Справа 22-2102 /2007                      Головуючий першої інстанції Федько С.П.

Категорія 19                                      Доповідач Денисенко Л.Л.

УХВАЛА

 Іменем України

19 лютого 2007 року              Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючого ДенисенкоЛ.Л.

суддів Лоленко А.В. Маширо О.П.

при секретарі Проляпа О.В. з участю:

позивача ОСОБА_1 представника відповідача Степанова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки

на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки

від 20 грудня 2006 р.

по справі за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Цетрально-Міському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 20 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки на користь ОСОБА_1моральну шкоду у сумі 12 000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки просе скасувати рішення суду та в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відсутні висновки МСЕК про спричинення моральної шкоди позивачу та бюджетом на 2006 рік зупинено виплату моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача підтримував апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду залишити без зміни.

Вирішуючи справу суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах в шкідливих умовах виробництва. За висновками МСЕК від 15 вересня 2003 року йому вперше встановлено стійку втрату працездатності 40% у зв"язку з професійним захворюванням- екзема ніг. Внаслідок втрати працездатності позивач змушений застосовувати додаткові заходи для організації свого життя, чим йому спричинено моральну шкоду. Суму компенсації моральної шкоди суд визначив 12 000 гривен.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.21,34 Закона України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" при втраті працездатності на виробництві потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, яку сплачує Фонд.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 довгий час з 1985 року по 2003 рік працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах в шкідливих умовах виробництва. За висновками МСЕК від 15 вересня 2003 року позивачу вперше встановлено стійку втрату працездатності 40% у зв"язку з професійним захворюванням - екзема ніг і його визнано інвалідом 3 групи. Повторно за висновками МСЕК від 15 вересня 2006 року також встановлено стійку втрату працездатності 40% у зв"язку з тим же професійним захворюванням.

Внаслідок часткової втрати працездатності позивач втратив роботу, постійно відчуває фізичний біль, змушений застосовувати додаткові заходи для організації свого життя. Тому суд обгрунтованно визнав, що у зв"язку з втратою працездатності на виробницві позивачу спричинено моральну шкоду, яку повинен сплатити Фонд.

З урахуванням обставин справи, характеру дадаткових заходів для організації життя суд правильно визначив суму компенсації моральної шкоди 12 000 гривен.

Доводи апеляційної скарги про необхідність додаткового висновку МСЕК про спричинення моральної шкоди безпідставні, оскільки не грунтуються на вимогах закону, а що стосується зупинення виплати моральної шкоди на 2006 рік, то суд правильно визнав, що вперше позивачу встановлено стійку втрату працездатності у зв"язку з професійним захворюванням у 2003 році і тоді у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не знайдено.

Керуючись ст.ст. 307, п.3 ст.309,316 ЦПК України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 20 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом двох місяців після набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.