УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 липня 2006 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Шпоньки В.П. суддів Яцуна С.Б., Незоли І.М. прокурора Говорухи О.О. засудженої ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 5 травня 2006 року
ВСТАНОВИВ Цим вироком, - ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Запоріжжі і має вищу освіту, доньку 1991 року народження, одружену, яка працювала ІНФОРМАЦІЯ_2 Запорізької області, проживаючу в цьому ж районі, в АДРЕСА_1, раніше не судиму, -
засуджено за частиною 1 статті 366 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади голови місцевих рад строком на 2 роки і звільненої від відбування покарання, в силу пункту 4 частини 1 статті 6 КПК України, на підставі пункту «б» статті 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року.
За частиною 1 статті 368 КК України ОСОБА_1 виправдано.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасовано. Питання про речові докази вирішені вироком відповідно до вимог статті 81 КПК України.
Засуджену, яка у 2001 році працювала ІНФОРМАЦІЯ_2 Запорізької області, визнано винною в службовому підробленні. Згідно з вироком, вона, завідомо поінформована про те, що 28 сесія сільської ради 25 грудня 2001 року відмовила у задоволенні заяви директора ПП «Агропроект» ОСОБА_2 про передачу в оренду земельної ділянки зі ставком на ній біля села Богатирьово, - в період часу з грудня 2001 року по лютий 2002 року, склала і видала завідомо неправдивий документ - рішення НОМЕР_1 зазначеної сесії сільради про узгодження передачі зазначеної земельної ділянки в оренду ПП «Агропроект».
Цим же вироком, за змістом його мотивувальної частини, суд визнав недоведеним обвинувачення ОСОБА_1 в отриманні у серпні 2001 року від ОСОБА_2 500 гривен за прийняття сільською радою зазначеного рішення.
№ 1 - 219/2006 головуючій у 1 інст. - суддя Жупанова І.Б.
№ 11 - 1216/2006 доповідач в апеляційній інстанції - суддя Шпонька В.П.
В апеляції на вирок прокурор просить скасувати вирок в цілому. Не погоджуючись з вироком в частині виправдання ОСОБА_1 за частиною 1 статті 368 КК України посилається на те, що суд не виконав положення статті 334 КПК України в тій її частині де ця норма вимагає дослідити, дати аналіз і оцінку доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також викласти мотивовані висновки суду про недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину. За твердження прокурора суд безпідставно відкинув показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які ними давались під час досудового слідства і якими вони викривали ОСОБА_1 в отриманні хабара від ОСОБА_2 у розмірі 500 гривен.
На думку прокурора, суд також припустився неповноти дослідження тверджень в судовому засіданні - ОСОБА_2 про передачу ОСОБА_1 500 гривен, як матеріальної допомоги школі і ОСОБА_1 про звертання до ОСОБА_2 з проханнями надання матеріальної допомоги школі.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він був оскаржений, та основних доводах апеляції і заперечень інших учасників процесу: прокурор підтримав доводи апеляції, засуджена стверджує про законність виправдання її.
Згідно матеріалам справи, в порядку статті 277 КПК України, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, постановою від 24 жовтня 2005 року змінив обвинувачення ОСОБА_1 і пред'явив їй обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1 статтей 366 і 368 КК України (т.З а.с. 187-190). Розгляд справи судом було продовжено за цим обвинуваченням ОСОБА_1
Злочин, передбачений частиною 1 статті 368 КК України, є злочином середньої тяжкості виходячи з положень частини 3 статті 12 КК України. Виправдання ОСОБА_1 за недоведеності її участі у вчиненні цього злочину відповідає матеріалам справи.
На виконання вимог пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року N 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», у вироку, суд виклав результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки про недоведеність участі підсудної у вчиненні злочину.
Саме обвинувачення ОСОБА_1 у отриманні «в серпні 2001 року» хабара від ОСОБА_2 за узгодження передачі земельної ділянки зі ставком в оренду ПП «Агропроект» є неконкретним. Показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо часу, обставин передачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 500 гривен і на які цілі, ще під час досудового слідства не збігалися. Так, при допитах, сам ОСОБА_2 ніколи не вказував, що саме у серпні 2001 року він передав ОСОБА_1 хабар у розмірі 500 гривен. На очній ставці з ОСОБА_1 він стверджував про надання їй такої суми грошей, але як матеріальної допомоги сільраді і школі. Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 й ці обставини впевнено не підтверджували. В судовому засіданні вони взагалі показали, що їм невідомо про хабарництво ОСОБА_1
За таких обставин є безпідставними й твердження в апеляції про те, що суд припустився неповноти дослідження показань в судовому засіданні - ОСОБА_2 про передачу ОСОБА_1 500 гривен, як матеріальної допомоги школі і ОСОБА_1 про звертання до ОСОБА_2 з проханнями надання матеріальної допомоги школі.
Крім того, при виконанні судом вимог статті 317 КПК України, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і який подав апеляцію, сам не виявив бажання про доповнення судового слідства і чим саме.
За зазначених обставин, коли вина ОСОБА_1 в отриманні хабара від Баранова В. в розмірі 500 гривен недоведена, суд обгрунтовано її виправдав, але на порушення вимог пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року N 5 з наступними змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» в резолютивній частині вироку не зазначив передбаченої законом підстави виправдання. Тому, апеляційна інстанція, в цій частині, вносить у вирок відповідні зміни.
Злочин, передбачений частиною 1 статті 366 КК України, є злочином невеликої тяжкості, виходячи з положень частини 2 статті 12 КК України. Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, особа повинна бути звільненою від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки. З дня вчинення інкримінованого ОСОБА_1 службового підроблення (останній день лютого 2002 року) три роки минуло в останній день лютого 2005 року.
На порушення вимог статті 111 КПК України, якою встановлено порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, після зміни прокурором обвинувачення в суді вже після закінчення строків притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 366 КК України, суд у судовому засіданні не закрив кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за цей злочин, чим порушив вимоги статті 49 КК України.
Виправляючи цю помилку суду, апеляційна інстанція, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 статті 373 КПК України, скасовує вирок щодо ОСОБА_1 в частині засудження її за частиною 1 статті 366 КК України і закриває справу в цій частині.
Керуючись статями 362, 365, 366, 373 КПК України, ст.49 КК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ
апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Резолютивну частину вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 5 травня 2006 року щодо ОСОБА_1змінити і вважати, що її в пред'явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 368 КК України по суду виправдано за недоведеності у вчинені цього злочину.
Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_1 за частиною 1 статті 366 КК України - скасувати і справу закрити у зв'язку із закінченням строків притягнення її до кримінальної відповідальності за цей злочин.
В решті цей вирок залишити без зміни.
судді
Ціпонька В.П. Яцун С.Б. Незола І.М.
підпис підпис підпис
З оригіналом згідно: