П О С Т А Н О В А 

 15 квітня 2010 року                                                               м. Київ 

                                                                                                                                                     

Оболонський районний суд м. Києва у складі 

головуючого  судді     Тютюн Т.М. 

при секретарі           Остафійчук К.В., 

за участю прокурора     Куманіної М.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника прокурора Оболонського району м. Києва від 15.02.2010 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи      за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, 

 у с т а н о в и в : 

 Оскаржуваною постановою скасовано постанову заступника начальника ТВМ-3 Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 3.02.2010 року та порушено кримінальну справу № 55-3252 по факту вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України  

Як вказано в постанові, до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшла заява   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо можливих злочинних дій ОСОБА_1, який 14.07.2006 року за місцем мешкання заявників: АДРЕСА_1, не маючи на меті виконання договірних зобовязань, а саме, побудувати будинок, шахрайським шляхом заволодів належними їм грішми в сумі 62700 доларів США.  

ОСОБА_1 25.03.2010 року звернувся до суду із скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову як незаконну та необґрунтовану, винесену з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, посилаючись на наступні обставини.  

У постанові не вказано, які дані в матеріалах перевірки стали підставою до порушення справи. На думку скаржника, не можуть вважатися підставами наведені в постанові мотиви щодо необхідності проведення слідчих дій  експертиз, допитів свідків, очних ставок, виїмок, оскільки відповідно до ст.94 КПК України це не є підставою до порушення справи.  

Кримінальну справу порушено без перевірки доводів, викладених у заявах ОСОБА_2, ОСОБА_3, які прямо вказують на нього як на особу, що нібито вчинила злочин. Його  скаржника  пояснення не відібрано. Отже, перевірка проведена однобічно і поверхнево.  

Також не взято до уваги, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 неодноразово зверталися до правоохоронних органів з аналогічними заявами, по яких проводилися перевірки і двічі приймалося рішення про відмову в порушення кримінальної справи. При винесенні таких рішень виходили з того, що відносини, які склалися між ним та заявниками, носять цивільно-правовий характер. Це підтвердили і заявники 4.02.2008 року, коли зазначили, що просять орган внутрішніх справ поданою заявою не займатися, оскільки спірні питання з ним вже зясували. ОСОБА_3 звертався до суду в порядку цивільного судочинства. 

У судовому засіданні скаржник і його представник ОСОБА_4 скаргу підтримали, повністю підтвердивши викладене в ній, та просили її задовольнити.  

Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що взяв у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кошти в сумі 62700 доларів США не на будівництво будинку, а на придбання будівельних матеріалів і складання проектної документації. На частину коштів будівельні матеріали було придбано, однак виконати взяті на себе зобовязання зі складання проекту він не міг, оскільки у заявників не було правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Тому вважає, що в даному випадку між ним та заявниками склалися цивільно-правові відносини. 

ОСОБА_2, за заявою якої порушено справу, не погодилася із скаргою та просила відмовити в її задоволенні. Крім того, пояснила, що зробила помилку, коли на прохання ОСОБА_1, який обіцяв побудувати будинок, написала заяву, в якій просила орган внутрішніх справ не займатися її заявою. Після цього скаржник знову зник і будівництвом займалися інші люди. 

Прокурор не погодився з доводами скарги, вважаючи постанову про порушення кримінальної справи законною та обґрунтованою, винесеною за наявності приводів та підстав, а тому просив залишити скаргу без задоволення. 

Дослідивши матеріали кримінальної справи № 55-3252, на підставі яких прийнято рішення про порушення справи, заслухавши пояснення скаржника та його представника, особи, за заявою якої порушено справу, думку прокурора, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає. 

Згідно з п.п.1, 5 ч.1 ст.94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. 

Згідно з ч.2 ст.94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. 

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобовязані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування. 

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2010 року заступником прокурора Оболонського району  м. Києва за результатами перевірки матеріалів № 983 за 2008 рік за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3, на підставі яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і порушено справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.  

На виконання вимог ст.98 КПК України в постанові зазначено, що приводом до порушення справи стала заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про шахрайські дії ОСОБА_1 та незаконне заволодіння належними їм коштами в сумі 62700 доларів США. Також заступником прокурора під час перевірки матеріалів було встановлено, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена незаконно, і виявлено ознаки злочину. 

У матеріалах, на підставі яких прийнято рішення про відмову в порушенні справи № 983 за 2008 рік, № 15464 за 2009 рік, містяться: пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що вони передали   ОСОБА_1 кошти в сумі 62 700 доларів США на розробку проектної документації та будівництво будинку, після чого останній завіз до них деякі будівельні матеріали і зник, всіляко уникаючи спілкування; пояснення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 аналогічного змісту; розписка про отримання ОСОБА_1 грошей на згадану суму; пояснення ОСОБА_1 різного змісту, а саме, що він не виконав свої зобовязання, оскільки у заявників не було відповідних документів на земельну ділянку, а також, що він виконав перед ними всі зобовязання і надасть відповідні документи.   

При цьому ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «Компанія «Каскад», що займається будівництвом, будь-яких угод із заявниками не укладав і до теперішнього часу жодних належних документів щодо витрачених ним коштів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не надав. 

На підставі зазначених матеріалів заступник прокурора обґрунтовано дійшов до висновку про достатність даних, які вказують на наявність ознак злочину та про незаконність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. 

На виконання вимог ст.98 КПК України в постанові вказані приводи та підстави до порушення справи, про що викладене вище. Також у постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, та подальше її спрямування. Таким чином при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст.95-98 КПК України щодо приводів та підстав до порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови, не викликає сумнівів. 

Доводи скарги, що під час перевірки не було відібрано пояснення у ОСОБА_1, що свідчить про неповноту та однобічність перевірки, не відповідають дійсності. В матеріалах, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, містяться численні пояснення скаржника, в тому числі ті, в яких він стверджує про наявність у нього документів на підтвердження витрати коштів, які ним надані так і не були. 

Що стосується тверджень про наявність між особами, за заявами яких порушено справу, та ОСОБА_1 цивільно-правових відносин, і що зобовязання на той час не були виконані скаржником з незалежних від нього обставин, то, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.  

Тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування суд не вбачає. 

На підставі викладеного, керуючись ст.2368 КПК України, суд  

 п о с т а н о в и в : 

 Скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника прокурора Оболонського району м. Києва від 15.02.2010 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, залишити без задоволення. 

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва. 

  Суддя