Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року                                                        м. Рівне

Суддя Рівненського апеляційного суду Сачук В.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського судуРівненської області від 28 лютого 2020 року, -

встановив:

Постановою Рівненського міського судуРівненської області від 28 лютого  2020 року ОСОБА_1 визнано у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 грн. 00 коп. (десять тисяч двісті грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить постанову Рівненського міського судуРівненської області від 28 лютого 2020 року щодо нього скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, підійшов формально до вчинення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване покарання.

К ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, його захисник адвокат Костюченко С.А. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з загостренням епідеміологічної ситуації, проте, враховуючи що дана права неодноразово відкладалась, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону при розгляді справи в суді першої інстанції були дотримані в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП та п.п. 1, 12 р.2 Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції"працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, вправі направити особу, яка керує транспортним засобом, для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, лише у тому випадку, коли є достатні підстави вважати, що вказана особа перебуває у відповідному стані.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП за наявності підстав вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов`язаний тимчасово затримати транспортний засіб та відсторонити водія від керуванням транспортним засобом.

За приписами п. 2.5 ПДР України лише водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з постанови суду, 14 лютого 2020 року, о 06 год. 43 хв., в м. Рівне, вул. У. Самчука, 1, водій ОСОБА_4 , керував транспортним засобом Mercedes Benz ML270 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків.

Таким чином, вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Так, вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 288478, складеним 14 лютого 2019 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та зобов`язанням до протоколу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у діях водія ОСОБА_4 вбачається порушення п.2.5 ПДР, оскільки факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку повністю підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги під час апеляційного розгляду підтвердження не знайшли, а тому є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами, що містяться в матеріалах справи.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.

З урахуванням наведеного, постанова судді є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 294 КУпАП, -

постановив:

Постанову Рівненського міського судуРівненської області від 28 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 – залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Сачук В.І.