Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 07 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Адаменко О.Г.,
суддів - Руснак А.П.,
Павловської І.Г.,
при секретарі - Приходько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа - відділення виконавчої дирекції у м. Сімферополі Фонду соціального страхування від нещасних випадків, про визнання факту нещасного випадку, пов’язаним з виробництвом, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 січня 2009 року,
в с т а н о в и л а.
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа - відділення виконавчої дирекції м. Сімферополя Фонду соціального страхування від нещасних випадків, про визнання факту нещасного випадку, пов’язаним з виробництвом, зобов’язанні скласти і надати акт форми Н-1, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що з 13.02.2002 року він працював заступником начальника станції Сімферополь відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» Державного Підприємства «Придніпровська залізниця». 30.05.2007 року о 07 год. 30 хв. при виконанні трудових обов’язків на території станції з ним трапився нещасний випадок, місцем якого був – асфальтований пішохідний перехід, розташований безпосередньо у будівлі товарної контори станції м. Сімферополь. Коли він наступив лівою ногою на виступаючу крайню бетонну частину переходу, не покриту під асфальт, нога зісковзнула та підвернулась, одразу він почув різку, пекучу біль у гомілковостопному суглобі. На той час з керівників на станції він був один, тому продовжував виконувати свої трудові обов’язки, а про нещасний випадок позивач повідомив особисто керівника робіт та інженера з охорони праці по мірі їх з’явлення на роботі. Роботодавець в особі начальника Кримської дирекції залізничних перевезень Гудима В.В. був ознайомлений з повідомленням про нещасний випадок лише 31.05.07 року о 15 год. 30 хв., та не здійснив заходи щодо скликання комісії з його розслідування, відповідно до пункту 10 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004 р. №1112. У відомчій поліклініці ОКЛ на станції Сімферополь по зверненню позивача 30.05.07 поставлений діагноз - «розтягнення зв’язок лівого гомілковостопного суглобу», з виданням листка непрацездатності ААО № 805232, причиною непрацездатності в якому визначена як «невиробнича травма», а в амбулаторній картці (ДС №578) було зроблено відмітку «травма у путі», з якою він був не згоден. Зі складеними актом спеціального розслідування та актом №1 про нещасний випадок на підприємстві, що не пов’язаний з виробництвом, затвердженими 02.06.2007 року начальником станції Сімферополь Кримської дирекції залізничних перевезень позивач не згоден, та вважає що відповідні документи були складені у порушення вимог пунктів 11, 13 зазначеного Порядку.
11.06.07 позивач звернувся з заявою – скаргою на ім’я заступника начальника Кримської дирекції залізничних перевезень Гудима В.В. про проведення додаткового розслідування нещасного випадку та надання йому акту (ф.Н-1). Внаслідок розслідування складені акти ф. Н-5 та ф. ГПВ, затверджені Начальником дирекції залізничних перевезень Гудима В.В. 16.06.07, з якими позивач не згоден з підстав його необ’єктивності, які викладені у позовній заяві. Стан здоров’я позивача різко погіршився, він не міг наступати на ліву ногу, звернувся до спеціалізованої міської клініки, де при обстежені був встановлений діагноз - застарілий розрив дистального міжберцого сіндесмоза лівої голені. Проведені операції 04.09.07 та 10.12.07, однак до теперішнього часу його здоров’я не поліпшилося. Вказані обставини призвели до фізичних страждань, суттєвого погіршення загального стану здоров’я, додаткових витрат на придбання ліків, довготривалого перебування непрацездатним, неможливості виконання багатьох робіт по дому. З урахуванням наведеного позивач просив встановити факт зв’язку з виробництвом нещасного випадку, що стався з ним 30.05.07 при виконанні трудових обов’язків, зобов’язати відповідача скласти та надати акт форми Н-1; стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 2169 грн. 39 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в суді у розмірі 31 грн. 50 коп.
Уточнивши свої позовні вимоги позивач просив суд стягнути з Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» на його користь відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди у розмірі 515 грн., як витрати пов’язані зі сплатою стаціонарного лікування у лікарні у період квітень - травень 2008 року, та моральну шкоду у розмірі 200000 гривень.
Ухвалою суду від 26.01.09 позовні вимоги ОСОБА_5 до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв’язку України, у частині відшкодування матеріальної шкоди були залишені без розгляду за клопотанням позивача.
Рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_5 до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа - відділення виконавчої дирекції в м. Сімферополі Фонду соціального страхування від нещасних випадків, про визнання факту нещасного випадку, пов’язаним з виробництвом, зобов’язанні скласти і надати акт форми Н-1, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вважає , що суд не звернув уваги на те, що травма у дорозі на роботу є нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом, згідно Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явились до суду, розглянувши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК) під час перегляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно статті 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 30.05.2007 року о 07 год.30 хв. на території станції з позивачем трапився нещасний випадок під час прямування на роботу, який не був пов'язаний з виконанням трудових обов’язків, тому вважається не пов'язаним з виробництвом, та не оформлюється актом за формою Н-1.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, дійшов висновків, які їм не відповідають, не застосувавши норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення за підстав пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
При апеляційному перегляді справи встановлено, та не заперечується сторонами, що 30.05.07 о 07 год.30 хв. на території станції при прямуванні на роботу з позивачем стався нещасний випадок, місцем якого був асфальтований пішохідний перехід, розташований безпосередньо у будівлі товарної контори станції м. Сімферополь. За результатами розслідування нещасного випадку комісією відповідача складено акт № 1 форми НПВ, затверджений начальником станції Сімферополь 02.06.07 ( а. с. 26-34).
Відповідно до пункту 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.04. №1112 ( далі Порядок) визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися у період пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення.
Оскільки судовим розглядом встановлено, що нещасний випадок з позивачем стався на території підприємства перед початком роботи він визнається пов'язаними з виробництвом, та відповідно до пункту 13 Порядку комісія відповідача зобов’язана скласти акт розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував та ухвалив помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке підлягає скасуванню з підстав, зазначених вище.
Що стосується до вимог про стягнення моральної шкоди, то на думку колегії суддів позивачем в порушення статей 10, 60 ЦПК України не надано належних переконливих доказів на підтвердження тих обставин, що саме з вини відповідача він зазнав фізичні страждання з суттєвим погіршенням загального стану здоров’я, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя, тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 січня 2009 року задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 січня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Справа № 22-ц-1150/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Уржумова Н.В.
Доповідач - Павловська І.Г.
Зобов’язати Державне підприємство «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв’язку України скласти акт про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом форми Н-1, що стався з ОСОБА_5 30 травня 2007 року.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Судді: