Справа № 2-14/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі - Сиверин Л.А., з участю пред­ставника позивача - Конограй М.В., представника відповідача - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Зелений Гай" (далі ВАТ «Зе­лений Гай») до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики,

встановив:

23.03.2006 року позивач ВАТ «Зелений Гай» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення 12108,78 грн. за договором позики, що був укладений між ними 10.02.1997 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачу ОСОБА_2 підпри­ємством була надана позика у сумі 13019,78 грн. на будівництво житлового будинку. Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язався повернути зазначену суму коштів частками у строк до січня місяця 2012 року. Так, починаючи з січня 1997 року по січень 2011 року, останній повинен був сплачувати, у рахунок погашення по­зики, по 72 грн. щомісячно, а починаючи з січня 2011 року по січень 2012 року - по 77 грн. Але, відповідач ОСОБА_2 не виконував належним чином взяте на себе зо­бов'язання (останнє здіснення платежу з боку ОСОБА_2 мало місце у травні 2003 року), тому позивач просив стягнути з нього залишок заборгованості за договором позики у сумі 12108,78 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на вимоги ст. ст. 1046, 526 ЦК України, просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визна­ли, оскільки кошти, відповідно до умов договору, ОСОБА_2 не отримував і в дого­ворі, підписаному 10.02.1997 року відсутні дані про це. Крім цього зазначали, що сто­совно житлового будинку АДРЕСА_1, існували інші до­говори, зокрема, договір підряду на його будівництво, з приводу стягнення вартості робіт по якому вже мало місце звернення позивача до суду. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 19.08.2003 року після перегляду рішення місцевого Вознесенського міського суду у стягненні вищевказаних сум було відмовлено. Тому, з урахуванням вищевказаного у задоволенні позовних вимог ВАТ «Зелений Гай» про­сили відмовити.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до зобов'язання індивідуального позичальника підприємству від 10.02.1997 року, що знаходиться у матеріалах справи, ОСОБА_2 зобов'язався по­вернути отриману ним від підприємства або банку позику в сумі 13019,78 грн. протя­гом 15 років, зі щомісячною сплатою визначених договором сум, без відсотків та без зазначення цілі її використання (у договорі передбачено зазначення мети викорис­тання позичених коштів, проте відмітка про це у ньому відсутня). Також, другим пунк­том вказаного договору зазначено, що у випадках, коли вартість будівництва (купівлі) житлового будинку, нижче встановленої норми кредиту, підприємство або банк вправі зменшити розмір кредиту, що був дозволений до видачі, щоб він не перевищував ва­ртості придбаного або побудованого житлового будинку.

Даний договір позивач та його представник за своєю правовою суттю визначають як договір позики, і з цих підстав ними заявлені позовні вимоги щодо стягнення з від­повідача залишкової суми позики, тому суд, діє в межах заявлених ним вимог та на підставі доказів, поданих сторонами.

Виходячи з положень ст. 1046 ЦК України (відповідно до п. 4 Прикінцевих та пе­рехідних положень ЦК України до правовідносин, які продовжують існувати застосо­вуються норми нового ЦК України), договір позики належить до групи реальних дого­ворів, і відповідно, вважається укладеним, в даному випадку, з моменту передачі грошей. Будь - яка обіцянка надати в майбутньому позику, момент підписання дого­вору, або вказівка в договорі на строк, протягом якого відбудеться передача позики, не мають юридичного значення, оскільки, тільки після передачі предмету позики у по­зичальника виникає обов'язок щодо повернення предмету позики у порядку та строки, обумовлені договором.

Як вбачається з вищевказаного договору, останній, даних про отримання відпо­відачем ОСОБА_2 коштів у вказаній у ньому сумі, не містить. Інших допустимих до­казів на підтвердження отримання позики відповідачем від позивача в судовому за­сіданні не добуто. Більше того, договір містить незрозумілості хто саме діє в особі по­зичальника, яким чином здійснена (або повинна бути здійснена) видача позики та з якою метою. Визначеність останнього також не знайшло свого підтвердження.

Оскільки, даний договір є реальним, то сама по собі угода про позику, навіть у випадку її належного оформлення, ще не створює прав та обов'язків у сторін, якщо фактично предмет договору не був переданий позичальнику.

При цьому, твердження представника позивача про те, що фактично сплачені відповідачем кошти на загальну суму 911 грн. є підтвердженням взятого останнім на себе зобов'язання щодо повернення позики, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки саме на них посилався представник позивача в обгрунтування своїх вимог при зверненні до суду у лютому 2003 року з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості підрядних робіт у сумі 13019,78 грн., що підтверджується оглянутими в судо­вому засіданні матеріалами цивільної справи № 2-303/03.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стяг­нення з відповідача ОСОБА_2 залишкової суми позики не обгрунтовані та задово­ленню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Зелений Гай" до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.