ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. Справа№ Б24/081-12

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Остапенка О.М.

Копитової О.С.

за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І.

за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 07.07.2020

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс»

на рішенняГосподарського суду Київської області від 26.02.2020 (повний текст складено 30.03.2020)

у справі№Б24/081-12

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс»

доСуб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Андрєєвої Наталії Геннадіївни

простягнення 126 375 грн.

в межах справи №Б24/081-12

пробанкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс»

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2020 (суддя Лопатін А.В.) в задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Андрєєвої Наталії Геннадіївни про стягнення 126 375 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 поновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрите апеляційне провадження, призначено розгляд апеляційної скарги на 07.07.2020.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Разом з тим, в судовому засіданні 07.07.2020 були відсутні представники відповідача.

Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники у справі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

1. Короткий зміст обставин справи.

1.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2018 у справі №911/277/18 визнано недійсним договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 03.08.2007 №03-08/07, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» (далі - Товариство, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Укрпромбудлізинг», а також договір про відступлення права вимоги від 23.09.2008, укладений між останнім та Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Андрєєвою Наталією Геннадіївною (далі - Підприємець, Відповідач).

1.1. Відділом Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції (далі - ДВС) було відкрито виконавче провадження №13584379, з виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.05.2009 №2/018-09/6 про стягнення з Товариства на користь Підприємця 127 075 грн.

1.2. Третьою особою, в рахунок погашення заборгованості Товариства перед Підприємцем, останньому було передано грошові кошти в загальному розмірі 142 236, 36 грн. Відтак, ДВС, відповідно до заяви Підприємця, постановою від 25.02.2015 зазначене виконавче провадження було закрито.

1.3. Товариство, дійшовши висновків що його права порушено, посилаючись на те, що Підприємцем безпідставно набуто грошові кошти в сумі 126 375 грн. через визнання недійсними договорів, на підставі яких виникли зазначені зобов`язання, звернулось з позовом до Підприємця, з урахуванням уточнення та доповнення, про стягнення 126 375 грн., у якості повернення безпідставно набутого або збереженого майна, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

2. Обґрунтування рішення місцевого господарського суду.

2.1. Заявлена до стягнення сума коштів сплачена Товариством на користь Підприємця в добровільному порядку в ході здійснення виконавчого провадження №13584379, відкритого на виконання наказу №2/018-09/6 від 26.05.2009, у зв`язку з чим, постановою від 25.02.2015 вказане виконавче провадження було закінчено.

2.2. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

2.3. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

2.4. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

2.5. Згідно висновків місцевого господарського суду, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

2.6. Як зазначив місцевий господарський суд, в даному випадку Товариством заявлено позов виходячи із визнання недійсними договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 03.08.2007 № 03-08/07, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Укрпромбудлізинг» та договору про відступлення прав вимоги від 23.09.2008, укладеного між останнім та Підприємцем в судовому порядку, що, на переконання позивача, є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки правова підстава набуття відповідачем коштів в сумі 126 375 грн. в установленому порядку визнана недійсною.

Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що Позивачем не враховано, що в даному випадку заявлена до стягнення сума коштів сплачена третьою особою в рахунок погашення заборгованості Позивача перед Відповідачем в добровільному порядку в ході здійснення виконавчого провадження № 13584379, відкритого на виконання наказу №2/018-09/6 від 26.05.2009 р., тобто на виконання рішення суду.

2.7. Місцевим господарським судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2009 у справі № 2/018-09/6 стягнуто з Товариства на користь Підприємця 125 700 грн. - пені, судові витрати: 1 257 грн. - державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані обставини встановлено Господарським судом Київської області під час розгляду справи №Б24/081-12 про банкрутство Товариства у підготовчому засіданні суду, в межах провадження у справі, в якій розглядається даний спір.

2.8. Судове рішення про стягнення з Товариства на користь Підприємця 125 700 грн. - пені, судових витрат: 1 257 грн. - державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, не скасоване, за нововиявленими обставинами не переглянуте та є таким, що набрало законної сили. Доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять.

2.9. Місцевим господарським судом встановлено, що предметом розгляду у справі №2/018-09/6 були саме зобов`язання за договорами, що визнані рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2018 №911/277/18 недійсними, проте в даному випадку погашення заборгованості відбулось саме на виконання чинного рішення, а не на виконання недійсних правочинів.

2.10. В оскарженому рішенні місцевий господарський суд зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Разом з тим, місцевий господарський суд зауважив, що отримані Відповідачем грошові кошти в сумі 126375 грн. не можна вважати безпідставно набутими, оскільки Відповідачу вказані кошти сплачені третьою особою в рахунок погашення заборгованості Позивача в добровільному порядку в ході здійснення виконавчого провадження №13584379, відкритого на виконання наказу № 2/018-09/6 від 26.05.2009 р., тобто на виконання рішення суду, яке не скасоване і набрало законної сили.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновків, що зазначені вище обставини унеможливлюють застосування до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України, якими врегульовано порядок захисту прав та інтересів особи, за рахунок якої безпідставно збагатилась інша особа - Відповідач, оскільки відсутня загальна умова застосування зазначених положень, а саме: безпідставність набуття Відповідачем грошових коштів, що є предметом спору.

2.11. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статей 73, 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

3. Вимоги та зміст апеляційної скарги .

3.1. В своїй апеляційній скарзі Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2. Позивач зазначив, що заявлена вимога про стягнення коштів по своїй суті є вимогою про повернення безпідставно набутого або збереженого майна в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, що застосовується, в тому числі, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином незалежно від вини набувача такого майна. Позивач уточнив прохальну частину позовної заяви про стягнення 126 375 грн. виконаного за недійсним правочином.

3.3. Відповідач є новим кредитором Позивача за договором №03-08/07 безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Укрпромбудлізинг» та Позивачем в частині стягнення штрафних санкцій на підставі Договору про відступлення права вимоги від 23.09.2008, укладеного між первісним кредитором та Відповідачем. Вказані договори було визнано недійсними з підстав частини 5 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

3.4. Питання стягнення з Позивача штрафних санкцій за договором №03-08/07 вирішено в судовому порядку рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2009 у справі №2/018-09/6 про стягнення з Позивача 125 700 грн. - пені, 1 257 грн. - державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, на підставі чого було розпочато виконавче провадження №13584379.

3.5. Погашення заборгованості Позивача перед Відповідачем третьою особою узгоджується з приписами частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України, та по своїй суті є передорученням виконання. В свою чергу, третя особа, що виконала фактичні дії не стає юридично зобов`язаною перед кредитором особою, а положення частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України не суперечить нормі статті 511 Цивільного кодексу України.

3.6. Місцевий господарський суд виходив з того, що правовою підставою набуття Відповідачем майна (отримання спірних грошових коштів) є судове рішення у справі №2/018-09/6 від 21.04.2009, воно є не скасованим, відтак суд дійшов висновків, що Відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. Втім, зобов`язання перед Відповідачем виникли на підставі договору, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, а не на підставі судового рішення про стягнення заборгованості за цим договором. Відтак, до спірних правовідносин не можна застосовувати частину 5 статті 11 Цивільного кодексу України, отже, судове рішення у справі №2/018-09/6 від 21.04.2009 не є тією правовою підставою, в розумінні частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, яка повинна була відпасти на момент пред`явлення кондиційного позову.

3.7. Місцевим господарським судом не застосовано до спірних правовідносин статті 216 та 236 Цивільного кодексу України, згідно яких правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, та ре створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Наявність судового рішення про стягнення коштів за недійсним правочином, що не стала перешкодою для визнання недійсними правочинів з підстав невідповідності їх вимогам закону, не може бути підставою для відмови у кондиційному позові.

3.8. Спосіб отримання спірних коштів, в даному випадку, не впливає на правомірність вимоги з витребування таких коштів. Так, характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр, і не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи ні.

3.9. Позивач зазначив в апеляційній скарзі, що кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1). Набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) відбулось за рахунок іншої особи;

2). Набуття чи збереження майна відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалось, згодом відпала.

3.10. Оскільки кондиційний позов може бути окремим способом захисту порушеного права, позивач вправі був обрати саме цей спосіб захисту.

4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

4.1. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

4.2. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

4.3. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

4.4. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18).

4.5. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (правова позиція Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з обраним Позивачем способом захисту його прав.

4.6. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено що, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства.

4.7. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В розумінні Цивільного кодексу України рухомим майном визнаються речі, включаючи гроші та цінні папери, які не віднесенні Цивільним кодексом та іншими законами до нерухомості.

4.8. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Слід зазначити, що це положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

4.9. Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах таким чином, що отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті за наявності ознаки безпідставності такого набуття.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18).

4.10. З системного аналізу вище наведених норм в сукупності з обставинами, встановленими місцевим господарським судом та наявними матеріалами справи, вбачається, що у відповідача господарські зобов`язання перед позивачем виникли безпосередньо з закону.

4.11. Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з доводами Позивача стосовно того, що зобов`язання перед Відповідачем раніше виникли на підставі договору, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, а не на підставі судового рішення про стягнення заборгованості за цим договором. Отже, до спірних правовідносин не можна застосовувати частину 5 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відтак, висновки місцевого господарського суду стосовно того, що встановлені обставини справи унеможливлюють застосування до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України, якими врегульовано порядок захисту прав та інтересів особи, за рахунок якої безпідставно збагатилась інша особа - Відповідач, є помилковими.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у рішенні, прийнятому у справі «Проніна проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції приймає нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 по справі №Б24/081-12 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Андрєєвої Наталії Геннадіївни (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроверс» (код ЄДРПОУ 31252340, 07412, Київська область, Броварський район, с. Рожни, вул. Щорса, 41-Г) 126 375 грн.

Господарському суду Київської області видати наказ.

Матеріали справи Б24/081-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.М. Остапенко

О.С. Копитова

Повний текст складено 08.07.2020