Справа № 2-а-1060/10/0121

ПОСТАНОВА

Іменем України  

15 березня 2010 року                                                                                                      м. Феодосія

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді           -  Самойлової О.В.,

при секретарі                     - Земцової Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження  справу  адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася до суду із позовом до  ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим  про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 - 2009 роки у сумі 2353,20 грн. Вимоги мотивовані тим, що позивачка має статус «дитини війни» та згідно із положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  відповідач зазначені виплати здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання  позивач, представник відповідача не з’явилися, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, всі особи, які приймають участь у справі надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю у порядку письмового провадження. Представник відповідача надав письмове заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

На підставі клопотань позивача, представника відповідача про розгляд справи за їх відсутністю, суд відповідно  до частини 3 статті 122 КАС України  ухвалив здійснювати  судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1  Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України  від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, ОСОБА_2 Пенсійного фонду в м. Феодосії АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб’єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов’язаний встановити чи діяв  відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими,  безсторонніми та добросовісними.  

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності  шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1,  народилася  29 травня 1939 року, що підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується  посвідченням  № 423787 від 11.11.2002 року, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституції України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за замістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового  скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, із 01 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-1У, поновили свою дію з 22  травня 2008 року. Отже з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Відповідно зі статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня –470 гривень, з 1 квітня –481 гривня, з 1 липня –482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.   Статтею 54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто  - 498,00 грн. Згідно із змінами, внесеними до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з 01 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу, що втратила працездатність складає 573,00 грн.

             Стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надає право Кабінету міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Будь-яких обмежень стосовно розмірів соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком чи мінімального прожиткового мінімуму, вищезазначеним Законом не встановлено.

Суд не погоджується з доводами представника  відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим в частині, що для визначення розміру мінімальної пенсії за віком необхідно керуватися розміром пенсії, встановленим Постановою Кабінету Міністрів Україні від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” з наступних підстав.

Зазначеною Постановою не встановлені мінімальні пенсії за віком, які б могли бути підставою для розрахунку щомісячної державної соціальної допомоги, тому зазначений нормативний акт не може регулювати спірні правовідносини, що   виникли між позивачем та відповідачем.

На підставі викладеного, суд не може визнати обґрунтованими доводи відповідача, що позов не може бути задоволеним у зв’язку з невизначеністю мінімального розміру пенсії за віком, який має бути підставою для розрахунку щорічної грошової допомоги.

Також суд вважає доводи відповідача стосовно того, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону, непереконливими.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 статті мінімального розміру пенсії за віком. Таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 18 березня 2009 року (Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 7 2009 рік).

Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

При вирішенні спору суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами і з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

    Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати  за 2008 рік  таким чином: травень-червень (481грн. х 30%) х 2 – 288,60 грн., липень – вересень (482 гривні х 30%) х 3 місяці = 433,80 гривні; жовтень – грудень (498 гривень х 30%) х 3 місяці = 448,20  гривень.

Щомісячна державна соціальна допомога за 2009 рік дорівнює: січень-жовтень (498 грн. х 30%) х 10 місяців = 1494,00 грн., за листопад - грудень 2009 року ( 573 х 30%) х 2 місяці  = 343,80 грн., а всього – 1837,80 грн.

З заперечення та довідки, наданих представником відповідача  слідує, що  позивачка частково отримала вказану соціальну щомісячну допомогу в 2008 році у розмірі 579,30 грн. у 2009 році  – 597,60 грн.

На підставі викладеного, суд зазначає, що позивач має право з 22 травня  2008 року, тобто з дня набрання чинності рішень Конституційного Суду України, отримувати допомогу в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно статті 9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України. У той же час, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. розділу 2 Положення "Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України  від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899   основними завданнями Головного управління Пенсійного фонду України в АРК є забезпечення у відповідному регіоні збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК є належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги.

Статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних  та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціально допомоги дітям війни.

Судом встановлено, що доводи представника відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду частково знайшли  підтвердження при розгляді справи. Перевіряючи зазначені факти, судом встановлено наступне.  

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У запереченнях проти позову відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог позивача щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду  12 листопада 2009 року, суд вважає, що позивачем частково пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за  2008 рік і не пропущений строк звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за  2009 рік.

В порушенні вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач – суб’єкт владних повноважень на надав суду  доказів стосовно того, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати сум згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені виплати за рахунок інших платежів.

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за  період з 12 листопада 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Одночасно суд прийшов до висновку про те, що не може бути перерахована та стягнута з відповідача сума недоплаченої грошової допомоги, оскільки суд не уповноважений призначати, здійснювати перерахунок державної грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, як і інших видів державної допомоги, не може вторгатися в компетенцію державних органів, підмінювати їх.    Такі виплати у даному випадку  здійснює ОСОБА_2 пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач  порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен  визнати такі дії протиправними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату належних сум відповідно до закону.

Також, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо  не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  є протиправною, таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 18 березня 2009 року та від 28 квітня 2009 року (Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 7 2009 рік).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір  в сумі  03,40 грн.

Під час судового засідання, яке відбулося 15.03.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 19.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162-165 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

    Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим (м. Феодосія вул. Українська, 44) нарахувати та виплатити ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1)  доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком, встановленої ч.2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» від 09.07.2003 року відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 12 листопада 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судові витрати у сумі 03,40грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня оголошення у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

На постанову може бути подана апеляція до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Феодосійський міський суд у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня проголошення постанови і надання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

    Суддя