АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м.  Феодосії

Справа № 22-ц-2318-Ф/08р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 року           м.  Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії у складі:

головуючого судді: Моісеєнко Т. І. суддів Іщенка В. І.

Полянської В. О. при секретарі: Алієвій Е. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

 25 травня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріального збитку в розмірі 27354 грн., що складається з пошкодження автомобіля у розмірі 21622, 39грн. та упущеної вигоди у розмірі 4751, 37грн., а всього 27354грн. та моральної шкоди у розмірі 10000грн. Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що 02 вересня 2007 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, був пошкоджений автомобіль ГАЗ РУТА А0483 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5. Провина водія автомобілю ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 встановлена постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12. 09. 2007 року. Власником цього автомобілю є ОСОБА_4 Згідно автотоварознавчої експертизи № 157 від 27. 09. 2007 року вартість матеріальної шкоди, причиненої в результаті ДТП, належному ОСОБА_5 автомобілю, склала 21622 грн. 39 коп. Також позивачкою були понесені додаткові витрати у зв’язку з ушкодженням автотранспорту. Вказаний автомобіль, пошкоджений у результаті ДТП, позивач використовувала для здійснення підприємницької діяльності з метою перевезення пасажирів на міських маршрутах. Оскільки вона є суб’єктом підприємницької діяльності, має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і припускала одержувати дохід від експлуатації пошкодженого в результаті ДТП автотранспорту, то у зв’язку з проведенням ремонтних робіт по відновленню транспорту вона втратила відповідні доходи за період з вересня 2007 року по 11 січня 2008 року. Окрім того ОСОБА_2 вказує що їй була причинена моральна шкода, яка виразилась в душевних стражданнях, які вона випробувала у зв’язку з пошкодженням її майна, а саме автомобіля ГАЗ РУТА А0483. Оскільки відповідач добровільно виплатив 5000 грн. у

Головуючий у першій інстанції

Шкуліпа В. І. Суддя-доповідач Іщенко В. І.

вересні 2007 року, тому ОСОБА_2 просить стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно матеріальну шкоду у розмірі 22354 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10000грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 23 вересня 2008 року позов ОСОБА_2 був задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток у сумі 22354 грн., судові витрати в сумі 500 грн., а всього 22854 грн. ОСОБА_4 звільнено від відповідальності. У частин стягнення моральної шкоди в позові відмовлено.

ОСОБА_2 не погодилася з судовим рішенням в частині відмови в позові про стягнення моральної шкоди та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване нею рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн., а в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність ті обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті ДТП, що мала місце 02 вересня 2007 року о 16 годині 30 хвилин на вул.  Кірова у м.  Керчі, водій автомобіля ВАЗ 2101, держномер НОМЕР_1, ОСОБА_3, , рухаючись по вул.  Кірова з боку вул.  Московської в напрямку центра міста, напроти Палацу піонерів, неправильно вибрав безпечну швидкість руху і безпечну дистанцію, та допустив зіткнення з автомобілем, що рухався в попутному напрямку по своїй смузі руху, ГАЗ 32213, реєстраційний номер НОМЕР_4, після чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ РУТА А0483, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, що рухався по своїй смузі в зустрічному напрямку, після чого автомобіль РУТА здійснив наїзд на електроопору, що знаходилася ліворуч по ходу руху, з наступним перекиданням на правий бік. Провина в здійсненні даного ДТП лежить на водієві автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_3, що знайшло своє підтвердження в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 12 вересня 2007 року. Провина ОСОБА_3 у здійсненні 02 вересня 2007 року ДТП знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні. Розмір матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивачка, суд вважає обгрунтованою, як така, що знайшла своє підтвердження у судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів в обгрунтування цих вимо г.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2007 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_3, був пошкоджений автомобіль ГАЗ РУТА А0483, що належить ОСОБА_2 Провина водія автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_3 встановлена і рішення суду ним не оскаржується. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 завдано матеріальний збиток в розмірі 27354грн, який складається з матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля в

розмірі 21622 грн. 39 коп. та упущеної вигоди в розмірі 4751, 37грн. і стягнуто з ОСОБА_3 22354грн, оскільки 5000грн. відповідач сплатив позивачу добровільно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач в судовому засіданні не надав доказів нанесення їй моральної шкоди і окрім того визнання відповідачем своєї провини та часткове відшкодування ним шкоди, стягнення з відповідача матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автотранспортного засобу та упущеної вигоди є достатньою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає за необхідне застосувати норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка була ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, а також рішення Європейського суду по справі „Тома проти Люксембурга" (2001 р. ), яке більш змістовно розкриває поняття справедливої сатисфакції.

Враховуючи, що Конвенція є частиною національного законодавства, а відповідні рішення прецедентними, то мається можливість посилання на вказане рішення як на джерело права.

Відповідно до ст. 41 Конвенції, якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Відповідно до зазначеної норми Конвенції, сатисфакцією моральної шкоди може бути визнання з боку судових органів провини у здійсненні ДТП, яка лежить на водієві автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_3

У вищезгаданому рішенні „Тома проти Люксембурга" (2001 р. ) при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди Європейський суд використав принцип, за яким сам факт визнання порушених прав є достатнім щодо справедливої сатисфакції.

Таким чином, колегія суддів вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, з належним урахуванням всіх суттєвих обставин по справі та наданням належної правової оцінки доказам по справі, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 208, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справа х Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.