Справа № 22ц - 770/2010 Головуючий у 1-й інстанції Скрипник О.Г.
Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.
суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.
при секретарі Маріній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою військового прокурора Київського гарнізону на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2009 року у справі за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України уповноваженого представляти відповідні функції в спірних відносинах, органом якого є Центр забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
встановила:
У січні 2009 року військовий прокурор Київського гарнізону пред’явив позов до суду в інтересах Міністерства оборони України уповноваженого представляти відповідні функції в спірних відносинах, органом якого є Центр забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, розмір якого уточнив в судовому засіданні, і в якому посилався на те, що 04.06.2008 року відповідач, рухаючись по Дніпровському узвозу в м. Києві та керуючи автомобілем "Хюндай Соната" військовий номер НОМЕР_1, на перехресті рівнозначних доріг перед поворотом ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення і автомобіль "Хюндай Соната" отримав значних механічних пошкоджень на суму 37609,57 грн.
Відповідно до висновків службового розслідування, наказом начальника Центру № 176 від 23.07.2008 року водія 1 автомобільної колони ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на підставі п. п. 8, 13, 25, 27 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР у сумі 38269,57 грн.
Зважаючи на те, що відповідача було притягнуто до повної матеріальної відповідальності за завдану ним шкоду та враховуючи, що він частково відшкодував шкоду, позивач просив стягнути з відповідача 38146,37 грн. матеріальної шкоди та судових витрат з підстав, передбачених ст. ст. 22, 1166, 1187 ЦК України.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України матеріальну шкоду в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 2144,65 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі військовий прокурор Київського гарнізону просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в даному випадку відповідач несе обмежену матеріальну відповідальність за пошкодження військового майна з його вини через необережність.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР із змінами, внесеними згідно із Законом № 2171-ІІІ від 21.12.2000 року, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов’язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Згідно ст. 3 даного Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов’язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов’язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов’язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності.
Згідно ст. 10 зазначеного Положення за пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям і призваним на збори військовозобов’язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.
Встановлено, що відповідач з 2007 року проходив строкову службу на посаді водія 1 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу 2 автомобільної колони Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України. 05.11.2008 року солдат ОСОБА_2 звільнений з військової служби. (а. с. 38, 84)
Згідно наказу № 19 від 19.02.08 за солдатом ОСОБА_2 постійно закріплений автомобіль "Хюндай Соната" військовий номер НОМЕР_1. (а. с. 39)
Встановлено, що 04.06.2008 року відповідач під час виконання ним службових обов’язків, керуючи автомобілем "Хюндай Соната" військовий номер НОМЕР_1, на перехресті рівнозначних доріг перед поворотом ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення і автомобіль "Хюндай Соната" отримав значних механічних пошкоджень на суму 37609,57 грн.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2008 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді попередження згідно ст. 15 КУпАП. (а. с. 98)
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визнано винним відповідача в заподіянні шкоди позивачу через необережність і встановлено обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.
Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку відповідач повинен нести повну матеріальну відповідальність відповідно до п. 13 вищезазначеного Положення, не заслуговують на увагу, оскільки матеріальна шкода заподіяна позивачу з вини відповідача пошкодженням майна через необережність, а не через умисне пошкодження військового майна.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу військового прокурора Київського гарнізону відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді