Справа №2-9/07

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2007 року

Сніжнянський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді -               Радченка В.Є.

при секретарі -                       Дуровій І.В., Смоліній М.С.

з участю:

позивача - відповідача - ОСОБА_4 позивачки - відповідачки - ОСОБА_1 представника позивачки-відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.12.2005 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, набутого під час шлюбу (а.с. 3-4). В позові посилається на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 25.12.1971 р. В жовтні 1996 р. відповідач пішов з сім'ї. Під час шлюбу ними було придбано майно: житловий будинок з дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 вартістю приблизно 10000 грн., автомобіль „Форд Таунус", реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 15000 грн., автопричіп марки 85024, гараж, розташований на АДРЕСА_2 Просить розділити це майно, виділити їй в натурі житловий будинок з дворовими спорудами, а інше майно - виділити відповідачу. Різницю в частках залишити за відповідачем.

18.01.2006 р. ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, набутого під час шлюбу (ах. 30-31). Позов мотивує тим, що перебував з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з 25.12.1971 р. по 04.12.1997 р. Окрім майна, зазначеного в позові ОСОБА_1 вони також придбали під час шлюбу: холодильник „Ярна-3", набір меблі для прихожої, холодильник „Норд" 2-камерний, газову

2

4-комфорну плиту , кухонний гарнітур з 5-ти предметів, кухонний куток, шафу 2-дверну, дерев'яне ліжко - 2 шт., 2 прикроватні тумби, трельяж, швейну машину „Чайка", ліжко „Ліберті", тумби прикроватні скляні - 2 шт., комоди - 2 шт., шафу з антресолями дводверну, килим 2 х 1,5 м, вітальний гарнітур „Сонет", телевізор „Електрон", палас 5,5 х 2 м, програвач „Романтика", килим 2 х 3 м., кухонний комбайн „Мрія" - 2 шт., палатку туристичну 3 вмисну, телевізор „Електроніка", карниз алюмінієвий 3-х метровий - 4 шт., набір посуду емальований з 6-типредметів, турецьку ковдру - 2 шт., пухову ковдру - 2 шт., деревообробляючий станок, оверлок, годинник настінний, світломузику, пилосос „Ракета", пилосос „Вихор", пральну машину „Донбас", газову апаратуру для котла, радіоприймач „Рига-104", оприскувач садовий, діжку металеву 200 літрів, спальний гарнітур „Валентина". Просить „зобов'язати ОСОБА_1 включити до майна, яке підлягає розділу, все вищеперелічене майно. Будь-яких цін на це майно в позові не зазначає. Але, в письмовій заяві від 14.03.2007 р. (а.с. 244-245) зазначає вартість деяких предметів майна, набутого під час шлюбу, а саме: набір меблі для прихожої - 1800 грн., холодильник „Норд" 2-камерний - 1800 грн., газова 4-комфорна плита „Брест" -1200 грн., кухонний куток - 800 грн., ліжко ,Ліберті" - 2000 грн., тумби прикроватні скляні - 2 шт. по 315 грн. кожна загальною вартістю 630 грн., комод - 2 шт. по 500грн. кожний загальною вартістю 1000 грн., шафа з антресолями дводверна - 800 грн., кухонний комбайн „Мрія" - 2 шт. по 1100 грн. кожний загальною вартістю 2200 грн., турецька ковдра - 2 шт. по 200 грн. кожне загальною вартістю 400 грн., пухова ковдра - 2 шт. по 300 грн. кожне загальною вартістю 600 грн., пилосос „Вихор" вартістю 400 грн. Всього -13630 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 в письмовому вигляді уточнила свої позовні вимоги (а.с. 232) і просить „БТІ та державному нотаріусу дати можливість на оформлення свідоцтва на право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 і на 0,8 га земельної ділянки на умовах постійного користування". Наполягала на задоволенні її позовних вимог. В задоволенні позову ОСОБА_4 до неї просила відмовити, оскільки переліченого в позові ОСОБА_2 майна вони під час шлюбу не придбовували та вона його у себе не має.

Представник ОСОБА_1 за довіреністю, а потім за усною заявою, ОСОБА_3 підтримав в судовому засіданні позов ОСОБА_1 та заперечував проти задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_1

ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав частково. Просив поділити майно з врахуванням спільного майна, придбаного під час шлюбу і зазначеного в його зустрічній позовній заяві. Наполягав на задоволенні його зустрічної позовної заяви. Пояснив, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності. Автомобіль „Форд Таунус", реєстраційний номер НОМЕР_1 він та ОСОБА_1 придбали приблизно в 1995 році під час шлюбу. Цей автомобіль заржавів і тому він в 2006 році здав цей автомобіль на металобрухт за 500 гривнів. Будь-яких документів з цього приводу суду не надав. Автомобільний причеп також був придбаний під час шлюбу з ОСОБА_1 та він продав його в 2005 році. Будь-якого гаража у нього у власності немає.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.12.1971 р. по 04.12.1997р.,   що   не  заперечується   сторонами  та  підтверджується  свідоцтвом   про

3

розірвання шлюбу (а.с. 6). Неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. Сторони не досягай домовленості щодо розподілу майна і тому сторони, просять розділити його примусово.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, що придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них з поважних причин не мав самостійного заробітку (прибутку).

Згідно ст. 63 СК України дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, належним їм на праві загальної спільної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з наданою РЕВ 15-ти МРВ ДОІ м. Тореза УДАІ ГУМВС України в Донецькій області інформацією за обліковими даними цього РЕВ за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль марки ЕР A3 762, 1986 року випуску,НОМЕР_2, автомобіль марки АЗЛК-21412, 1990 року випуску держномер НОМЕР_3та був зареєстрований автомобільний причіп марки НОМЕР_4, 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_5, який знятий з обліку 30.08.2005 р. для реалізації (а.с. 114,122,226,228). Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог Приймаючи до уваги, що ні в позовній заяві ОСОБА_1, ні в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 вони не просять поділити автомобілі марки ЕР A3 762,1986 року випуску, НОМЕР_2 та марки АЗЛК-21412, 1990 року випуску держномер НОМЕР_3,- суд не виходить за межі позовних вимог та не розглядає питання поділу вищезазначених автомобілів між сторонами. При розгляді питання про можливість поділу автомобільного причепу марки НОМЕР_4, 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_5 суд виходить з наступного. Сторони не заперечували в судовому засіданні того факту, що придбали цей автомобільний причіп під час перебування в шлюбі, хоча жодних документів з цього приводу суду не надали. ОСОБА_2 пояснив суду, що в 2005 році (вже після розірвання шлюбу) продав цей причіп за 500 гривень. Кому продав - не пояснив, будь-яких документів з цього приводу суду не надав. ОСОБА_1 також пояснила, що причіп був проданий ОСОБА_2 без її дозволу. Про продаж причепу без її дозволу вона також заявила в письмовій заяві від 13.03.2007 р. (а.с. 237). Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Згідно з вимогами ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника

4

у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. Зважаючи на ці вимоги законодавства, суд прийшов до висновку, що автомобільний причіп був проданий ОСОБА_2 30.08.2005 р. за взаємною згодою з ОСОБА_1, оскільки цей правочин до цього часу не визнаний недійсним. Автомобільний причіп марки НОМЕР_4, 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_5 був знятий з обліку для реалізації та проданий 30.08.2005 р, тобто після розірвання шлюбу та до звернення ОСОБА_1 в суд з позовом про поділ причепа. На час зэернення до суду з позовом про поділ майна спірний причіп не належить сторонам і тому не підлягає поділу.

На запити суду в БТІ (а.с. 88, 113) щодо належності ОСОБА_2 гаража по АДРЕСА_2надійшла відповідь, що за ним зареєстрований лише житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 134).3 акту державного виконавця вбачається, що гараж за адресою: АДРЕСА_2 - відсутній (а.с. 55). ОСОБА_2 заперечує той факт, що йому належить чи належав будь-який гараж, в тому числі гараж за адресою: АДРЕСА_2. В своїй письмовій заяві (а.с. 261) ОСОБА_1 зазначає, що під час шлюбу з ОСОБА_2 вони збудували гараж за адресою: АДРЕСА_2, 107. В 1991 році вона та ОСОБА_2 продали цей гараж за 3000 радянських рублів. Будь-яких документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_4 на гараж ОСОБА_1 суду не надала. Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_2 на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду належав гараж за адресою: АДРЕСА_2. Сама ОСОБА_1 підтверджує той факт, що гараж за цією адресою вона під час проживання в шлюбі з ОСОБА_2 продала за взаємною згодою з останнім. Суд прийшов до висновку, що оскільки в судовому засіданні сторони не довели факт належності спірного гаражу сторонам на час звернення до суду з позовом про поділ майна - гараж не підлягає поділу.

В порушення вимог 29 Конституції України та ст. 10 ЦПК України ОСОБА_2 не надав суду жодного доказу про придбання під час шлюбу з ОСОБА_1 майна, зазначеного в його зустрічній позовній заяві з наступними уточненнями, а саме: холодильника „Ярна-3", набору меблі для прихожої, холодильника „Норд" 2-камерного, газової 4-комфорної плити , кухонного гарнітуру з 5-ти предметів, кухонного кутка, шафи 2-дверної, дерев'яного ліжка - 2 шт., 2 прикроватних тумб, трельяжу, швейної машини „Чайка", ліжка „Ліберті", тумб прикроватних скляних - 2 шт., комодів - 2 шт., шафи з антресолями дводверної, килима 2 х 1,5 м, вітального гарнітуру „Сонет", телевізора „Електрон", паласу 5,5 х 2 м, програвача „Романтика", килима 2 х 3 м., кухонного комбайну „Мрія" - 2 шт., палатки туристичної 3-х вмісної, телевізора „Електроніка", карнизу алюмінієвого 3-х метрового - 4 шт., набору посуду емальованого з 6-ти предметів, турецької ковдри - 2 шт., пухової ковдри - 2 шт., деревообробляючого станку, оверлоку, годинника настінного, світломузики, пилососа „Ракета", пилососа „Вихор", пральної машини „Донбас", газової апаратуру для котла, радіоприймача „Рига-104", оприскувача садового, діжки металевої 200 літрів, спального гарнітур „Валентина". ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала факт придбання під час шлюбу такого майна та факт знаходження цього майна у неї. Через це суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний (збудований) на підставі договору від 16.10.1987р. про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності. Договір 07.12.1987 р. зареєстрований державним нотаріусом. Будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору забудови під № НОМЕР_6, що підтверджується копією відповідного договору та технічним

5

паспортом    (ах. 11-12, 17-23, 229-231). Тобто, спірний будинок придбаний під час юридичного шлюбу сторін і підлягає поділу.

Згідно з наданою РЕВ 15-ти МРВ ДОІ м. Тореза УДАІ ГУМВС України в Донецькій області інформацією за обліковими даними цього РЕВ за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль „Форд Таунус" реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 114, 122, 227). Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 16) ОСОБА_1 є власником автомобілю „Форд Таунус", 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу видано ОСОБА_1 07.02.1996 p., тобто автомобіль „Форд Таунус", 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 придбаний під час юридичного шлюбу сторін і підлягає поділу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього  фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України .

При вирішенні цього спору у суду відсутні будь-які підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи Донецького обласного центру експертизи та оцінки експертна ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 26201 грн. Поділ будинку на дві рівноцінні, незалежні одна від іншої квартири з роздільними входами, санвузлами, кухнями, без значних затрат на перепланування та перебудову - неможливий (а.с. 169). На грошову компенсацію замість своєї частки в житловому будинку жодна з сторін не згодна. Через це суд прийшов до висновку в межах позовних вимог поділити будинок з дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання за ОСОБА_1та ОСОБА_2на праві спільної часткової власності без виділення в натурі кожному по 1\2 частині вищезазначеного будинку з дворовими спорудами.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи Донецького обласного центру експертизи та оцінки дійсна ринкова вартість автомобілю „Форд Таунус", 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, виходячи з того, що він знаходиться в технічно справному робочому стані складає 7158 грн. (ах. 163). ОСОБА_1 в позові та в судовому засіданні зазначала, що з 1996 року цей автомобіль знаходився і зараз знаходиться в користуванні ОСОБА_5 В підтвердження цього надала суду копію протоколу про адмінправопорушення відносно ОСОБА_4, в якому зазначено, що

6

останній 01.10.1997 p. порушив правила дорожнього руху на автомобілі „Форд Таунус", реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 80). ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив, що автомобіль „Форд Таунус", реєстраційний номер НОМЕР_1 він та ОСОБА_1 придбали приблизно в 1995 році під час шлюбу. Цей автомобіль заржавів і тому він в 2006 році здав цей автомобіль на металобрухт за 500 гривнів. Будь-яких документів чи інших доказів, які б підтвердили технічну несправність чи про неробочий стан автомобілю, або підтвердили б факт здачі автомобілю на металобрухт - суду не надав. ОСОБА_1 не заперечувала проти грошової компенсації замість частки її власності на автомобіль „Форд Таунус", що крім її пояснень вбачається також з письмового клопотання від 13.03.2007 р. (а.с. 235). Автомобіль є неподільною річчю. Під час розгляду цієї справи автомобіль, який є спільним майном подружжя, зі слів ОСОБА_2 був знищений ним (здано на металобрухт) і тому не може бути присудженим будь-кому з подружжя. Зважаючи на вищезазначені обставини суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2на користь ОСОБА_11\2 частини вартості автомобілю „Форд Таунус", 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 3579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень.

Згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 р. „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" позивачка при зверненні до суду сплатила витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 гривень (а.с. 242).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Вартість будинку складає 26201 грн., вартість автомобілю„Форд Таунус" складає 7158 грн. Вартість іншого відшукуваного ОСОБА_1 майна судом не встановлена. Згідно з вимогами ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року державне мито (судовий збір) по цій справі повинно бути сплаченим з суми 26201 грн.+ 7158 грн. =33359 грн., тобто в розмірі 333 грн. 59 коп. (по 166 грн. 76 коп. з кожного). ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатила державне мито на загальну суму 59 грн. 50 коп. (а.с. 241, 242). З неї підлягає стягненню різниця в сплаченій та недоплаченій сумі держмита в розмірі 107 грн. 59 коп. (166 грн. 79 коп. - 59 грн. 50 коп. = 107 грн. 59 коп.). ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи (а.с. 100) у зв'язку з чим звільняється від сплати держмита.

ОСОБА_1 за проведення судової автотоварознавчої експертизи судової будівельно-технічної експертизи сплачено 450 грн. (ах. 257). Половина судових витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз в розмірі 225 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60-74 Сімейного Кодексу України, ст.. 369 ЦК України, ст.ст.10, 58,59, 88,209,212,213,215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

7

Розділити житловий будинок з дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання за ОСОБА_1та ОСОБА_2на праві спільної часткової власності без виділення в натурі кожному по 1\2 частині вищезазначеного будинку з дворовими спорудами .

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_11\2 частину вартості автомобілю „Форд Таунус", 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 3579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позов ОСОБА_2до ОСОБА_1про поділ спільного майна подружжя - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1на користь держави судовий збір в сумі 107 (сто сім) грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1225 грн. судових витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.