Справа №2-4813/08р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2008 p. Московський районний суд м. Харкова в складі
головуючого судді Омельченко Н.І.
при секретарі Миргород Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що у 1994 році з відповідачем зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1
Спільне життя з відповідачем не склалось у зв'язку з тем, що відповідач залишив сім'ю у 2007 році, з цього часу проживають окремо, шлюб існує лише формально, миритися не збирається.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги щодо розірвання шлюбу, просила суд їх задовольнити та шлюб розірвати. Відповідач позов визнав, мотиви не оспорював.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що сім'я розпалася повністю , не може бути збережена і позовні вимоги підлягають задоволенню .
Встановлено, що сторони проживають окремо з 2007 року, любов між ними відсутні. Шлюб фактично припинився , шлюбні відносини не підтримують та спільне господарство не ведуть і відновлювати не збираються. Враховуючи викладене, суд вважає , що сім'я сторін розпалася, примирення неможливе, а тому шлюб підлягає розірванню.
Керуючись ст. ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України , ст. ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений 19.11.1994 року, про що зроблений запис N 1681 та зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району- розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 державне мито в розмірі 25 грн на користь держави.
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.