ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-524/11 Суддя (судді) першої інстанції: Лісовська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О.О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з заявою про відновлення виконавчого провадження, в якій просила суд:

- визнати постанову державного виконавця Гавриліва А.В. про повернення виконавчого листа від 13 листопада 2017 року незаконною, а виконавче провадження №31174724 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у мсті Києві - незаконно закритим;

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у мсті Києві відновити виконавче провадження за дублікатом виконавчого листа № 2а-524/11 від 23.12.2019 року.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року повернуто заявнику на підставі ч. 5 ст. 383 КАС України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та задовольнити вимоги заяви про відновлення виконавчого провадження.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції повертаючи заяву зробив хибні висновки, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого в справі завершено 25 січня 2013 року, оскільки таке було поновлено на підставі постанови Деснянського районного суду міста Києва від 19 серпня 2016 року та повторно, безпідставно завершено 13 листопада 2017 року, а виконавчий лист втрачено.

Апелянтом також зазначено, що лише 23 грудня 2019 року отримано дублікат виконавчого листа, що дало змогу звернутись до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва з заявою про відновлення виконавчого провадження.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

За приписами частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Як вбачається із змісту заяви про відновлення виконавчого провадження ОСОБА_1 від 05.03.2020 року, остання просила суд:

- визнати постанову державного виконавця Гавриліва А.В. про повернення виконавчого листа від 13 листопада 2017 року незаконною, а виконавче провадження №31174724 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у мсті Києві - незаконно закритим;

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у мсті Києві відновити виконавче провадження за дублікатом виконавчого листа № 2а-524/11 від 23.12.2019 року.

При цьому, в якості відповідача визначено Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у мсті Києві.

Відтак, враховуючи, що стаття 383 КАС України передбачає можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а відповідачем у справі № 2а-524/11 є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, розгляд заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у мсті Києві за приписами даної норми є неможливим.

Крім того, вимог щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду заява ОСОБА_1 не містить.

З огляду на викладені обставини, у суду першої інстанції не було підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.03.2020 року, за правилами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що фактично заява ОСОБА_1 є окремим адміністративним позовом, заявленим до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у мсті Києві та не може розглядатись в порядку вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративній справі.

Розгляд заяви ОСОБА_1 від 05.03.202 року повинен здійснюватись в рамках позовного провадження, за правилами адміністративного судочинства та з урахуванням вимог ст.. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо неправомірності дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у мсті Києві під час винесення спірної постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки зазначені доводи повинні розглядатися судом першої інстанції та їм повинна надаватися оцінка при розгляді заяви по суті.

Відтак вимоги апеляційної скарги в частині розгляду по суті заяви ОСОБА_1 в рамках даного апеляційного провадження задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, не дотримавшись норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року скасувати.

Справу № 2-а-524/11 направити до Деснянського районного суду міста Києва для продовження розгляду заяви.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А. Б. Парінов