У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 липня 2007 року справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на рішення суду щодо нього.

За вироком апеляційного суду Волинської області від 15 лютого 2007 року

засуджений: за ст. 115 ч.2 п.6 КК України на 12 років позбавлення волі; за ст. 187 ч.4 КК України на 9 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, суд визначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на 13 років.

За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України суд призначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 14 років.

Суд постановив стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1 5 401 грн. 50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 65000 грн. - моральної та 567 грн. 48 коп. судових витрат за проведення експертиз.

ОСОБА_5 визнано винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_6 під час вчинення на нього розбійного нападу при наступних обставинах.

30 липня 2006 року, приблизно о 01 годині, поблизу автостанції на вул. Героїв УПА в м. Рожище Волинської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, засуджений, з метою заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_6 та його вбивства, напав на потерпілого. При цьому він звалив ОСОБА_6 з велосипеда і почав його бити ногами в різні частини тіла. Під час нападу засуджений забрав у потерпілого гроші в сумі 10 грн. та господарську сумку з майном загальною вартістю 52 грн. 50 коп., а потім продовжив бити ОСОБА_6, знову завдаючи йому удари ногами у різні частини тіла. В результаті отриманих тілесних ушкоджень у виді переломів ребер, крововиливів у тканини легень, нирок, підшлункової залози, органів черевної порожнини та забою головного мозку, смерть потерпілого ОСОБА_6 настала на місці події.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_4 просить вирок щодо ОСОБА_5 змінити: перекваліфікувати дії засудженого на ст. 121 ч.2 КК України та призначити покарання у межах санкції цієї статті, посилаючись на відсутність у засудженого наміру убивати потерпілого з корисливих мотивів. Також захисник указує на однобічність судового слідства і суворість призначеного ОСОБА_5 покарання. Крім того, захисник ставить питання про зменшення суми відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої;

засуджений ОСОБА_5, як видно із змісту його скарги, теж просить перекваліфікувати його дії на ст. 121 ч.2 КК України та зменшити суму відшкодування потерпілій моральної шкоди. При цьому засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, указуючи на відсутність у нього намірів убивати потерпілого і забирати його речі. Вважає, що у ході досудового слідства було порушено його право на захист, а також указує на необґрунтованість висновку суду про вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2 та законного представника засудженого ОСОБА_3, які підтримали подані касаційні скарги, але просили вирок скасувати і направити справу на додаткове розслідування, пояснення потерпілої ОСОБА_1 та висновок прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах захисника та засудженого доводи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення цих скарг не має.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні ним наведених у вироку злочинних дій відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так із показань самого ОСОБА_5 видно, що він дійсно звалив потерпілого з велосипеда і лежачого декілька раз ударив ногою по голові, по ребрах.

Посилання засудженого та захисника у скаргах на відсутність по справі доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_5 умислу на умисне вбивство потерпілого та на заволодіння його майном і на те, що до вбивства ОСОБА_6 причетний ОСОБА_7, а також посилання засудженого на необґрунтованість висновку суду щодо вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що суперечать встановленим по справі фактичним обставинам.

Як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 давав однакові та послідовні показання про те, що він був лише очевидцем того, як ОСОБА_5 бив потерпілого і заволодів його грошима та іншим майном. Перевіривши вміст забраної у потерпілого сумки і не знайшовши у ній нічого цінного, засуджений викинув її на місці подій.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання ОСОБА_7 за достовірні, оскільки достовірність його показань об'єктивно підтверджується сукупністю інших досліджених у судовому засіданні доказів.

Так із показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9  та інших видно, що коли відразу після інциденту з ОСОБА_6 засуджений підходив до них, то вони бачили сліди крові на його руках, одязі та взутті. При цьому ОСОБА_5 розповідав, що він “вбивав одного чоловіка” і не указував на те, що участь у цьому брав ще хто-небудь.

Висновок суду про те, що на час вчинення злочину ОСОБА_5 був у нетверезому стані підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Дані судово-біологічних експертиз підтверджують те, що на вилучених у засудженого кросівках виявлено сліди крові, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_6 В той же час, на одязі та взутті ОСОБА_7 такі сліди відсутні.

Як свідчать дані протоколу огляду місця подій та висновків трасологічної експертизи виявлені на землі поблизу трупа ОСОБА_6, на його тілі та футболці відбитки взуття мають аналогічний рельєфний малюнок відбиткам кросівок, вилучених у ОСОБА_5 Дані відбитки не могли бути залишеними взуттям, вилученим у ОСОБА_7.

Крім того, дані протоколу огляду місця подій указують на те, що кишені штанів на трупі ОСОБА_6 були вивернуті. Недалеко від трупа було виявлено розкидані речі потерпілого.

Приймаючи до уваги перелічені докази, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що по відношенню до потерпілого засуджений ОСОБА_5 діяв самостійно і з корисливих мотивів.

Дані судово-медичної експертизи свідчать про те, що при проведенні цієї експертизи на трупі ОСОБА_6 були виявлені численні садна, синці та крововиливи на різних ділянках тіла, у тому числі на голові. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, тупої травми живота і грудей з переломами ребер зліва та справа, які стали причиною смерті потерпілого, були наслідком множинних контактів, імовірно від рук та ніг.

Враховуючи характер заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, їх локалізацію та кількість також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність у діях засудженого ОСОБА_5 умислу на позбавлення життя потерпілого.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дослідивши та проаналізувавши ці та інші наведені у вироку докази, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст.ст. 115 ч.2 п.6, 187 ч.4 КК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_5 покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Будь-яких підстав для пом'якшення цього покарання колегія суддів не вбачає.

Безпідставними та необґрунтованими є викладені у скарзі засудженого доводи стосовно порушення його прав на захист під час досудового слідства. В результаті перевірки матеріалів даної справи встановлено, що органи досудового слідства діяли у відповідності з вимогами ст. 45 КПК України, забезпечивши ОСОБА_5 обов'язкову участь захисника з самого початку досудового слідства.

З врахуванням наведених у мотивувальній частині вироку доводів аргументованим і мотивованим вважає колегія суддів рішення суду про необхідність задоволення цивільного позову потерпілої по відшкодуванню заподіяної засудженим матеріальної та моральної шкоди в розмірах, які зазначені у вироку. Підстав для зменшення цих сум колегія суддів також не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Волинської області від 15 лютого щодо ОСОБА_5 - без змін.

Судді:

Присяжнюк Т.І.               Кліменко М.Р.               Федченко О.С.