У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
|
головуючого |
Присяжнюк Т.І., |
|
суддів |
Глоса Л. Ф. і Федченка О.С. |
розглянула в судновому засіданні в м. Києві 3 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на судові рішення щодо неї.
Вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 10 березня 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженка та жителька м. Севастополя,
у відповідності зі ст. 89 КК України не судима,
засуджена:
- за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю;
- за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 317 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_2, щодо якої касаційне подання та скарга не внесені.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: з мотивувальної частини вироку виключено врахування кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.317 КК України; виключено вказівку про незаконний збут ОСОБА_1 наркотичного засобу ОСОБА_3. У частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 317 КК України вирок скасовано, а справу за цим обвинуваченням закрито за відсутністю в її діях складу злочину. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 і на підставі ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
З урахуванням внесених судом апеляційної інстанції змін до вироку районного суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 25 липня 2005 року близько 22 години 30 хвилин у районі Камишової бухти у м. Севастополі незаконно з метою збуту та для власного вживання придбала у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину - ефедрин ( первитин), який перенесла до місця свого проживання по АДРЕСА_1. Потім частину цієї психотропної речовини вона незаконно збула ОСОБА_2.
Крім того, 27 липня 2005 року близько 16 години, ОСОБА_1, перебуваючи у м. Севастополі, незаконно без мети збуту придбала три дикоростучі кущі конопель, з яких виготовила особливо-небезпечний наркотичний засіб - канабіс (маріхуану) та перевезла його до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_1. 29 липня 2005 року працівниками міліції було виявлено та вилучено цей наркотичний засіб, вагою у висушеному стані 9,2 г, а також особливо небезпечний наркотичний засіб - смолу канабіса (гашиш).
У касаційній скарзі засуджена вказує на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно, необ'єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Засуджена заперечує свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Зазначає, що на досудовому слідстві було порушено її право на захист. Звертає увагу на те, що судом при постановленні вироку не були враховані пом'якшуючі покарання обставини, які б дали змогу призначити більш м'яке покарання. Просить судові рішення в частині її засудження за ч.2 ст. 307 КК України скасувати, а провадження по справі закрити.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що засудженій слід відмовити в задоволенні її скарги.
За змістом касаційної скарги, засуджена оспорює однобічність та неповноту досудового та судового слідства, фактичні обставини справи, які були предметом перевірки й оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України в касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить із встановлених судом фактичних обставин скоєння злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винною.
Суд належно обґрунтував свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, доказами, що отримані згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства та які наведені у вироку.
Винуватість засудженої, крім часткового визнання нею вини, підтверджується показаннями іншої засудженої по справі, свідків, даними, що містяться в протоколах огляду місця події та вилучення наркотичних засобів, очних ставок, пред'явлення для впізнання, у висновках судово-хімічних експертиз, і сумніву в їх достовірності немає.
Не заслуговують на увагу доводи засудженої про порушення її права на захист. Як убачається із матеріалів справи, на досудовому слідстві засудженій було роз'яснено право мати захисника та побачення із ним до першого допиту. Однак скористатися цим правом вона відмовилася.
Як видно з матеріалів справи, такі ж, як й у касаційній скарзі, твердження засуджена висловлювала у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив, внісши відповідні зміни у вирок районного суду. У касаційній скарзі засудженої не наведено інших не досліджених судом доказів, якими б спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями.
Таким чином, суди, дослідивши зібрані докази й давши їм належну оцінку, дійшли правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено. Кваліфікація її дії за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України є правильною.
Призначаючи покарання засудженій, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про її особу та пом'якшуючі покарання обставини. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його пом'якшення.
Істотних порушень норм КПК України на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1.
Судді:
Присяжнюк Т.І. Федченко О.С. Глос Л.Ф.