Справа 22-1370/2007 Головуючий першої інстанції Демидова В.К.
Категорія 22 Доповідач Денисенко Л.Л.
УХВАЛА
Іменем України
19 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
Головуючого ДенисенкоЛ.Л.
суддів Лоленко А.В. Маширо О.П.
при секретарі Проляпа О.В. з участю:
представника позивачки ОСОБА_2 представника Прокуратури Донецької області Конакової В.О. представника Головного управління Державного казначейства України Мельчакової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції Прокуратури Донецької області, Головного управління Державного казначейства України.
на рішення Харцизького міського суду
від 13 грудня 2006 р.
по справі за позовом ОСОБА_1до Прокуратури Донецької області, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідльності та стягнення витрат на правову допомогу.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харцизького міського суду від 13 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на її користь моральну шкоду 100 000 грн, та витрати за юридичну допомогу 10 000 грн.
В апеляційні скарзі Головне управління Державного казначейства України просе скасувати рішення суду посилаючись на те, що сума моральної шкоди невиправдоно збільшена, позивачка не зверталась до Прокуратури з заявою про стягнення моральної шкоди, як це передбачено Положенням про застосування закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, судів", сума витрат за юридичну допомогу недоказана.
В апеляційній скарзі Прокуратура Донецької області просе змінити рішення суду і зменшити суму моральної шкоди посилаючись на те, що позивачка перебувала під слідством не 79 місяців,а 73 місяці, слід визначити суму моральної шкоди в розмрі
мінімальної заробітної плати на час звернення з позовом, сума витрат за юридичну допомогу недоведена.
В судовому засіданні представники відповідачив підтримували апеляційні скарги, представник позивачки просив рішення суду залишити без зміни.
Вирішуючи справу суд виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 з 31 серпня 1999 року по 30 вересня 2005 року перебувала незаконно під слідством та судом, її незаконно було обвинувачено у скоє злочину, передбаченого ч.5 ст.19,ч.2 ст. 170, ч.2 ст. 143 КК України /1960року/. Постановою Прокуратури Донецької області від 31 вересня 2005 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину. Незаконним притягненням позивачки до кримінальної відповідальності їй спричинено моральну шкоду, оскільки це вплинуло на її репутацію, як адвоката, вона не мала можливості протягом 5 років приймати участь, як адвокат, по кримінальним справам, це вплинуло на її заробітну плату, вона не змогла своєчасно виплатити кредит банку, внаслідок чого будинок, який вона придбала за гроші, одержані по кредиту банка, описано і продано за борги банку, також описано і продано майно, її з дітьми виселено з будинку. Притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності вплинуло на її стосунки з рідними та знаьомими. Протягом п"яти років ОСОБА_1 постійно знаходилась під психологічним тиском, перенесла тяжкий психологічний стрес. Суму компенсації моральної шкоди суд визначив 100 000 гривен.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задовленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.2,3 Закона України, JIpo порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутність у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв"язку з наданням йому юридичної допомоги, моральна шкода.
Матеріалами справи встановлено, що постановою Прокуратури Донецької області від 31 серпня 1999 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу по ознаках злочинних дій, передбачених ч.5 ст.19,ч.2 ст.170, ч.2 ст.143 КК України /1960р./.
Вироком Гірницького районного суду м.Макіївки від 12 червня 2000 року ОСОБА_1 було виправдано, у зв"язку з недоведенністюїї участі у пред"явленому обвинуваченні.
Ухвалою Донецького обласного суду від 11 липня 2000 року вирок суду залишено без зміни.
Постановою президії Донецького обласного суду від 11 жовтня 2000 року вирок суду та ухвалу обласного суду скасовано і справу направлено на додаткове слідство на підставі того, що представлені аудіозаписи попереднім слідством прослухані та представлені на експертизу не повністю, а вибірково.
Після додаткового слідства 27 березня 2001 року справа знову надійшла на розгляд до Гірницького районного суду м.Макіївки.
14 лютого 2002 року розгляд справи відкладено у зв"язку з незабезпеченням суду технічними засобами запису судового засідання при розгляді справи.
5 липня 2005 року суд задовольнив клопотання представника державного обвинувачення і направив справу на додаткове розслідування.
ЗО вересня 2005 року постановою Прокуратури Донецької області кримінальну справу закрито на підставі п.2 ст.213, п.2 ст.6 КПК України, у зв"язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.
Тобто позивачка ОСОБА_1 з 31 вересня 1999 року по 30 вересня 2005 року незаконно перебувала під слідством і судом, чим порушено її права.
Тому суд обгрунтованно вирішив, що діями органів слідства ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду.
Визначаючи суму моральної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_1 протягом більше п"яти років знаходилась незаконно під слідством, в цей час вона була позбавлена можливості працювати в повному обсязі, як адвокат, оскільки не могла приймати участь в розгляді кримінальних справ, внаслідок чого доход її значно зменшився, що підтвержено довідками податкової інспекції, у зв"язку з цим вона не мала можливості своєчасно виплатити кредит банку і за борги її майно і будинок було продано з торгів. Позивачка ОСОБА_1 була позбавлена свободи пересування, оскільки від неї було взято підписку про невиїзд. Протягом цих років позивачка постійно перебувала під психічним стресом, пов"язанним з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, її честі і гідності було завдано шкоду, що впливало на її відносини з друзями, знайомими і клієнтами.
Враховуючи обставини справи суд правильно визначив суму моральної шкоди 100 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що слід було виходити з мінімальної заробітної плати на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, безпідставні, оскільки розмір мінімальної заробітної плати враховується на час вирішення справи, тим більш що суд визнав суму моральної шкоди по 400 грн. за кожний місяць перебування ОСОБА_1 під слідством недостатньою. Що стосується того, що суд визнав 79 місяців перебування позивачки під слідством, тоді як цей строк складає 73 місяці, то ця обставина не має сутьєвого значення, оскільки сума компенсації моральної шкоди визначена значно більша. Доводи апеляційних скарг в частині стягнення витрат на юридичну допомогу також безпідставні, оскільки витрати підтвержено довідками адвокатів і не представлено доказів, які б спростовували ці довідки. Посилання на те, що позивачка повинна була звертатись з заявою про відшкодування моральної шкоди і витрат на юридичну допомогу до прокуратури, не грунтуються на вимогах закону.
Рішення суду постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не знайдено.
Керуючись ст.ст.307,308, 315 ЦПК України апеляційний суд,
У X В АЛ И В:
Апеляційні скарги Прокуратури Донецької області та Головного управління Державного казначейства України відхилити.
Рішення Харцизького міського суду від 13 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошеня і може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом двох місяців після набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.