П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

12 квітня 2010 року                                                                                                                              м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого – судді Тютюн Т.М.

при секретарі             Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Карпюка Т.С.,

захисника                   ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_2 обвинувачується у підробленні посвідчення учасника війни з метою його використання за наступних обставин.

10 січня 2008 року близько 12 години ОСОБА_2, знаходячись за місцем проживання – в АДРЕСА_2, не являючись учасником війни, з метою підроблення документу для подальшого його використання для безплатного проїзду в міському громадському транспорті, взяв у серванті посвідчення учасника війни серії В-ІІ № НОМЕР_1, видане на ім’я його покійної матері ОСОБА_3. ОСОБА_2 відірвав у посвідченні фотокартку, вклеїв замість неї своє фото та доклеїв фрагменти печатки, а також гумовою резинкою стер останню літеру в прізвищі “ОСОБА_3” та повністю ім’я, по батькові “ОСОБА_3” і кульковою ручкою вписав власне ім’я та по батькові.

14 травня 2009 року близько 13 години 20 хвилин ОСОБА_2 при вході на станцію Комунального підприємства “Київський метрополітен” “Героїв Дніпра” пред’явив інспектору загону оперативного контролю в якості документа, що надає право на безплатний проїзд у міському громадському транспорті, підроблене посвідчення учасника війни серії В-ІІ № НОМЕР_1.

Згідно з відповіддю на запит Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 04-20-6882 від 15.09.2009 року ОСОБА_3, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1, мала статус учасника війни (померла 14.05.2003 року). ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не підпадає під дію статей 8, 9 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, тобто не може мати статус учасника війни та відповідне посвідчення.

Статтею 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року передбачено, що учасники війни мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

Відповідно до висновку експерта № 7 ТДД від 2.09.2009 року в наданому на дослідження посвідченні учасника війни серії В-ІІ № НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_2 мало місце переклеювання фотокартки.

Захисник заявив клопотання, в якому просив звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям, посилаючись на те, що його підзахисний вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, свою вину у вчиненні злочину визнає повністю, активно сприяв його розкриттю та щиро кається у скоєному. Діями підсудного матеріальної шкоди нікому завдано не було.

Заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що в справі відсутні дані, що ОСОБА_2 активно сприяв розкриттю злочину, думку підсудного, який клопотання підтримав та зазначив, що весь час протягом провадження в кримінальній справі давав слідчому правдиві показання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а кримінальна справа – закриттю з таких підстав.

Згідно з ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Умисні дії ОСОБА_2 органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.1 ст.358 КК України як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права та звільняє від обов’язків, з метою використання його підроблювачем.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вперше вчинив умисний злочин, який згідно з ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся і негативно відноситься до скоєного, активно сприяв його розкриттю, не ухиляючись від слідства та надаючи послідовні показання. Крім цього, діями ОСОБА_2 нікому не завдано збитків чи шкоди, які необхідно було б відшкодовувати або усувати. А твердження прокурора, що в справі відсутні дані про активне сприяння підсудного в розкритті злочину, є надуманими і не відповідають дійсності.  

Таким чином є всі підстави для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття провадження в справі у зв’язку з дійовим каяттям.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 72, 282  КПК України, ст.45 КК України, суд

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_2  від кримінальної відповідальності звільнити на підставі ст.45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2  у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, – закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_2 – підписку про невиїзд з постійного місця проживання – скасувати.

Речовий доказ – підроблене посвідчення учасника війни серії В-ІІ № НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_2, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с.22), – зберігати при справі.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.

Суддя