АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1 Справа №33-223/10 Категорія: ч.3 ст. 122 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Бірса О.В.
Доповідач Боголюбська Л.Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 16 ” лютого 2010 р. суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Боголюбська Л.Б., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва,
тимчасово не працюючого, який проживає у м. Києві по
АДРЕСА_1,
на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2009 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 грн.
Згідно з постановою ОСОБА_2 09.10.2009 року приблизно о 17 год. 40 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по автодорозі Київ – ОСОБА_1, смт. Гливаха, рухався зі швидкістю 114 км/год. в зоні дії дорожнього знаку « Початок населеного пункту», чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. Швидкість вимірювалася приладом «Беркут» 0801083.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що швидкість він не перевищував, а його пояснення та пояснення його сина про це судом враховані, не був викликаний і інспектор ДАІ, який складав протокол про адміністративне правопорушення.
В засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з’явився, про час і місце розгляду його апеляції був належно повідомлений.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, вважаю, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з вимогами п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км / год.
З пояснень, наданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – його сином судді, убачається, що ОСОБА_2 стверджував, що швидкості руху він не перевищував, а протокол про адміністративне правопорушення на момент, коли він його підписував, не містив у собі даних про порушення ним Правил дорожнього руху.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення від 09.10.2009 року за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і складений уповноваженою на те особою.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 09.10.2009 року, ОСОБА_2 в цьому документі власноручно зазначив, що він перевищив швидкість не навмисно, тобто фактично підтвердив порушення Правил дорожнього руху і ці пояснення спростовують його твердження, викладені в поясненнях, наданих суду.
З огляду на викладене, суддя обґрунтовано прийшов до висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення від 09.10.2009 року є джерелом доказів і дані, які в ньому викладені, підтверджують порушення ОСОБА_2 п.12.4 Правил дорожнього руху.
Посилання апелянта на те, що суддя не викликав у судове засідання та не допитав інспектора ДАІ, який складав протокол про адміністративне правопорушення, чим допустив необ’єктивність розгляду справи, є безпідставними, оскільки клопотання про його виклик ОСОБА_2, як це убачається зі змісту постанови судді та пояснень, не заявлялося.
Таким чином, постанова судді винесена на підставі досліджених доказів, є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, як про це просить у своїй апеляції ОСОБА_2 не має.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП – без змін.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Л.Б.Боголюбська