УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 липня 2006 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Шпоньки В.П. суддів Яцуна С.Б., Незоли І.М. прокурора Говорухи О.О. захисника ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2006 року
ВСТАНОВИВ Цим вироком, - ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, Оріхівського району Запорізької області, який має вищу освіту, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: місто Запоріжжя, АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
засуджено за частиною 2 статті 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих функцій терміном на 1 рік.
На підставі статті 75 КК України засудженого_звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк йому встановлено тривалістю один рік;
На підставі статті 76 КК України на засудженого_покладені обов'язки, передбачені:
пунктом 2 цієї статті, а саме - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
пунктом 3 цієї статті, а саме - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
пунктом 4 цієї статті, а саме періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Цивільний позов прокурора задоволено і з ОСОБА_2 на користь ДП „Придніпровська залізна дорога" на відшкодування збитків завданих злочином стягнуто 8819 гривен 27 копійок.
Питання про речові докази вирішені у вироку відповідно до вимог статті 81 КПК України.
Засудженого визнано винним у службовій недбалості, якою спричинено тяжкі наслідки ДП „Придніпровська з/д". Як встановлено судом, у червні 2002
№ 1 - 63/2006 головуючій у 1 інст. - суддя Боровікова А.І.
№ 11 - 1217/2006 доповідач в апеляційній інстанції - суддя Шпонька В.П.
року, між ДП „Придніпровська з/д" і замовником - ТОВ „Біно-технік" було укладено угоду на ремонт чотирьох багажних вагонів, вартість ремонту складала 45000 гривен. За цим договором, вартість ремонту могла бути зміненою у разі виявлення у вагонах потайливих дефектів.
Виявивши такі дефекти, ОСОБА_2, який в силу посадової інструкції є відповідальним за достовірність заповнення дефектних відомостей, неналежно виконав свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, - не проконтролював правильність їх заповнення згідно з додатковими роботами по заміні колісних пар, що призвело до ненарухування 8819 гривен 27 коп. замовнику.
Справа неодноразово розглядалася судами, в тому числі й касаційною інстанцією.
В апеляції на вирок, захисник стверджує про необґрунтованість вироку, просить скасувати його і справу щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, що помилки у нарахуванні остаточної суми за ремонт вагонів були обумовлені діями інших посадових осіб - майстрів, працівників бухгалтерії, економістів тощо.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він був оскаржений, та основних доводах апеляції і заперечень інших учасників процесу: апелянт і засуджений підтримали доводи апеляції, прокурор не вбачив підстав до її задоволення, а тому просив вирок залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстав до задоволення апеляції.
Згідно з доказами, які є в кримінальній справі і які засновані на фактичних даних, органи досудового слідства і суд першої інстанції у визначеному законом порядку встановили наявність суспільно небезпечних діянь та винність засудженого у їх вчиненні, а тому дали правильну юридичну оцінку злочинним діям засудженого.
З вимогами посадової інструкції, зокрема, із зазначеними її положеннями, ОСОБА_2 було ознайомлено у встановленому порядку (т.1, а.с.77-81). Невиконання ним цих вимог посадової інструкції на підставі угоди із замовником про ремонт вагонів (ті, а.с. 112), що призвело до втрати ДП „Придніпровська з/д" 8819 гривен 27 коп. підтверджується даними журналу ремонту й обороту колісних пар, висновками фінансової ревізії тощо (ті, а.с. 178-182), показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 та самого ОСОБА_2 про обставини виконання ремонтних робіт та оформлення документів на підставі яких були здійснені розрахунки. З показань ОСОБА_4, директора ТОВ „Біно-технік", також вбачається, що вона отримувала від пасажирського депо вимогу про додаткове перерахування 16 тис. грн..
Ці докази судом досліджено належним чином. Враховуючи їх, є безпідставними клопотання в апеляції, і в судовому засіданні апеляційної інстанції захисника і засудженого про необхідність скасування постанов органу досудового слідства про відмову у порушенні кримінальної справи проти інших посадових осіб ДП „Придніпровська з/д", зокрема, щодо ОСОБА_3 Така постанова проти нього є нескасованою і під час розгляду справи щодо ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції позбавлений можливості її скасувати.
Згідно з частиною 3 статті 6 КПК України, якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2 і 4 цієї статті, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієї статті, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених пунктом 4, -обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання. На порушення вимог цієї процесуальної норми суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України, не звільнив його від призначеного покарання і своє рішення мотивував тим, що стаття 10 Закону України „про амністію" від 11 липня 2003 року не допускає застосування амністії, якщо „підсудний" проти цього заперечує.
Приймаючи таке рішення суд не врахував того, що за смислом 10 Закону України „про амністію" від 11 липня 2003 року, заперечення підсудного щодо застосування амністії має значення лише при вирішенні питання про звільнення його від кримінальної відповідальності під час розгляду справи і закриття у зв'язку з цим кримінальної справи.
Оскільки підсудний ОСОБА_2 заперечував проти застосування амністії, суд обгрунтовано продовжив розгляд справи до кінця. Але визнавши його винним і постановивши обвинувальний вирок, суд, на порушення вимог частини З статті 6 КПК України, не звільнив ОСОБА_2 від призначеного покарання. Цю помилку суду першої інстанції виправляє суд апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_2 має неповнолітню дитину.
Керуючись статями 362, 365, 366, 373 КПК України, ст.49 КК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ
апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити і на підставі пункту „б" статті 1 Закону України „про амністію" від 11 липня 2003 року звільнити його від призначеного покарання.
В решті цей вирок залишити без змін.
судді
Шпонька В,П. Яцун С.Б. Незола І.М.