Справа № 22ц-647 2010 р.         Головуючий в І інстанції  Стамбула Н.В.

Категорія: 42                 Доповідач: Прокопчук Л.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2010 року березня місяця «17» дня  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого         – Семиженка Г.В.

Суддів         – Прокопчук Л.П., Лісової Г.Є.

при секретарі       – Устименко Т.П.

з участю адвоката   -  ОСОБА_1,

              ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 29 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -

    в с т а н о в и л а:    

04 липня 2008 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що на праві власності їй належить 51/100 частина житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 і в якому проживають члени її сім’ї та відповідач.

Фактично шлюбні відносини з ОСОБА_3 вони припинили у 2001 році за рішенням районного суду від 17 вересня 2001 року.

Відповідач, проживаючи у належній їй частині будинку, постійно зловживає спиртними напоями, ініціює сварки, лайки, псує майно та нерухомість.

Вона неодноразово на протязі 2007-2008 років зверталася в міліцію.

03 червня 2008 року сварка з ініціативи відповідача переросла в бійку, за що він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП та винесено офіційне попередження за ст.ст.10 і 11 Закону України «Про недопущення насилля в сім’ї».

ОСОБА_3 поведінку свою не змінив, продовжує зловживати спиртними напоями, погрожує розправою, яку вона сприймає як реальну.

Відповідно до ст.116 ЖК України просила виселити ОСОБА_3 з належної їй частини житлового будинку без надання іншого житлового приміщення і зняти з реєстраційного обліку.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона                             від 29 грудня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог матеріального права та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позову.

На апеляційну скаргу ОСОБА_4 подала письмові заперечення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.

Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, ОСОБА_4 просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.157 ЖК України членів сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 частини першої Житлового кодексу передбачає, що якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2                від 12 квітня 1985 року (зі змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз’яснено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжитті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Із аналізу вищезазначених вимог закону та роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України слід зробити висновок про те, що заходи запобігання і громадського впливу мають передувати виселенню особи з зв’язку з неможливістю сумісного проживання з нею, таких заходів має бути не менше двох і вони повинні підтверджуватися письмовими доказами.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3, проживаючи у належній позивачці частині житлового будинку, проявляє неповагу до останньої та дітей, оскільки зловживає спиртними напоями, веде себе таким чином, що викликає осуд у членів сім’ї та сусідів, про що вони підтвердили у судовому засіданні суду першої інстанції.

Однак лише один раз 03 червня 2008 року до відповідача були застосовані офіційні заходи запобігання.

Так, відповідно до змісту постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 09 червня 2008 року ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП і йому винесено офіційне попередження за ст.ст.10 і 11 Закону України «Про недопущення насилля в сім’ї»

Листом начальника Комсомольського райвідділу міліції підтверджено, що звернення ОСОБА_4 по факту неправомірних дій ОСОБА_3 зареєстровані також 04 липня 2007 року та 11 липня 2007 року.

Проте доказів того, що за вказаними зверненнями до відповідача застосовувалися заходи запобігання матеріали справи не містять (а.с.13). У висновку по заяві ОСОБА_4 від 04 липня 2007 року зазначено, що вона просила перевірку не проводити т.я. її бувший чоловік більше не вчиняє скандалів (а.с.12).

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що разове застосування до відповідача заходів впливу не дає підстав для задоволення позову ОСОБА_4 та виселення відповідача відповідно до вимог ст.116 ЖК без надання іншого житла не було.

Рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає нормам матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, в силу ст.ст.157, 116 ЖК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона                              від 29 грудня 2009 року скасувати, постановити нове.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: Г.В.Семиженко

Судді: Л.П.Прокопчук , Г.Є.Лісова

Копія вірна:                                     Л.П. Прокопчук

от