Справа №2-39/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 січня 2008 року     смт.  Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Цибика І.Й.,  при секретарі Тисянчин М. В.,  з участю позивачки ОСОБА_1,  відповідачки ОСОБА_2 ,  розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт.  Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Великоберезнянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з цим позовом,  з тих підстав,  що 24 квітня 1998 року померла її мати - власниця житлового будинку № 23 в с.  Стричава Великоберезнянського району ОСОБА_4

Згідно заповіту ОСОБА_4 заповідала зазначений будинок своїй дочці ОСОБА_5 Однак 12 жовтня 2006 року остання померла,  не прийнявши спадщини.

Після смерті власниці будинку ОСОБА_4 позивачка проживала у будинку сестри,  тобто фактично вступила в управління спадковим майном.

З таких підстав просить визнати за нею право власності на зазначений будинок.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов,  просила його задовольнити,  посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка визнала позовні вимоги та не заперечувала щодо вирішення справи у попередньому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників процесу,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає до задоволення.

Враховуючи те,  що відповідачка визнала позовні вимоги,  суд,  в порядку  ст.  130 ЦПК України ухвалює рішення в попередньому судовому засіданні.

В судовому засіданні належними доказами встановлено,  що 24 квітня 1998 року померла ОСОБА_4,  якій належав житловий будинок № 23 в с Стричава Великоберезнянського району.

Згідно заповіту,  складеного 22 березня 1990 року,  ОСОБА_4 заповідала зазначений будинок своїй дочці ОСОБА_5

12 жовтня 2006 року ОСОБА_5 померла,  не оформивши за життя своє право на спадщину.

Разом з тим встановлено,  що після смерті власниці будинку ОСОБА_4 позивачка проживала у вказаному будинку. Відповідно до ч.1 п.1  ст.  549 ЦК України (в редакції 1963 p.),  який діяв на момент відкриття спадщини,  визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Правовідносини між сторонами врегульовані  ст.  549 Цивільного Кодексу України (1963 р.) «Дії,  що свідчать про прийняття спадщини» - визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; главою 3 «Захист цивільних прав та інтересів» Цивільного Кодексу України (2003 p.),  де зокрема відповідно до  ст.  16 цього Кодексу - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі і визнання права.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  15,  60,  61,  130,  212-215 ЦПК України,   ст.  549 ЦК України (1963 р.),   ст.  16 ЦК України (2003 р.),  суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на житловий будинок № 23 в с.  Стричава Великоберезнянського району Закарпатської області за ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку встановленому  ст.  223 ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення через цей суд.