ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2006 р. Справа № 15/251-06
Суддя господарського суду Курко О.П.
при секретарі судового засідання Білоконна О.В. , розглянувши матеріали справи
за позовом: ТОВ "Спільне українсько-турецьке підприємство "Торговий дім "Ел-Тур"
до: Вінницької митниці
визнання недійсним коригування митної вартості Вінницькою митницею
Представники :
позивача : Костєлєй К.Л. - за дорученням
відповідача : Мавроді Р.Ф., Парандюк О.В. - за дорученням
ВСТАНОВИВ :
Заявлено позов про визнання недійсним коригування відповідачем митної вартості, визначеної позивачем при митному оформленні вантажу отриманому по контракту № 3 від 05.06.2002р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив його задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що коригування митної вартості вантажу позивача було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази, суд встановив наступне.
21.04.2005 р. позивачем Вінницькій митниці надані декларації митної вартості №№ 01000001/5/007845, 007846, 007847, 0078478, де заявлена митна вартість товару за кодом 5503200000 ( волокно штапельне поліефірне) в сумі 2,02 грн. за один кілограм.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу, статтею 18 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1 375 (далі - Порядок № 1375).
Статтями 259 - 265 Митного кодексу України встановлено права та обов'язки декларанта та митниці при визначенні митної вартості товару.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 статті 266 Митного кодексу. Виходячи із зазначеної норми,- методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:
метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);
метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);
резервний метод (метод 6).
Для заявлення митної вартості товару застосовуються розділи декларації митної вартості за формами ДМВ - 1 і ДМВ - 2, кожна із яких заповнюється в залежності від методу визначення митної вартості товару, які передбачені статтями 266 - 2" Митного кодексу України.
Декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування методів 2-6, передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України.
Позивачем були подані митниці вищезгадані декларації саме за формою Д№ 2, в яких позивач зазначив, що він визначив митну вартість товарів із застосуванням резервного методу (методу 6}
Відповідно до ст. 259 Митого кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992р. нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.03 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі Порядок), де передбачено, що митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості (п.17).
Даний Порядок розроблений з метою запобігання порушенням митного законодавства, є чинним і обов'язковим для застосування при визначенні митної вартості товару.
Відповідно до п.16 Порядку, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених на територію України за іншою угодою.
Згідно з п.18 Порядку, у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.
На думку суду визначення митної вартості вантажу позивача здійснювалося митним органом у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" на підставі цін на ідентичні й подібні товари згідно з ціновою базою даних Державної митної служби України, тобто митницею використана цінова інформація ДМСУ саме по коду товару, ввезеного позивачем (5503200000), при цьому, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, проводився аналіз товару, який ввозився як з Туреччини, такі з інших країн і вартість зазначених товарів у 2,5 рази перевищує вартість, задекларовану позивачем. Так митна вартість подібного товару виробництва республік Корея. Білорусь, Болгарії, Росії з урахуванням розміру партії на день митного оформлення по митній системі склалась у межах 0,4-1 1,0- 1,5-2 дол. США за 1 кілограм. На момент здійснення митного оформлення заявлена митна вартість відповідала мінімальному рівню цінової бази ДМСУ. Відповідно до п. 6 ст. 273 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів за резервним методом не може використовуватися мінімальна митна вартість.
Посилання позивача на те, що в 2005 році той же самий товар, від того ж самого постачальника, того ж самого виробника проходив митне оформлення по митній вартості, визначеній підприємством, а тому митниця мала б застосувати цю ж саму митну вартість при митному оформленні, тобто митну вартість, визначену декларантом - позивачем, на думку суду, є безпідставним
Наказом ДМСУ №308 від 19.04.05р. "Про встановлення індикаторів ризику", з метою забезпечення функціонування системи управління ризиками при митному контролі і митному оформленні товарів, що імпортуються на митну територію України, які були сформовані із урахуванням цінової інформації, наданої Радою імпортерів України, було доведено індикатори ризику стосовно мінімально-можливих рівнів митної вартості на деякі товари, серед яких зазначалось волокно штапельне поліефірне з рівнем митної вартості відповідно 1 дол. США за 1 кг.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що при попередньому митному оформленні товару мита вартість визначалась декларантом, проте неналежне виконання посадовою особою митниці своїх обов'язків призвело до неправильного застосування п. 6 ст. 273 Митного кодексу України та до здійснення митного оформлення з порушенням вимог чинного законодавства.
На думку суду неправильне визначення у попередніх ВМД митної вартості товару не може використовуватися при визначенні митної вартості аналогічних товарів при подальших оформленнях, зокрема по ВМД, які є предметом судового розгляду.
Крім того, визначення митної вартості товарів - це прерогатива митниці, а позивач повинен надати якомога більше документів митниці для підтвердження вартості товару.
Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що на підтвердження митної вартості, визначених іі.іі.14, 15 вищевказаного Порядку, позивач представив митниці тільки інвойси, що підтверджують лише вартість товарів, а митна вартість, відповідно до ст.259 МК України - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України, відповідно до положень цього кодексу.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову ТОВ "Спільне українсько-турецьке підприємство "Торговий дім "Ел-Тур" до Вінницької митниці про визнання недійсним коригування митної вартості та зобов'язання відповідача застосувати при митному оформленні вантажу по контракту №3 від 05.06.2002р. митну вартість, визначену декларантом - відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Курко О.П.