УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2009р. м. Одеса

Колегія Суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Артеменко І.А.

Суворова В.О.

при секретарі: Ксендзюк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2008р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення та за позовом Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006р. позивач звернувся до суду із позивом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 липня 2005р. він придбав у ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1. Але до теперішнього часу відповідачі не звільнили будинок, тому він просить вимоги задовольнити.

У липні 2008р. Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся в суд в інтересах ОСОБА_5 із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обгрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що на час укладання договору купівлі-продажу від 22 липня 2005р. ОСОБА_5. не міг належним чином усвідомлювати значення своїх дій, прогнозувати їх наслідки та керувати ними. Тому просить задовольнити його вимоги та визнати даний договір недійсним.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2008р. позов Біляївського міжрайонного прокурора задоволений.

Договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 22 липня 2005р. приватним нотаріусом Біляївського нотаріального округу Одеської області визнано недійсним.

Справа № 22ц-360/2008 Категорія ЦП: 20

Головуючий у інстанції: Бобуйок А.Д. Доповідач: Градовський Ю.М.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5,   ОСОБА_3,   ОСОБА_4   про

виселення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом Біляївського міжрайонного прокурора та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 22 липня 2005р. (а.с.179) укладений між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2. з другої сторони, здійснений особою, яка на час укладання договору за станом здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не міг прогнозувати їх наслідки.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що 22 липня 2005р. (а.с.179) укладений договір купівлі-продажу згідно якого, ОСОБА_5. продав, а ОСОБА_2 придбав будинок АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Галайко О.Д. Відповідно до акту №935 комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 27 вересня 2007р. (а.с.166-172) ОСОБА_5. на час укладання договору купівлі-продажу від 22 липня 2005р. мав обмежений розлад особистості, який за ступенем вразливості суттєво вплинув на стан здоров'я, наслідком чого він не усвідомлював значення своїх дій і прогнозувати їх наслідки.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За п.2 цієї статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як визначено в ст.30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов'язки, самостійно їх виконувати, та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Зі змісту статті 225ЦК України вбачається, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до акту №935 комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 27 вересня 2007р. (а.с.166-172) ОСОБА_5. на час укладання договору купівлі-продажу від 22 липня 2005р. мав обмежений розлад особистості, який за ступенем вразливості суттєво вплинув на стан здоров'я, наслідком чого він не усвідомлював значення своїх дій і не міг прогнозувати їх наслідки.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що на час укладання договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10 за станом здоров'я не усвідомлював значення своїх дій і не міг прогнозувати їх наслідки.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі матеріали справи, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладений договір не можливо визнати дійсним, оскільки він укладений особою, яка на час підписання договору не усвідомлювала значення своїх дій.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.210, 213ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.308, 315ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2008р. залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.