Провадження № 1-кп/470/4/20

Справа № 485/1138/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю начальника Снігурівського відділу Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області Верцюха В.В., першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області Корженко С.О., потерпілої ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Бусахіної Т.В., секретарів судового засідання Михалюк С.І. та Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2015 року за № 12015150310000319, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Софіївка м. Красний Луч Луганської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 03 травня 2015 року близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в с. Олександрівка Снігурівського району Миколаївської області на перехресті вул. Леніна та провулку без назви, що між домоволодіннями № 57 та № 59 по вул. Леніна , зустрів ОСОБА_3 , яка також перебувала у стані алкогольного сп`яніння, де на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс їй удар рукою в область голови ззаду, в результаті чого вона впала на асфальтовану поверхню дороги, після чого умисно наніс їй численні (не менше 6) удари ногами в область голови та тулубу, внаслідок чого спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку в лівій скроневій області, крововиливу в м`які тканини голови в лівій скроневій області, крововиливу в товщу лівого скроневого м`яза, синця на лівій вушній раковині та за лівою вушною раковиною, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 62 від 24 червня 2015 року за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Також ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді чотирьох невеликих крововиливів в м`які тканини потиличної області голови, синця навколо лівого ока, садна у верхній частині лівої щоки та спинці носа, садна в області лівого ліктьового суглобу по задній поверхні, двох крововиливів в м`які тканини живота та грудей, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 62 від 24 червня 2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла та її труп було виявлено біля домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 62 від 24 червня 2015 року безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 є закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку, ускладнена набряком та набуханням головного мозку, що обумовило порушення, а потім припинення функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності та дихання.

Такі дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення на досудовому розслідуванні ґрунтувалося на показах потерпілої ОСОБА_1 , показах свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та письмових доказах - протоколах огляду місця події від 04 травня 2015 року, висновках експерта № 56 та № 62 від 04 травня - 24 червня 2015 року, висновку експерта № 62/1 від 25 червня 2015 року та протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 .

В судовому засіданні ОСОБА_2 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, від надання показів відмовився, оскільки раніше вже неодноразово їх давав у судах різних інстанцій. Однак в ході судового розгляду пояснив, що даного злочину він не вчиняв, того вечора він в стані алкогольного сп`яніння не перебував, коли йшов додому на вулиці села зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , останній попросив у нього цигарку. ОСОБА_3 перебувала в стані сп`яніння та також в грубій формі стала просити у нього цигарку, в ході чого дуже близько підійшла, він її відштовхнув від себе, внаслідок чого вона впала на сідниці. ОСОБА_6 став казати, що ОСОБА_3 хворіє на венеричну хворобу і з нею не варто водитися, після чого ОСОБА_6 вдарив її рукою в обличчя, а як вона впала, став бити ногами. Він пішов додому, але згодом ОСОБА_6 його наздогнав та попросив про побачене нікому не розповідати. Наступного ранку збирався їхати до м. Херсон, та коли вийшов на вулицю, біля двору виявив труп дівчини, відразу викликав поліцію та швидку. Згодом дізнався, що то була ОСОБА_3 . Крім того пояснив, що до цього взагалі не знав ОСОБА_3 , оскільки вона з іншого села, будь-яких підстав завдавати їй тілесних ушкоджень у нього не було, а того вечора він був одягнутий у футболку, шорти та гумові капці. Очевидцями вказаних подій були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проходили неподалік. Цивільний позов потерпілої про стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. не визнав, оскільки злочину не вчиняв.

Так з протоколу огляду місця події та протоколу додаткового огляду місця події з фототаблицею від 04 травня 2015 року вбачається, що того дня в с. Олександрівка Снігурівського району Миколаївської області на відстані 5 метрів від дороги навпроти будинку № 68 по вул. Леніна, було виявлено труп ОСОБА_3 , який знаходився в лежачому положенні обличчям до землі, з тілесними ушкодженнями на обличчі, голові, тулубі та сідницях. Слідів волочіння трупу на місці події виявлено не було (а.п.40-44, 55-58 т.1).

Того ж дня слідчим СВ Снігурівського відділу поліції було оглянуто ділянку місцевості на перехресті вул. Леніна та провулку без назви, що між будинками № 57 та № 59 по вул. Леніна в с. Олександрівка Снігурівського району Миколаївської області , де на асфальтовому покритті перехрестя будь-яких слідів бійки, слідів схожих на кров чи слідів волочіння виявлено також не було (а.п.50-54 т.1).

Згідно висновку експерта обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської облдержадміністрації № 62 від 04 травня - 24 червня 2015 року на трупі ОСОБА_3 1984 року народження виявлено тілесні ушкодження:

- крововилив під тверду мозкову оболонку в лівій скроневій області, крововилив в мякі тканини голови в лівій скроневій області, крововилив у товщу лівого скроневого м`язу, крововилив на лівій вушній раковині і крововилив за лівою вушною раковиною, які утворилися в результаті дії твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кулак, частина ноги, та по критерію небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень;

- чотири невеликих крововиливи в м`які тканини потиличної частини голови, крововилив навколо лівого ока, садна у верхній частині лівої щоки, садна на спинці носа, садна в області лівого ліктьового суглобу по задній поверхні, два крововиливи в м`які тканини живота та грудей, які виникли незадовго до настання смерті (1 доба) в результаті неодноразових дій тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та до настання смерті відношення не мають. Вони могли бути результатом падіння об тверду поверхню або результатом ударів тупим твердим предметом (кулаки, частини ніг).

Причиною смерті ОСОБА_3 стала закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку, що ускладнилася набряком головного мозку та призвело до порушення, а потім і припинення функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності і дихання. Смерть настала в межах доби до експертизи трупу (а.п.46-49 т.1).

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 пояснив, що проводив судово-медичну експертизу трупу ОСОБА_3 . Причиною її смерті став один удар з великою силою в область лівої ділянки голови, внаслідок чого стався крововилив. Від падіння таких ушкоджень заподіяно бути не може. Інші тілесні ушкодження, які було виявлено на тілі померлої, не перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті. Крім того пояснив, що у померлої на сідницях були виявлені вертикальні подряпини, які утворилися вже після її смерті і можуть бути наслідком волочіння тіла по нерівній поверхні, якою міг бути ґрунт чи асфальт, тобто слідами переміщення трупу.

В ході судового розгляду судом також було допитано потерпілу та ряд свідків обвинувачення, які не підтвердили доводи органу досудового розслідування про завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень саме обвинуваченим.

Так потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що є матір`ю ОСОБА_3 та до 27 років вона була вихованою та слухняною донькою, інвалідом дитинства та страждала на психічне захворювання. Згодом донька вийшла з-під контролю, почала тікати з дому, вживати алкогольні напої та жити з різними чоловіками. Інколи вона поверталася додому, щоб взяти продукти харчування та переодягнутися. Крім того потерпіла показала, що не менше чотирьох разів ОСОБА_3 приходила додому побита, мала синці на обличчі, казала, що її б`є ОСОБА_6 та вимагає гроші, які вона отримує як пенсію по інвалідності. Вона її попереджала, щоб та була обережна, оскільки він її колись вб`є. Цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підтримала та просила його задовольнити.

При цьому суд критично відноситься до показів потерпілої ОСОБА_1 стосовно того, що у ОСОБА_2 міг бути мотив на завдання доньці тілесних ушкоджень, оскільки через неї до в`язниці потрапив його родич ОСОБА_13 , якого засуджено за вбивство колишнього співмешканця доньки ОСОБА_14 , так як вони є лише припущенням.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що проживає в с. Олександрівка Снігурівського району Миколаївської області та у нього на квартирі проживала померла ОСОБА_3 03 травня 2015 року в післяобідню пору до них прийшов ОСОБА_6 , забрав ОСОБА_3 та вони разом пішли здавати макулатуру. Більше ОСОБА_3 додому не поверталася. ОСОБА_6 і раніше часто приходив до неї, оскільки вони разом вживали алкогольні напої. ОСОБА_6 того дня був одягнутий у штани та легку куртку. Раніше бували випадки, що ОСОБА_3 приходила додому побита, на його запитання вона відповідала, що її б`є ОСОБА_6 . На ранок від працівників поліції він дізнався, що ОСОБА_3 знайшли мертвою, а ОСОБА_6 згодом із села зник та більше його ніхто не бачив. Обвинуваченого ОСОБА_2 він взагалі не знає та до ОСОБА_3 він ніколи не приходив.

Покази вказаного свідка узгоджуються з показами свідка ОСОБА_5 наданими в судовому засіданні, який показав, що також проживає в с. Олександрівка Снігурівського району та в травні 2015 року близько 19 години до нього додому прийшла ОСОБА_3 , вона була без тілесних ушкоджень, принесла макулатуру, він їй дав за неї 5 грн. та вона пішла. На ранок дізнався що ОСОБА_3 знайшли мертвою.

В судовому засіданні також було допитано свідка ОСОБА_10 , який показав, що того вечора разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повертався додому в с. Олександрівка Снігурівського району. Підходячи до перехрестя по вул. Леніна вони побачили, як якийсь чоловік б`є жінку. Від удару жінка впала, а потім піднялася і пішла. Вони її впізнали, то була ОСОБА_3 . Підійшовши до перехрестя, побачили там ОСОБА_2 та ОСОБА_6 які між собою розмовляли. ОСОБА_2 був одягнутий у футболку та шорти, а ОСОБА_6 - у штани та куртку. Інших осіб там не було. Крім того показав, що хто саме завдавав жінці ударів не бачив, оскільки на дворі темніло і чоловік стояв до нього спиною.

Покази вказаного свідка повністю узгоджуються з показами свідка ОСОБА_9 , наданими в судовому засіданні, які є аналогічні по суті. Крім зазначеного свідок показала, що на місці події чоловіків було двоє, але жінку бив лише один. Коли вона впала, він продовжив бити її ногами. Чоловік, що бив жінку, був одягнутий у штани та куртку.

Такі ж покази свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 давали в ході досудового розслідування під час їх допиту слідчим суддею Снігурівського районного суду Миколаївської області 12 травня 2015 року в порядку ст.225 КПК України (а.п.108-109, 113-114 т.1).

Покази вказаних свідків стосовно перебування ОСОБА_2 в той день у шортах та футболці узгоджуються також з поясненнями обвинуваченого, наданими в судовому засіданні та протоколом його затримання від 04 травня 2015 року, в якому зазначено, що на час затримання ОСОБА_2 був одягнутий у спортивні шорти, футболку та гумові капці (а.п.59-60 т.1).

В судовому засіданні також було допитано свідка ОСОБА_6 , який вказував, що саме обвинувачений того дня на перехресті вулиць в с. Олександрівка Снігурівського району завдавав ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, однак скільки було ударів і чим саме обвинувачений їх завдавав пояснити не зміг, оскільки цього не бачив. Також показав, що того дня обвинувачений дійсного говорив йому, що ОСОБА_3 має венеричне захворювання, однак він на це не звернув уваги. ОСОБА_3 він того дня не бив та взагалі ніколи їй тілесних ушкоджень не завдавав.

Також ОСОБА_6 було допитано під час досудового розслідування слідчим суддею Снігурівського районного суду 12 травня 2015 року в порядку ст.225 КПК України, де він також показував, що обвинувачений бив ОСОБА_3 руками та ногами, при цьому зазначив, що не бачив скільки ударів він наносив (а.п.103 т.1).

Крім того, зі свідком ОСОБА_6 під час досудового розслідування було проведено слідчий експеримент, в ході якого він давав суперечливі покази. З початку він розповідав, що коли вони з обвинуваченим зустрілися, він вдарив ОСОБА_3 кулаком в обличчя, однак в ході експерименту на манекені показав, що обвинувачений підбіг до ОСОБА_3 зі спини та завдав їй удару правою рукою в праву частину голови (а.п.68-75 т.1).

Враховуючи суперечливість між собою показів свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, під час допиту слідчим суддею та в ході проведення слідчого експерименту, їх неузгодженість з показами потерпілої, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , допитаних в судовому засіданні, особисту заінтересованість ОСОБА_6 у відведенні від себе підозри у завданні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, вказані покази та протокол проведення слідчого експерименту, як доказ вчинення злочину, судом до уваги не приймається.

Також із зазначених підстав не приймається до уваги судом як доказ вчинення злочину і висновок експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської облдержадміністрації № 62/1 від 25 червня 2015 року, оскільки його складено саме за результатами слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_6 (а.п.90-91).

Крім того, в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_7 , який показав, що є рідним братом ОСОБА_6 , та він після звільнення з місць позбавлення волі приїхав жити до нього. Того дня близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_6 прийшов додому з ОСОБА_3 , у неї обличчя було в крові. На його запитання ОСОБА_6 пояснив, що її побив обвинувачений, він запропонував ОСОБА_3 медичну допомогу, однак вона відмовилася. Після того ОСОБА_3 пішла до ОСОБА_2 , щоб він відвіз її до лікарні. Того вечора, коли почало смеркати, до нього додому приходив і обвинувачений у власних справах, оскільки вони товаришували, він був тверезий, про побиття ОСОБА_3 він його чомусь не запитував. Крім того показав, що ОСОБА_2 того вечора був одягнутий у шорти, футболку і гумові капці, а ОСОБА_21 - у штани та куртку.

Покази вказаного свідка в частині того, що ОСОБА_3 приходила до нього додому того дня із закривавленим обличчям та після того направилася до обвинуваченого судом до уваги не приймається, оскільки вказані події не співпадають за часом вчинення злочину, ОСОБА_7 є заінтересованою особою, оскільки є рідним братом ОСОБА_6 та його покази суперечать показам свідка ОСОБА_8 , наданих в судовому засіданні.

Так свідок ОСОБА_8 показала, що є дружиною ОСОБА_7 та в 2015 році разом з ними в с. Олександрівка Снігурівського району проживав рідний брат чоловіка ОСОБА_6. ОСОБА_6 зловживав алкогольними напоями та зустрічався з ОСОБА_3 . Того дня вони декілька разів приходили до їх будинку, а потім кудись йшли. Коли ОСОБА_3 приходила до них, вона побита не була, крові на обличчі у неї не було, вона не говорила, що її побив обвинувачений, однак була напідпитку. В лікарню їхати ОСОБА_3 ніхто не пропонував. Близько 20 години ОСОБА_6 з ОСОБА_3 разом кудись пішли та близько 23 години додому повернувся лише ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з ним вже не було. На ранок до них приїхали працівники поліції та повідомили що ОСОБА_3 знайшли мертвою. ОСОБА_6 їм розповів, що ОСОБА_3 побив ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта Снігурівського МРВ СМЕ № 56 від 04 травня - 24 червня 2015 року, у ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці 2-3 міжфалангових суглобів другого пальця лівої руки та садно на лівій гомілці. Садно на пальці лівої руки утворилося в межах однієї доби до експертизи, а садно на гомілці - 2-4 діб до експертизи, можливо при обставинах, вказаних обвинуваченим - від улару металевим ключем по нозі (а.п.67 т.1).

Однак вказаний висновок експерта не може слугувати доказом вини обвинувачено у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки садно на гомілці за часом утворення виникло до події злочину, його утворення від удару металевим ключем експертом не виключається, а за версією свідка ОСОБА_6 обвинувачений завдавав удару потерпілій не лівою, а правою рукою.

За такого, покази свідка ОСОБА_6 стосовно завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 саме обвинуваченим, протокол проведення слідчого експерименту за участю вказаного свідка, де він на місці показував як саме обвинувачений наносив удари померлій, його покази під час досудового розслідування слідчому судді Снігурівського районного суду та покази свідка ОСОБА_7 про вчинення злочину обвинуваченим, через спростування їх показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які були очевидцями події злочину та показами свідка ОСОБА_8 , не можуть бути доказом вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» встановлено, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45) вбачається, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпції щодо фактів.

У відповідності до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

За вимогами ч.4 ст.95 вказаного Кодексу суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У п.23 постанови Пленуму № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» Верховним Судом України зазначено, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що докази надані стороною обвинувачення не доводять вчинення саме ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а навпаки вказують на іншу особу, яка безпосередньо його вчинила.

Як в ході досудового розслідування так і в судових засіданнях обвинувачений чітко та послідовно вказував на те, що він не завдавав ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, а вказував на ОСОБА_6 , який в його присутності того дня на перехресті вулиць в с. Олександрівка Снігурівського району завдавав ударів руками та ногами померлій. Однак доказів перевірки та спростування вказаних тверджень в ході судового розгляду стороною обвинувачення суду надано не було.

Крім того поза увагою органу досудового розслідування залишилися виявлені на сідницях померлої ОСОБА_3 численні зливні вертикально розташовані подряпини, які за поясненнями експерта ОСОБА_11 в судовому засіданні є посмертними і утворилися в результаті волочіння трупу.

Як зазначено в постанові Верховного суду у справі № 751/17019/19 від 21 січня 2020 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

За такого, обвинувачення ОСОБА_2 в тому що він, 03 травня 2015 року близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в с. Олександрівка Снігурівського району Миколаївської області на перехресті вул. Леніна та провулку без назви, що між домоволодіннями № 57 та № 59 по вул. Леніна , на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_3 удар рукою область голови ззаду, в результаті чого вона впала на асфальтовану поверхню дороги, після чого умисно наніс їй численні (не менше 6) удари ногами в область голови та тулубу, внаслідок чого спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона ІНФОРМАЦІЯ_2 померла , ґрунтується на доказах, що не доводять вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення.

Інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суду надано не було.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відданий суду ОСОБА_2 підлягає виправданню за ч.2 ст.121 КК України у зв`язку з не доведенням вчинення саме обвинуваченим даного кримінального правопорушення, тобто за п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди завданої злочином, в розмірі 50000 грн., у відповідності до ч.3 ст.129 КПК України, суд залишає без розгляду.

Долю речових доказів, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Снігурівського відділу поліції, суд вирішує відповідно до п.п.1, 4 ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.17, 84, 95, 368-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, визнати невинним і у зв`язку з не доведенням вчинення ним кримінального правопорушення - виправдати.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди завданої злочином, в розмірі 50000 грн., залишити без розгляду.

Арешт майна - мобільного телефону «Нокіа 5230» зі стартовим пакетом МТС № НОМЕР_1 із залишком коштів 6,82 грн. та гумових капців синього кольору, накладений ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2015 року, скасувати.

Речові докази, що зберігаються в камері речових доказів Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області: гумові капці синього кольору, повернути ОСОБА_2 як власнику, а зразки крові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , знищити як майно, яке не має ніякої цінності.

Вирок суду може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя С. А. Луста