Справа № 22- 1822/07р.

Головуюча у 1-й інстанції- Волоско І.Р.

Категорія справи - 26 Доповідач в апеляційній інстанції - Цяцяк Р.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Петрички П.Ф.,

суддів Бермеса І.В. і Цяцяка Р.П.,

при секретарі Терземан Б.В. за участю адвоката ОСОБА_2, сторін і їх представників та

представника ЖБК „Будівельник", розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_5, треті особи - ЖБК „Будівельник" і Шоста Львівська державна нотаріальна контора, про зміну часток спадкового майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, представник позивачки ОСОБА_4, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права.

Апелянт вважає, що судом не було враховано того, що відповідачем не було подано до суду доказів про те, що гроші за спірну квартиру в ЖБК подружжям ОСОБА_5 вносились спільно, так само, як доказів про спільне проживання з покійною ОСОБА_6 з 1972 року, а також не дано оцінку поясненням голови ЖБК про те, що перший внесок за квартиру в ЖБК ОСОБА_6 було внесено в сумі 40 % від загальної вартості житла.

Вважає неправомірним покликання суду „з трактуванням на користь відповідача" на ст. ст. 1223, 1241, 1261 ЦК України, а також ст. 15 Закону України „Про власність", оскільки на день ухвалення судом рішення існував заповіт, який ніким скасований не був.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки і її представника на підтримання апеляційної скарги та заперечення її доводів зі сторони відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 10, 60 ЦГІК України встановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ч.2 ст. 59 ЦГІК - що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування- Покликаючись в позовній заяві на те, що „перший внесок за квартиру становив 40 % від її вартості і був повністю сплачений (покійною) ОСОБА_6, ’ позивачка в обгрунтування наведеного твердження жодних доказів (тим більше - документальних: фінансових документів) до суду не подала.

Вище наведене стосується також і твердження позивачки про те, що решту коштів за квартиру ОСОБА_6 сплачувала, як самостійно (9 років), так і з чоловіком, відповідачем по справі (6 років) - без зазначення конкретних дат згаданих періодів та сплачених сум; без зазначення і документального підтвердження дати завершення сплати пайових внесків за квартиру в ЖБК.

Таким чином, позовна вимога позивачки про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на 43, 75 % квартири АДРЕСА_1 грунтується виключно на арифметичних розрахунках позивачки, які носять суб’єктивний характер і нічим документально не підтвердженні.

Щодо покликання апелянта на те, що судом не була застосована норма ч. 1 ст. 1241 ЦК України (згідно якої розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення), то позивачем і апелянтом, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не наведено таких обставин, які б дали суду підстави для застосування згаданої норми, і (крім цього) таку вимогу перед судом першої інстанції позивачі не ставили.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав вірну оцінку матеріалам справи і прийшов до правильного висновку про те, що правові підстави для задоволення позову відсутні та ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.1, 308, 314 ч. 1 г г. 1, 315 ЦПК України, колегія

суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, відхилити та залишити рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.