Ухвала

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 531/1963/19

провадження № 61-9579ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Карлівського районного суду Полтавської області по справі № 531/1752/19 від 25 вересня 2019 року, з 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

В обґрунтування позову зазначав, що Карлівським районним судом Полтавської області видано судовий наказ по справі № 531/1752/19 про стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку.

Вказував, що з 05 червня 2018 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі та ІНФОРМАЦІЯ_2 у цьому шлюбі народилася дитина. Його дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області як отримувач допомоги при народженні дитини та отримує 860 грн на місяць.

У зв`язку зі зміною матеріального становища та народженням доньки від іншого шлюбу, перебуванням дружини у відпустці по догляду за дитиною, виникла необхідність звернутись до суду про зменшення розміру аліментів.

З наведених підстав просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Карлівського районного суду Полтавської області по справі № 531/1752/19 від 25 вересня 2019 року, з 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) до 1/5 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2020 року виправлено описку, допущену у рішенні Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року.

Додатковим рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2020 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач працездатний, має постійне місце роботи, отримує щомісячний стабільний дохід, має задовільний стан здоров`я, при цьому судом враховано обставини щодо зміни сімейного стану позивача та наявності інших утриманців, на що посилався позивач в обґрунтування та підтвердження заявлених вимог.

27 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 та пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в цій справі є зменшення розміру аліментів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 х 100 = 210 200).

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська