Справа № 22ц-660/2010 Головуючий у першій інстанції -
КОВЕРЗНЕВ В.О.
Категорія –цивільна Доповідач - ПОЗІГУН М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі: Рачовій І.І.
з участю: представника позивача - Голобородова В.Л., відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою кредитної спілки „Укрсоцкредит” на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2010 року у справі за позовом кредитної спілки „Укрсоцкредит” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення в солідарному порядку 25 549 грн. заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що в порушення умов кредитного договору № 207-Д від 15 серпня 2006 року ОСОБА_3 не повернув кошти по кредиту, а тому позивач і звернувся з позовом про стягнення з нього та з поручителя в солідарному порядку як суми основного боргу, так і плату за користування кредитом, відсотків за прострочення зобов’язання.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь кредитної спілки „Укрсоцкредит” заборгованість за кредитним договором в розмірі 7020 грн. 85 коп.
В апеляційній скарзі кредитної спілки „Укрсоцкредит” ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмовлених задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про стягнення додатково з відповідачів в солідарному порядку 18 528 грн. 15 коп. Незаконність рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог апелянт посилається не невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Судом, за доводами апелянта, невірно застосовано положення статей 551, 549 ЦК України, оскільки дані правовідносини регулюються положеннями статей 1050, 1054 ЦК України, в силу яких боржник зобов’язаний сплати суму боргу з врахуванням вимог ст.. 625 та ст. 550 ЦК України. Зменшивши суму додаткових відсотків за порушення договірних зобов’язань до 2000 грн., суд фактично звільнив відповідачів від відповідальності за порушення зобов’язань по договору та порушив права кредитної спілки. Судом не враховано, що розмір додаткових відсотків 0.5% за кожен день прострочки платежів по кредиту, встановлених договором відповідно до положень ст..624 ч1 ЦК України, підлягають стягненню у повному розмірі.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 рішення суду не оскаржують.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із наявності солідарного боргового зобов’язання відповідачів перед позивачем в силу кредитного договору та договору поруки, але в зв’язку з перевищенням розміру неустойки розміру основного боргу зменшив її розмір до 2000 грн.
Висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі по поданої заяви від 13.08.2006 року 15 серпня 2006 року був прийнятий в члени кредитної спілки і йому згідно кредитного договору від 15.08.2006 року № 207-Д було надано кредит за рахунок капіталу спілки в сумі 3 500грн., отримання якого підтверджується видатковим касовим ордером. 15.08. 2006 року ОСОБА_4 з кредитною спілкою уклала договір поруки, взявши на себе відповідальність за зобов’язаннями ОСОБА_3, що випливають із кредитного Договору № 207-Д від 15.08. 2006 року.
Зазначені обставини визнано сторонами, а тому відповідно до ст.. 61 ч1 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Виходячи з аналізу норм чч. 1, 2 ст. 1, ч. 4 ст. 8, Закону України „Про кредитні спілки” та змісту ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів членам своєї спілки за рахунок капіталу самої кредитної установи (який формується з внесків членів кредитної спілки) не потребує отримання ліцензії, на відміну від діяльності з надання кредитів іншим особам або надання кредитів за рахунок залучених коштів, яка потребує ліцензування.
Судом стягнуто 2929 грн. 32 коп. заборгованості за кредитом, а також 2091 грн. - відсотків за користування кредитом.
Проте, судом не враховано, що розмір 2091 грн. 53 коп. за користування кредитом складає за період з 15.02.2008 року по 15.07.2009 року, і при цьому не стягнуто відсотки за користування кредитом в період з лютого 2007 року по лютий 2008 року включно в межах терміну дії кредитного договору, що становить 1004 грн. 54 коп. ( 3933 грн. 86 коп. - 2929 грн. 32 коп.), які підлягають стягненню з відповідачів.
Таким чином стягненню з відповідачів підлягають 2929 грн. 32 коп. суми основного боргу, 1004 грн. 54 коп. відсотків за період з лютого 2007 року по лютий 2008 року включно та 2091 грн. 53 коп. з 15.02.2008 року по 15.07.2009 року , а всього 6 025 грн. 39 коп.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зменшення розміру боргу з врахуванням додаткових відсотків за порушення грошового зобов’язання не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону, оскільки виходячи з аналізу пункту 3.2 Кредитного договору від 15 серпня 2006 року, статей 549-551 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що зазначені нарахування за своєю правовою природою є неустойкою.
Хоч згідно ч 1 ст. 624 ЦК України і зазначено про стягнення неустойки у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків, але виходячи з положень ч3 ст.551 ЦК України суд наділений правом зменшення неустойки, якщо її розмір перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З врахуванням обставин справи, в зв’язку зі значним перевищенням нарахованою неустойкою суми основного боргу суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для її зменшення до 2000 грн.
Проте, оскільки судом при винесенні рішення не було стягнуто 1004 грн. 54 коп. відсотків за користування кредитом в період дії кредитного договору з лютого 2007 року по лютий 2008 року, які підлягають стягненню за рішенням апеляційного суду, то апеляційний суд вважає за необхідне збільшити і розмір неустойки з 2000грн. до 3000 грн.
Таким чином, всього з відповідачів підлягає стягненню 9025 грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором.
Доводи ОСОБА_3 про відсутність підстав для нарахування відсотків після закінчення строку дії договору не ґрунтуються на вимогах ст.. 599 ЦК України, в силу яких зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, а ним боргові зобов’язання в строк. Визначений договором не виконано.
За викладених обставин доводи апеляційної скарги в цій частині рішення суду підлягають частковому задоволенню а рішення суду зміні, в звязку з чим підлягає зміні в сторону збільшення і розмір судових витрат, понесених позивачем в залежності від розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу кредитної спілки „Укрсоцкредит” задовольнити частково.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2010 року змінити, збільшивши розмір заборгованості за кредитним договором, стягнутого з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь кредитної спілки „Укрсоцкредит” з 7020 грн. 85коп. до 9025 грн. 39 коп., а розмір судових витрат стягнутих з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь кредитної спілки „Укрсоцкредит” збільшити до 74 грн.75 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: