ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м.Херсон

Номер справи 664/3122/15-ц

Номер провадження 22-ц/819/526/20

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач)Ігнатенко П.Я.,

суддів:Воронцової Л.П.,

Полікарпової О.М.,

за участю секретаряСікора О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Заславець Н.В. від 25 жовтня 2019 року у справі за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HEC0GA0000000810, згідно умов якого останній надано кредит у розмірі 14 000,00 доларів США терміном до 20.12.2012 року із зобов`язанням сплачувати заборгованість за кредитом, відсотками та комісією. Проте, позикодавець свої зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості не виконала.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 03.08.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 26205,39 доларів США, яка складається з: 18968,65 доларів США - заборгованість за кредитом; 2360,26 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 393,30 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3224,03 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 11,84 доларів США - штраф (фіксована частина); 1247,31 доларів США - штраф (процентна складова).

Окрім того, позивач зазначив, що в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 17.01.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність за вказаним кредитним договором. Відповідно до умов договору поруки, банком направлено письмову вимогу щодо виконання забезпеченого зобов`язання за кредитним договором, проте вимога поручителем не виконана.

На підставі викладеного, позивач просить: стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року у розмірі 26205,39 доларів США, що за курсом валют відповідно до розпорядження НБУ від 03.08.2015 року складає 553457,82 гривень; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що згідно укладеного кредитного договору № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року, відповідно до п. 7.1. їй надано кредит у сумі 14000 доларів США.

Зазначила, що 17.01.2013 року нею підписано додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно умов якої п. 7.1. кредитного договору викладено в новій редакції: кредитні кошти надано строком з 20.12.2007 року по 20.12.2027 року у розмірі 21557,36 доларів США: 14000 доларів США на споживчі цілі, 7557,36 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,09% на місяць на суму залишку заборгованості, за оплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Щомісячний платіж з 17.01.2013 року змінено на 291,97 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороді, комісії.

ОСОБА_1 вважає, що в змісті кредитного договору відсутні встановлені законодавством обов`язкові вимоги, необхідні для його укладення, зокрема, відсутня згода за всіма іншими істотними умовами кредитного правочину, а саме у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та вимог «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168:

-не здійснено детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача) пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням кредитного договору;

-не наведено графіку платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг із зазначенням сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом;

-не зазначено вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості;

-не зазначено реальну процентну ставку;        

-не визначено та не вказано абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем на користь банку та третіх осіб;

-не зазначено попередження позичальника про настання валютних ризиків;

-не зазначено про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи та про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням та погашенням;

-не зазначено строку дії кредитного договору;

-не зазначено порядок припинення дії кредитного договору;

-не зазначено про дострокове розірвання кредитного договору;

-не зазначено відповідальності кредитора при порушенні умов договору, щодо повернення та зарахування кредиту;

- не зазначено застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення;

- перед укладенням кредитного та іпотечного договорів банком не оприлюднено інформацію про кредитування умови виникнення іпотечного боргу;

-не зазначено положення про інфляційне застереження та не узгоджено домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки, що в свою чергу свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору у зв`язку з чим є підстави для визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною;

Окрім того, ОСОБА_1 вказала, що в кредитному договорі відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача, графік платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), реальної процентної ставки (у процентах річних), абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Так, реальна процентна ставка на момент укладення договору становить 17,23 річних % та є вищою від процентної ставки, зазначеної в умовах договору - 11,04 % річних, абсолютне значення подорожчання кредиту складає 6311,20 доларів США, що є нечесною підприємницькою практикою АТ КБ «Приватбанк» та додаткова угода укладена під впливом омани з боку банку і є недійсною.

На підставі зазначеного, ОСОБА_1 просить визнати порушеним її право, як споживача фінансових послуг банку, та визнати недійсним кредитний договір № НЕС0СА0000000810 від 20.12.2007 року, укладений між нею та ЗАТ (ПАТ) КБ «Приватбанк».

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року у задоволенні первісного позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №НЕС0СА0000000810 від 20.12.2007 р.,- відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору №НЕС0СА0000000810 від 20.12.2007 р., - відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову у розмірі 8 301,87 грн. віднесено на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що достовірно не встановлено відсутність заборгованості, зобов`язання позичальником виконувались, однак не в повному обсязі, а отже є всі підстави для стягнення заборгованості з боржника; вважає висновки експертизи недостовірними. Також скаржник просить змінити рішення суду в частині мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправомірну відмову в застосуванні строку позовної давності. Судові витрати просить покласти на відповідачів за первісним позовом.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У ході апеляційного розгляду адвокат Логвіновська А.А., яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Пояснила, що висновки експертизи не можна брати до уваги, оскільки не повністю досліджені матеріали і є невідповідності випискам по рахунках. Всього позичальником сплачено на корить банку 22 032,78 доларів США, однак існує ще не погашена заборгованість, розрахована з урахуванням додаткових угод, погоджених позичальником.

Адвокат Власенко Д.В., який діє від імені ОСОБА_1 , апеляційну скаргу не визнав та пояснив, що експертиза проведена на підставі наданих банком первісних документів. Якщо це неповна інформація, то відповідальність і негативні наслідки відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України мають покладатись на банк. Окрім того, банком безпідставно підвищено відсоткову ставку до 13,08 % з 20.11.2007 року без повідомлення позичальника і без погодження з ним, хоча документально такий розмір відсоткової ставки погоджений лише у додатковій угоді від 13.10.2011 року. Є безпідставно включені до заборгованості витрати, тіло кредиту незаконно збільшено на 7557,36 доларів США, тобто на суму майбутніх (до 2027 року) страхових платежів, які сплачує банк лише у разі якщо їх не сплатить позичальник.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладання спірних договорів, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції чинній, на час укладання спірних договорів, яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладання кредитного договору, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За змістом статті 1054 ЦК України та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, умови його надання, обов`язки сторін, умови повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 підписали кредитний договір № HEC0GA0000000810, згідно умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 20.12.2007 р. по 20.12.2012 р. включно в розмірі - 14 000,00 доларів США на споживчі цілі; - 850,00 доларів США - на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредит згідно з п. 3.10. даного договору та винагороди за проведення додаткового фінансового моніторингу згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі 333,75 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (т. 1 а.с. 12-14).

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором, 20.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавець передала іпотекодержателю в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 101 000,00 грн (т. 1 а.с.35-39).

05.03.2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року, згідно якої п. 7.1. кредитного договору викладено в новій редакції: кредитні кошти надано у строк з 20.12.2007 року по 20.12.2027 року включно, у розмірі 14000,00 доларів США на споживчі цілі, 850,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2. кредитного договору. Щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 190,55 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (т. 4 а.с. 76).

13.10.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої суму заборгованості, що виникла з дати надання кредиту до дати підписання цієї угоди зменшено на 2916,11 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 2916,11 доларів США; у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток1 до даної угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2916,11 доларів США.

Пункт 7.1. Кредитного договору викладено в новій редакції за якою кредитні кошти надано у розмірі 19705,62 долари США з яких 14 000,00 доларів США на споживчі цілі, 5705,62 долари США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, за оплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2. кредитного договору. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

- щомісяця в період сплати, починаючи з 05.10.2011 року позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 263,17 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення заборгованості здійснюється згідно Графіку погашення кредиту (Додатку № 1) (т. 4 а.с. 68-74).

Згідно додаткової угоди № 2 від 17.01.2013 року до кредитного договору, укладеної між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 , суму заборгованості, яка виникла з дати надання кредиту зменшено на 2454,21 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 2454,21 доларів США; у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток1 до даної угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2454,21 доларів США. Пункт 7.1. Кредитного договору викладено в новій редакції: кредитні кошти надаються у розмірі 21 557,36 долари США з яких: 14 000,00 доларів США - на споживчі цілі, 7557,36 долари США - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

- щомісяця в період сплати, починаючи з 17.01.2013 року позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 291,97 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення заборгованості здійснюється згідно Графіку погашення кредиту (Додатку № 1) (т. 1 а.с. 43-45).

17.01.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов остання взяла на себе зобов`язання поручителя на виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року, згідно якого боржнику надано кредит у розмірі 21557,36 доларів у строк з 20.12.2007 року по 20.12.2027 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до висновку експерта № 17-445 судової економічної експертизи, складеного 14.08.2018 року Херсонським відділенням ОНДІСЕ МЮ України, по першому питанню: Проведеними дослідженнями щодо розрахунку реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за Кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 встановлено, що за умовами Кредитного договору, (річна процентна ставка 11,04%, метод нарахування «факт/360», щомісячний ануїтетний платіж - 333,75 дол. США, період кредитування 60 місяців), на момент його укладення (на 20.12.2007):

1) реальна процентна ставка становить 19,60%, що не співпадає з даними Банку у розмірі 15,51%;

2) абсолютне значення подорожчання кредиту становить 6 901,20 дол. США, у т.ч.:

- 4 351,20 - проценти за користування кредитом; ч.

- 1 680,00 - щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту;

- 280,00 - разова винагорода за надання фінансового інструменту;

- 70,00 - особисте страхування;

- 100,00 - страхування нерухомого майна;

- 400,00 - витрати по оформленню договору купівлі-продажу у нотаріуса;

- 20,00 витрати по оформленню договору іпотеки у нотаріуса.

У гривневому еквіваленті абсолютне значення        подорожчання кредиту за офіційним курсом НБУ становить:        

- на 20.12.2007 - 34 851,06 грн (6901,20 дол. США * 5,05000 грн за 1 долар США)

- на 28.09.2016 - 178 254,37 грн. (6901,20 дол. США * 25,829474 грн. за 1 долар США).

Провести співставлення абсолютного значення подорожчання кредиту за розрахунком експерта з даними Банку не видається за можливе, оскільки, абсолютне значення подорожчання кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг на користь банку (зокрема, разової та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту) та третіх осіб (страхових платежів, послуг нотаріуса) у Кредитному договорі № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 та Додатку № 1 до нього не зазначено, що не відповідає вимогам п.4 статті 11 Закону України №1023 «Про захист прав споживачів» та п.п. 3.1. - 3.3,, розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року.

По другому питанню:

Проведеними дослідженнями в обсязі наданих документів документально підтверджується первинними документами (а саме, Заявою на видачу готівки № 1 від 20.12.2007 р.) згідно з положенням п.п. 4.6., 4.8. Постанови Правління НБУ від 18.06.2003 р.№254 «Про затвердження «Положення про організацію операційної діяльності в банках України» та п.4, п.5 глави 3 розділу III Постанови Правління НБУ від 14.08.2003 р. №337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», видача ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів в сумі 14000,00 доларів США, згідно з умовами п. 7.1. Договору про надання споживчого кредиту № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 р., та їх отримання від банку позичальником ОСОБА_3 .

Видача ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів в сумі 850,00 доларів США на сплату страхових платежів, згідно з умовами п. 7,1. Договору про надання споживчого кредиту № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 р., та їх отримання від банку позичальником ОСОБА_3 , в обсязі наданих документів документально не підтверджується, оскільки в наданих на дослідження матеріалах відсутні підтверджуючи первинні видаткові касові документи на зазначену суму та у виписці по рахунку № НОМЕР_1 (USD) ОСОБА_3 видача кредиту у сумі 850,00 доларів США не відображено.

По третьому питанню:

Таким чином, проведеними дослідженнями в обсязі наданих документів не видається за можливе визначити, чи відповідає наданий Банком розрахунок заборгованості за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 р., з урахуванням положень додаткової угоди №2 від 17.01.2013 р. умовам цього договору, в тому числі розмір заборгованості за користування кредитом, розмір пені, штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором, розмір комісії за користування кредитними коштами станом на 03.08.2015 р. з урахуванням сплачених позичальником коштів, оскільки на дослідження не були надані:

-        первинні платіжні документи, що підтверджують сплату Позичальником заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків, комісії, штрафів, пені відповідно до умов Кредитного договору № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 р.        та додаткових угод до нього;

-        виписки по всім рахункам, відкритим Банком для обслуговування кредиту, у т. ч. і по зазначеному п.7.2. договору рахунку № 29096058829720, із зазначенням призначень проведених платежів (нарахування/погашення боргу по кредиту, відсоткам, комісії, пені, штрафів тощо);

-        регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку Банку (оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, тощо) з детальною аналітичною розшифровкою щодо нарахування та оплати заборгованості по кредиту, відсотків, штрафів, пені, дисконтів, інших платежів, списанню сум заборгованостей за кредитним договором;

- внутрішні нормативні документи Банку, чинні протягом дії кредитного договору, у т.ч.;

- положення про кредитування фізичних осіб, внутрішні положення банку, що визначають політику з управління активами та пасивами, відповідно до яких було надано кредитні кошти за кредитним договором, та інші внутрішні положення банку, що регламентують порядок надання та обслуговування кредитів, механізм розрахунку реальної процентної ставки, методика або порядок обчислення платежів, дисконтування платежів;

- методологічне обґрунтування визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним;

- затверджені тарифні пакети на перелік послуг, які надані позичальнику банком, що застосовувалися у період надання та дії кредитного договору, що унеможливлює проведення розрахунку заборгованості за користування кредитом, розміру відсотків, комісії за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007        та додаткових угод до нього (т. 4 а.с. 168-186).

Таким чином, висновком експерта № 17-445 від 14.08.2018 року підтверджується отримання позичальником 14000 доларів США, згідно наданих банком первісних документів експертом встановлено погашення заборгованості на загальну суму 1860,98 доларів США, однак експерт зазначив, що розрахунок заборгованості за користування кредитом неможливо встановити в зв`язку з ненаданням банком повних відомостей і первісних платіжних документів, виписок по всім рахункам, регістрів, аналітичного та синтетичного бухобліку, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Також з розрахунку заборгованості, доданого до позову та з пояснень представника банку вбачається, що банк визнає погашення позичальником в сумі 22 032,78 доларів США, хоча для проведення експертизи надано первісні документи про погашення заборгованості лише на суму 1860,98 доларів США.

Таким чином, у зв`язку з неповними відомостями та первісними документами, поданими банком, що стало наслідком неможливості встановлення експертом розрахунку заборгованості за користування кредитом, всі негативні наслідки покладаються на банк і сумніви щодо розміру кредитної заборгованості трактуються на користь позичальника.

З розрахунку заборгованості, що є в матеріалах справи вбачається, що банком в односторонньому порядку без повідомлення та погодження з позичальником підвищено відсоткову ставку з 20 листопада 2008 року, замість погодженої ставки 11,04 % річних застосовано 13,08 %, хоча погодження даної відсоткової ставки відбулось лише у додатковій угоді від 13.10.2011 року. Отже, з листопада 2008 року по жовтень 2011 року незаконно нараховувались та стягувались підвищені відсотки.

Окрім того, при наданні кредитних коштів банком передчасно включено в тіло кредиту в основному договорі від 20.12.2007 року – 850 доларів США та в додатковій угоді від 17.01.2013 року – 7557,36 доларів США на сплату майбутніх страхових платежів, на які нараховувались відсотки та інші платежі, що суперечить п. 2.1.3. кредитного договору, в якому зазначено про те, що банк зобов`язується провадити перерахування необхідної суми на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел.

Стосовно передбаченого умовами кредитного договору обов`язку позичальника сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, комісію та винагороду за проведення додаткового моніторингу суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

За положеннями ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, зокрема, винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, винагороди за проведегння додаткового моніторингу. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 686/25972/14-ц), від 26 червня 2019 року (справа № 686/5078/18).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року (справа № 758/8949/16-ц).

Отже, передбачений умовами кредитного договору обов`язок ОСОБА_1 сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, комісії та винагороди за проведення додаткового моніторингу договору є несправедливим та як наслідок - нікчемним.

Таким чином, враховуючи, що доведено та підтверджується матеріалами справи отримання 14000 доларів США, сплачено боржником 22032,78 доларів США, беручи до уваги невідповідності у розрахунку заборгованості, безпідставне та незаконне застосування підвищеної відсоткової ставки, стягнення комісійних витрат, що є нікчемними, на які нараховувалась пеня та інші платежі, а також передчасне включення до тіла кредиту 7557,36 доларів США – майбутніх страхових платежів під умовою, на які також нараховувались відсотки та інші платежі, за таких обставин із розрахунками банку щодо наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року погодитись не можна.

Доводи апеляційної скарги про існування підстав для задоволення первісного позову, - судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги про стягнення за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20.12.2007 року 26 205,39 доларів США солідарно зі  ОСОБА_1  та ОСОБА_2  задоволенню не підлягають, в зв`язку з чим, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову.

В частині оскарження АТ КБ «Приватбанк» мотивів відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на необхідність застосування строків позовної давності, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, у своїй апеляційній скарзі банк просить змінити рішення суду в частині мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання представника банку за первісним позовом про застосування строку позовної давності та неправомірно відмовив в застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратити достовірність і повноту із плином часу (Рішення ЄСПЛ у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, пункт 570).

Строк позовної давності застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року (справа № 321/170/18).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги в частині застосування строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки підстав для його застосування немає.

Інші доводи апеляційної скарги, - судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки не впливають на правильне вирішення спору.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», - залишити без задоволення.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Дата складення повного судового рішення 14 липня 2020 року.

Головуючий                                                                         П.Я.Ігнатенко

Судді:                                                                         Л.П.Воронцова

О.М.Полікарпова