Справа № 22ц-152 Головуючий в І інстанції
Стамбула Н.В.
Категорія 45 Доповідач Колісниченко А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Колісниченка А.Г.,
суддів Капітан І.А.,
Бауль Н.М.,
при секретарі Мірзе Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 09.11.2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 09.11.2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. ОСОБА_3 зобов’язано не чинити ОСОБА_4 у користуванні його земельною ділянкою та демонтувати самовільно встановлену огорожу із металевої сітки з боку вул. Цюрупинської.
ОСОБА_3 у поданій нею апеляційній скарзі,посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції просила його скасувати та ухвалити по справі нове про відмову позивачу у задоволенні його вимог.
Апелянтка до суду не з'явилась. Судові повістки направлялись ОСОБА_3 на всі відомі суду адреси неодноразово, однак не були вручені апелянтці через її відсутність за місцем проживання. Будь-яких заяв щодо зміни місця проживання чи з повідомленням про місцезнаходження та інших заяв від ОСОБА_3 до апеляційного суду не надходило. З огляду на положення ч.1 ст.77 ЦПК України, колегія суддів вважає апелянтку повідомленою про розгляд справи належним чином і вважає за можливе розглянути справу за її відсутності на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідач та адвокат ОСОБА_5, що представляла його інтереси в апеляційному суді на підставі ордера від 10.01.2010 року проти задоволення апеляції заперечували, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, визначених процесуальним законом, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комсомольського районного суду від 13.10.1993 року було здійснено поділ домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також визначено порядок користування земельною ділянкою. ОСОБА_6 виділено земельну ділянку площею 343,7 м2 із виходом на вул. Заміську. У користування ОСОБА_7 виділено земельну ділянку площею 80 м2 з виходом на вул. Цюрупинську. При цьому ОСОБА_7, за рішенням суду була зобов’язана за власний рахунок перенести хвіртку, позначену на плані під № 2 на власну земельну ділянку. Однак, рішення суду, в частині перенесення хвіртки, виконано не було. Згодом ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 20.12.2004 року 81/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1. А ОСОБА_3 стала власницею 19/100 цього ж домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2006 року, яке раніше належало ОСОБА_7 При цьому, ОСОБА_3 не набула права власності на хвіртку № 2. ОСОБА_4 з часу придбання ним відповідної частини домоволодіння користувався фактично наявним виходом на вул. Цюрупинську.
ОСОБА_3 самовільно зайняла частину земельної ділянки по вул. Цюрупинській, яка безпосередньо примикає до земельної ділянки ОСОБА_4, обгородивши її металевою сіткою і забивши хвіртку, яка знаходиться на земельній ділянці позивача, спричинивши йому перешкоди у вільному доступі до його земельної ділянки з боку вул. Цюрупинської. Земельна ділянка, яку самовільно зайняла та обгородила ОСОБА_3 перебуває у власності міської територіальної громади.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Оскільки судом на підставі належно досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_3 своїми діями чинить перешкоди ОСОБА_4 у користуванні його земельною ділянкою, то колегія суддів вважає правильним та погоджується із висновком суду про обґрунтованість вимог позивача щодо усунення перешкод та їх задоволення.
Доводи апелянтки щодо порушення позивачем визначеного рішенням суду від 13.10.1993 року порядку користування земельною ділянкою до уваги не приймаються, оскільки якщо такі порушення і мали місце, то вони жодним чином не зачіпають прав та охоронюваних законом інтересів відповідачки, в той час як вона самовільно захопивши земельну ділянку яка безпосередньо примикає до землеволодіння позивача і використовуючи її для здійснення господарської діяльності порушила його права. Окрім того, відповідачка не надала суду будь-яких доказів на підтвердження порушення її прав фактом користування позивачем виходом на вул. Цюрупинську, а питання визначення кількості виходів з території суміжної земельної ділянки відноситься до відома відповідних держаних органів та органів місцевого самоврядування, а не суміжного землекористувача.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, а тому вона підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 09.11.2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий Колісниченко А.Г.
судді Капітан І.А.
Бауль Н.М.