АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-115/ 2010 Головуючий по 1 інстанції –
Орел С.І.
Категорія ч.2 ст.286 КК України .
Доповідач в апеляційній інстанції - Щепоткіна В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“13” квітня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Щепоткіної В.В.
суддів Швидкого Д.М.
Єльцова В.А.
за участю прокурора Свищ Л.А.
адвоката ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_9, його захисника ОСОБА_6, прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_7, на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 9 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1; працюючий; одружений; мешканець АДРЕСА_1; раніше не судимий,-
засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на 2 (два) роки.
Судом стягнуто з засудженого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 13093 грн.19 коп. та моральну шкоду в сумі 30000 грн., що разом складає 43093 грн.19 коп.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_9 на користь Золотоніської центральної районної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 кошти в сумі 1006 грн.74 коп, а також на користь Черкаської обласної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 кошти в сумі 4910 грн.07 коп.
Судом вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ОСОБА_9 засуджений за те, що 24 серпня 2007 року близько 20 год. 30 хв., керуючи власним автомобілем ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по захисній дамбі автодороги смт. Іракліїв – м. Золотоноша в напрямку с. Чапаєвка Золотоніського району, в порушення п.п. 2.3 «б» ПДР України, де зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху України, зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на його зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, був неуважний, не стежив за обстановкою на дорозі та відповідно не відреагував на її зміну. Та в порушення п.п. 12.3 ПДР України, де зазначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, завчасно виявивши перешкоду для свого руху у вигляді пішохода, маючи технічну можливість не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який рухався по крайній правій стороні проїжджої частини дороги в попутному напрямку руху.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння у вигляді тяжкої політравми, перелому лобної кістки з пошкодженням решітчастого лабіринту, забою головного мозку тяжкого ступеня, субархноїдального крововиливу, забійно-рваних ран обличчя, а також інші тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості та легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, подав апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду у зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і постановлення нового вироку, яким призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
До початку апеляційного розгляду прокурор змінив свою апеляцію і просив скасувати вирок суду і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.
При цьому прокурор посилається на те, що у формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 не конкретизовано в чому полягає порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_9.
Потерпілий ОСОБА_7 в своїй апеляції посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати вирок міськрайонного суду та постановити новий, яким призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_9 подав апеляцію, в якій послався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового і судового слідства, порушення його прав органом слідства та суворість призначеного йому судом покарання, і просив скасувати вирок суду і направити справу на додаткове розслідування.
До початку апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_9 двічі змінив свою апеляцію і в останній зміні, не оскаржуючи доведеності його винності та правильності кваліфікації його дій, просив змінити вирок суду та пом’якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України та виключивши з вироку застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення його прав керувати транспортними засобами. При цьому засуджений посилається на те, що призначаючи йому покарання у вигляді реального позбавлення волі, суд не врахував, що він має 60-річний вік, раніше не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, має ряд захворювань і потребує постійного лікування, а також не врахував обставини ДТП.
Окрім цього, засуджений ОСОБА_9 просив зменшити суму, яку суд стягнув в рахунок відшкодування шкоди потерпілому.
Захисник засудженого адвокат ОСОБА_6 подав апеляцію, в якій просив скасувати вирок суду щодо ОСОБА_9 у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповного досудового і судового слідства, істотними порушеннями вимог КПК України, суворістю призначеного засудженому покарання – і направити справу на додаткове розслідування.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 відкликав свою апеляцію, отримавши згоду на це свого підзахисного ОСОБА_9.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який не підтримав змінену апеляцію прокурора, що підтримував обвинувачення в суді; пояснення потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8, які підтримали апеляцію потерпілого; пояснення засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали змінену апеляцію засудженого та просили пом’якшити йому покарання, а також змінити суму відшкодування шкоди потерпілому; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілого задоволенню не підлягають, а змінена апеляція засудженого ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду – зміні з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про порушення засудженим ОСОБА_9 п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, ґрунтуються на доказах, які всебічно та повно досліджені судом, наведені у вироку суду та ніким не оспорюються.
Дії ОСОБА_9 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.
Доводи зміненої апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону органом слідства, а саме неконкретність пред’явленого обвинувачення, є безпідставним.
Орган досудового слідства конкретно виклав в формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 про порушення ним п.п.2.3. «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України, при керуванні транспортним засобом, їх сутність та наслідки цих порушень.
Крім того, прокурор, який подав апеляцію, підтримував дане обвинувачення в суді і не порушував питання ні про зміну обвинувачення, ні про повернення справи на додаткове розслідування з підстав, на які посилається в своїй апеляції.
Проте, суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_9 допустив порушення ст. 65 КК України і призначив засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.
Так, висновок про те, що ОСОБА_9 може бути виправлений тільки з призначенням покарання у вигляді реального позбавлення волі на певний строк, суд обґрунтував тим, що засуджений вчинив тяжкий злочин, який спричинив тяжкі наслідки, а також що по справі відсутні обставини, які пом’якшують покарання ОСОБА_9
Але такий висновок суду є невірним і суперечить фактичним обставинам по справі
Так суд не врахував, що ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, характеризується виключно позитивно, (т.1 а.с. 154-180), вчинив злочин, який хоча і відноситься до категорії тяжких, але вчинений з необережності.
При цьому суд взагалі не врахував, що в діях потерпілого також є порушення п.4.1. Правил дорожнього руху, оскільки він разом зі світком ОСОБА_11, будучи в стані алкогольного сп’яніння, рухався по проїзній частині в попутному напрямку, про що слідчий вказав в постанові про притягнення ОСОБА_9 як обвинуваченого (т.2 а.с. 29-30), а матеріали відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_11 були виділені слідчим і направили в УДАІ УМВС України в Черкаській області для вирішення питання про їх притягнення до адміністративної відповідальності (т.2 а.с. 22-23).
Враховуючи вказані вище обставини, а також особу засудженого ОСОБА_9, який має 60-річний вік, покаявся у вчиненому, до апеляційного розгляду частково відшкодував шкоду потерпілому, має ряд захворювань у вигляді ішемічної хвороби серця, стенокардії напруги ФК ІІ, атеросклеротичного кардіосклерозу СН ІІ Б ступеня, гіпертонічної хвороби з кризовим перебігом та ін., які потребують подальшого лікування в умовах стаціонарного медичного закладу (т.2) колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_9 без відбування покарання у вигляді позбавлення волі і вважає необхідним застосувати ст. 75 КК України до призначеного судом покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та з покладенням на нього обов’язки передбачені п.2,3 ст.76 КК України.
А тому апеляція засудженого в цій частині підлягає задоволенню.
Але колегія вважає, що додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_9 призначено судом відповідно до вимог кримінального закону.
Доводи апеляції потерпілого ОСОБА_7 про невиправдану м'якість призначеного ОСОБА_9 покарання є безпідставними, а тому його апеляція задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції вірно, відповідно до вимог ст. ст. 1187 та 1206 ЦК України та наданих доказів, вирішив цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т.1 а.с. 67-142), а тому колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку в цій частині і задоволення апеляції засудженого з цих підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляцію потерпілого ОСОБА_7 та змінену апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Змінену апеляцію засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2009 року відносно ОСОБА_9 змінити.
Застосувати до основного покарання, призначеного вироком місцевого суду, ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України накласти на ОСОБА_9 обов’язки передбачені п.п.2,3 цієї статті.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді утримання під вартою скасувати, звільнивши ОСОБА_9 з-під варти з залу суду негайно.
В строк відбуття покарання ОСОБА_9 зарахувати строк його тримання під вартою з 09 грудня 2009 року по 13 квітня 2010 року.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.В. Щепоткіна