Справа 22-962/2007                         Головуючий першої інстанції Румілова Н.М.

Категорія 19                                      Доповідач Денисенко Л.Л.

УХВАЛА

Іменем України

19 лютого 2007 року             Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючого ДенисенкоЛ.Л.

суддів Лоленко А.В. Маширо О.П.

при секретарі Проляпа О.В. з участю: представника відповідача Степанова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки

на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки

від 15 листопада 2006 р.

по справі за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 15 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки на користь ОСОБА_1моральну шкоду у сумі 15 000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки просе скасувати рішення суду, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову посилаючись на те, що відсутні висновки МСЕК про спричинення моральної шкоди позивачу та бюджетом на 2006 рік зупинено виплату моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача підтримував апеляційну скаргу.

Вирішуючи справу суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1. понад 20 років працював на шахті ім.Леніна м.Горлівка на підземних роботах в шкідливих умовах

виробництва. Висновками МСЕК від 25 серпня 2004 року йому вперше встановлено стійку втрату працездатності 40% у зв"язку з професійним захворюванням -пневмоконіоз, за висновками МСЕК від 13 вересня 2006 року стан здоров"я позивача погіршився, його визнано інвалідом 3 групи з втратою працездатності 60%. Внаслідок втрати працездатності позивач змушений застосовувати додаткові заходи для організації свого життя, чим йому спричинено моральну шкоду. Суму компенсації моральної шкоди суд визначив 15 000 грн.

Заслухати доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.21,34 Закона України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадка на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" при стійкій втраті працездатності потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, яку виплачує Фонд.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1. довгий час працював на підземних роботах в шкідливих умовах виробництва на шахті ім.ІНФОРМАЦІЯ_1. За висновками МСЕК від 25 серпня 2004 року йому вперше встановлено стійку втрату працездатності 40% у зв"язку з професійним захворюванням -пневмоконіоз, а за висновками МСЕК від 13 вересня 2006 року позивача визнано інвалідом 3 групи і встановлено втрату працездатності 60% у зв"язку з тим же професійним захворюванням.

Внаслідок часткової втрати працездатності позивач ОСОБА_1. втратив роботу, порушено його життєві стосунки, він змушений застосовувати додаткові заходи для організації свого життя. Тому суд обгрунтовано визнав, що у зв"язку з втратою працездатності на виробництві позивачу спричинено моральну шкоду. Враховуючи те, що стан здоров"я позивача погіршився, а також характер додаткових заходів позивача для організації життя суд правильно визначив суму моральної шкоди 15 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про необхідність додаткового висновку МСЕК про спричинення моральної шкоди не грунтуются на вимогах закону, а стосовно зупинення виплати моральної шкоди на 2006 рік, то суд правильно виходив з того, що вперше позивачу встановлено стіку втрату працездатності у зв"язку з професійним захворюванням у 2004 році і з того часу він мав право на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не знайдено.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 15 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом двох місяців після набрання законної сили безпосередньо до Верховоног Суду України.