЕР_1 , позивач пред`явив водію автобусу посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке надає йому право на безкоштовний проїзд, але водій автобусу з неповагою звернувся до позивача зі словами « Та скільки вас там ще?».

06 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою на дії водія та застосування до нього заходів впливу. Позивач вважає дії водія в особі відповідача неправомірними та такими, що порушують його права як споживача. Зазначає також, що така поведінка водія принизила його гідність та спричинила моральні страждання. У зв`язку з викладеним, позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2020р. відкрито провадження у вказаній справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач фактично ухвалу про відкриття спрощеного провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами не отримав, проте за змістом ч.7, п.4 ч.8, ст.128 ЦПК України вищевказані документи вважаються врученими відповідачу, оскільки надсилались за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відзиву на позов не надавав.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення судом відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України ухвалено проводити розгляд справи у заочному порядку.

Згідно із ч.13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є ветераном органів внутрішніх справ, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2, виданим 18 січня 2006 року УМВС України в Дніпропетровській області (а.с.11).

Правовий статус ветеранів органів внутрішніх справ закріплений у Законі України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» № 203/98-ВР від 24 березня 1998 року.

Згідно з п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранам органів внутрішніх справ надаються пільги,зокрема, безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.

06 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою на дії водія та застосування до нього заходів впливу з приводу неповаги до ветерана на автобусному маршруті № 106, в якій зазначив, що 05 лютого 2020 року о 17 год. 05 хв. у місті Дніпро позивач користувався автобусним маршрутом загального користування № 106, від посадочної платформи «Старомостова площа» до зупинки «Міжшкільний комбінат». При посадці в даний вид транспорту н/з НОМЕР_1 , позивач пред`явив водію автобусу посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке надає йому право на безкоштовний проїзд, але водій автобусу з неповагою звернувся до позивача зі словами «Та скільки вас там ще?». (а.с.5).

ТОВ ВКФ «ІГРЕК» є автомобільним перевізником, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Дніпрі.

Згідно з нормами ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналогічні вимоги викладені в п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, згідно яких, окрім іншого, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За змістом п. 2 ст. 49 Закону, договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

За змістом ст. 29 Закону, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач, як ветеран війни - учасник бойових дій, на підставі пункту 11 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на безоплатний проїзд, зокрема, автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Разом з тим, відповідачу як автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом (стаття 37 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Так, відповідно до п. 6 Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року №5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція - замовлення, квитанція - зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер). Питання відсутності дати на проїзному квитку не суперечить пункту 6 зазначеної постанови та більш того питання оформлення розрахункового документу належить виконавцю послуги.

Суд зауважує, що позивач у свою чергу не довів належними, допустимими та достовірними доказами того, що ним все ж таки здійснено оплату за проїзд та, зокрема, отримано квиток у підтвердження права на проїзд. Отже, в даному випадку, позивачем не доведено належним чином факту відмови водія у здійсненні пільгового перевезення позивача, який має на це відповідне право встановлене законом, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку із чим, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд виходить з наступного.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільна - правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Як зазначено в п. 9 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Отже, зважаючи на викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки саме по собі посилання позивача на те, що йому завдано шкоди та моральних страждань внаслідок висловлювань водія в його бік, не може бути достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, досліджені докази, за своїм власним переконанням, суд приходить до висновку, що вимоги позову є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку із чим, не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1166 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Законом України «Про автомобільний транспорт», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек», третя особа: Дніпропетровська міська рада про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 284, 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В. С. Шавула