Справа № 345/29/20

Провадження № 22-ц/4808/709/20

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю апелянта ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року, ухвалене суддею Онушканичем В.В.,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила: 1) стягнути аліменти на її утримання, як того з подружжя, з яким проживає дитина з інвалідністю ОСОБА_3 у розмірі по 3000 гривень, щомісячно, 2) понесені додаткові витрати на дитину з інвалідністю розмірі 4269,24 гривень (тобто половину суми від 8538,48 грн.) та 3000 гривень витрат за надання правничої допомоги.

Позов обґрунтувала тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.06.2018 року вирішено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1000 гривень та сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1300 грн., щомісячно, починаючи з 30.03.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Розмір аліментів судом призначено у мінімальному розмірі. Коштів не вистачає на достатній для дітей розвиток та проживання. Крім того, син ОСОБА_5 має статус дитини з інвалідністю, йому виставлено діагноз: вроджена вада розвитку головного мозку; структурна епілепсія у вигляді вторинно генералізованих нападів; вроджена клишоногість, стан після оперативного втручання. Дитина неодноразово перебувала на лікуванні, як в Україні, так і за її межами. З огляду на стан здоров`я дитини, остання потребує постійного лікування та особливого догляду.

Відповідач є фізично здоровою, працездатною, матеріально забезпеченою людиною, тому матеріально спроможний сплачувати аліменти на її утримання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року позов задоволено частково.

Присуджено стягувати із ОСОБА_1 , працюючого ТзОВ «Гудвеллі Україна», на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі по 1500,00 грн щомісячно, протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та опікування ним, починаючи з 08.01.2020 року.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 3699,06 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 894 грн витрат за надання правничої допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що згідно ч. 6 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина має і в разі розірвання шлюбу. Тому покликання відповідача на ту обставину, що сторони не перебувають у шлюбі і, відповідно, відсутні підстави для утримання позивача, не заслуговують на увагу. Суд вважав, що, оскільки позивач цілодобово здійснює догляд за дитиною-інвалідом і, відповідно, позбавлена можливості працювати, позовні вимоги про стягнення аліментів на її утримання є обґрунтованими, однак сума в розмірі 3000 грн є завищеною, позивач не довів належними та допустимими доказами можливість сплати відповідачем аліментів у заявленому розмірі. При визначенні розміру аліментів на утримання позивача суд врахував, що відповідач вже сплачує аліменти. Суд не взяв до уваги покликання відповідача про наявність в нього на утриманні батьків, так як батьки є пенсіонерами і отримують пенсію, а тому не можуть вважатися такими, що повністю перебувають на утриманні відповідача. Крім того, відповідачем не надано відповідних належних доказів щодо надання батькам такого матеріального утримання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення аліментів на утримання позивача слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі по 1500,00 грн щомісячно, протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та опікування ним.

Суд вважав обґрунтованими додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_5 на загальну суму 7398,12 грн, тому від цих витрат відповідач має повернути позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

На рішення суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а позов задовольнити частково в частині стягнення з нього 781,50 грн додаткових витрат на лікування дитини, а в решті позову відмовити.

Мотиви апеляційної скарги наступні.

Суд безпідставно покликається на ч.6 ст.84 СК України щодо стягнення аліментів на колишню дружину, оскільки вказана стаття визначає право дружини на утримання у зв`язку із вагітністю та на період до досягнення дитиною трьох років.

Допустимими доказами (висновком лікарсько-консультаційної комісії) не підтверджено, що син ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду.

У рішенні не вказано на підставі яких доказів суд дійшов висновку, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу у визначеному судом розмірі, оскільки суд не врахував, що на його утриманні знаходиться четверо осіб, на яких він сплачує аліменти.

Суд безпідставно не взяв до уваги те, що відповідач сам допомагає ще й своїм батькам, які є пенсіонерами, а батько ще й інвалідом другої групи.

Відповідач зазначає, що якщо Подільський районний суд м.Києва при розгляді поданого ОСОБА_2 позову, ще збільшить розмір аліментів на двох спільних дітей, то взагалі не розуміє, як буде виконувати всі рішення судів.

Стверджує, що оскаржене судове рішення ставить його у дуже скрутне матеріальне становище, тому він, навіть, не розуміє, «як повинен існувати у цьому світі».

З приводу додаткових витрат зазначає, що визнає сплату позивачкою додаткових витрати на суму 1563 грн, і готовий повернути половину цієї суми, щодо решти - суд безпідставно їх стягнув, оскільки рішення ґрунтується на припущенні, що медикаменти могли бути придбані власне позивачкою та для потреб сина.

Позивач в особі представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Калуського міськрайонного суду від 16.01.2018 року шлюб між ними було розірвано (а.с.42-44).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Згідно довідки №11 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді (а.с. 56) ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до медичного висновку №99 про дитину-інваліда віком до 18 років, довідки ТОВ «Бобат Центр» від 23.07.2019 року, консультативного висновку спеціаліста від 25.02.2020 року (а.с. 6, 7, 57) ОСОБА_3 виставлено діагноз: Вроджена вада розвитку головного мозку: шизофренія; Структурна епілепсія у вигляді вторинно генералізованих нападів; Вроджена клишоногість, стан після оперативного втручання. Рекомендації: дитина потребує сторонньої допомоги, сама дитина себе не обслуговує.

Відповідач сплачує аліменти:

-на утримання сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1300,00 грн., щомісячно;

-на утримання дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1000,00 грн., щомісячно;

-на утримання сина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2500,00 грн., щомісячно;

-на утримання теперішньої дружини ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1500,00 грн., щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьохрічного віку (а.с.47).

Позиція суду апеляційної інстанції

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши відповідача, який вимоги скарги підтримав, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст. 180 СК України.

За ст. 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Із системного аналізу норм ст. 80, 88 СК України випливає, що право на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів, а саме: проживання одного з подружжя з дитиною-інвалідом та опікування нею; нездатністю дитини обходитися без постійного стороннього догляду; походження дитини від другого з подружжя (кровне споріднення); спроможністю другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки №11 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді (а.с. 56) ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до медичного висновку №99 про дитину-інваліда віком до 18 років, довідки ТОВ «Бобат Центр» від 23.07.2019 року, консультативного висновку спеціаліста від 25.02.2020 року (а.с. 6, 7, 57) ОСОБА_3 виставлено діагноз: Вроджена вада розвитку головного мозку: шизофренія; Структурна епілепсія у вигляді вторинно генералізованих нападів; Вроджена клишоногість, стан після оперативного втручання. Рекомендації: дитина потребує сторонньої допомоги, сама дитина себе не обслуговує.

Крім того, у апеляційній інстанції стороною позивача надано висновок ЛКК №260 від 05.05.2020 року, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина-інвалід з 2017 року, потребує постійного стороннього догляду.

Тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що допустимими доказами (висновком лікарсько-консультаційної комісії) не підтверджено, що син ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду.

Попри те, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував матеріальні можливості відповідача сплачувати аліменти на користь позивача на час догляду за хворою дитиною, як це передбачено ст.88 СК.

Відповідно до поданої апелянтом довідки про заробіток він працює охоронцем у фірмі, за останні місяці з відрахуванням усіх аліментів, які він сплачує, до виплати йому залишається 4000 грн (а.с.123), з яких він оплачує значну частину комунальних послуг, що підтвердив поданими квитанціями.

У засіданні апеляційного суду апелянт пояснив також, що вільні від роботи дні використовує для догляду за батьками пенсіонерами, один із яких є інвалідом ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, тому не має можливості отримувати додаткові заробітки для покриття витрат.

Отже, колегія суддів вважає, що суд не в повній мірі врахував матеріальні можливості відповідача сплачувати аліменти на користь позивача на час догляду за хворою дитиною, розмір аліментів у сумі 1500 грн щомісячно є завищеним. З рахуванням обставин справи необхідно зменшити розмір аліментів до 1000 гривень щомісячно.

Апелянт в апеляційній скарзі з приводу стягнення додаткових витрат зазначає, що визнає сплату позивачкою додаткових витрати на суму 1563 грн, і готовий повернути половину цієї суми, щодо решти - суд безпідставно їх стягнув, оскільки рішення ґрунтується на припущенні, що медикаменти могли бути придбані власне позивачкою та для потреб сина. Такі доводи апелянта є необгрунтова ними.

Згідно вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку доказам наданими позивачкою для підтвердження понесених додаткових витрат, задовольнивши частково вимоги у цій частині позову.

Крім цього, апелянт не заперечив у сплаті усієї суми додаткових витрат, які визначив суд у оскарженому рішенні, однак звернув увагу, що матеріальної можливості на даний час сплачувати аліменти на отримання позивача по догляду за дитиною у зв`язку із хворобою не має.

Апелянт у засіданні суду апеляційної інстанції зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції визначений адвокатом позивача вважає завищеним і необгрунтованим і крім цього не має можливості сплатити таку суму у розмірі 2900 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, а також посилання відповідача на неможливість сплати витрат на правничу допомогу у заявленому позивачкою розмірі, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає, що з відповідача в користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у апеляційному порядку в розмірі 300 гривень.

З урахуванням викладеного, у зв`язку із неповним з`ясуванням судом обставин справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру аліментів, зменшивши його до 1000 гривень щомісячно.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року в частині визначення розміру аліментів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі по 1500 грн. щомісячно, протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та опікування ним змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі по 1000 грн. щомісячно, протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та опікування ним.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у апеляційному порядку в розмірі 300 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 30 червня 2020 року.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта