Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2020 Справа №607/25744/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами позики, -

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина.

1.Зміст вимог та заперечень учасників справи.

1. 1. Позовні вимоги ОСОБА_1

11 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які в подальшому доповнив, та, відповідно до останньої редакції позовних вимог (т.1 а.с.230), просить стягнути із ОСОБА_3 в свою користь грошові кошти в розмірі 2 603 332 грн. 88 коп. боргу за договором позики та з ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 65 083 322 грн. 08 коп. за договором позики.

Позов мотивовано тим, що 20 січня 2003 року на підставі договору позики ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 суму еквівалентну 10000 доларів США, а позичальник зобов`язаний був повернути в строк до 01.12.2018 року суму в гривнях еквівалентну 10000 доларам США. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору позики, просив стягнути з нього 278 242 грн. 46 коп. основна сума боргу (10000 доларів США відповідно до курсу НБУ на момент звернення із позовом до суду), 2 309 412 грн. 42 коп. пені за прострочення повернення коштів відповідно до розділу ІІІ договору, 3 796 грн. 29 коп. - 3 відсотки річних за користування грішми, та 11 881 грн. 71 коп. інфляційних втрат.

Крім того, на підставі договору позики, ОСОБА_1 позичив ОСОБА_4 суму еквівалентну 250 000 доларів США, а позичальник зобов`язаний був повернути в строк до 01.12.2018 року суму в гривнях еквівалентну 250000 доларам США. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 умов договору позики, просив стягнути з нього 6 956 061 грн. 50 коп. основна сума боргу (250 000 доларів США відповідно до курсу НБУ на момент звернення із позовом до суду), 57 735 310 грн. 45 коп. пені за прострочення повернення коштів відповідно до розділу ІІІ договору, 94 907 грн. 36 коп. - 3 відсотки річних за користування грішми, та 297 042 грн. 77 коп. інфляційних втрат.

У заявах по суті спору звертає увагу суду на те, що є виправданим посилання в договорах позики на статті 1046 та 1051 Цивільного кодексу України 2003 року, який на момент укладення договору не був чинний, оскільки на момент укладення договорів кодекс був прийнятий та опублікований на сайті Верховної Ради України. Крім того, звертає увагу на те, що недобросовісність ОСОБА_4 , як позичальника, підтверджується також іншими судовими справами, де він не повернув позичені кошти.

1.2. Заперечення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3

ОСОБА_4 надав суду відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що організована злочинна група у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 намагаються злочинним шляхом заволодіти грошовими коштами ОСОБА_4 , тому сфальшували договір та розписку від 20.01.2003 року. Вказаних документів ОСОБА_4 не підписував, грошей в борг не брав в ОСОБА_1 . Зауважує, що в позивача були відсутні кошти в такому розмірі для того, щоби їх передати в борг. Звертає увагу суду, що після отримання кошів, матеріальне становище ОСОБА_4 не покращилося, він не набував будь-якого майна на значні суми, не вносив грошові кошти на рахунки в банку. Вважає, що розписка не є доказом передачі коштів, а в договорі такі відомості відсутні. Звертає увагу суду, що така розписка створена з метою штучного здобуття доказів. На думку представника відповідача розписка та договір були виготовлені та підписані набагато пізніше від дня, яким вони датовані.

ОСОБА_3 надав суду відзив на позов, в якому просить залишити без задоволення позовні вимоги про стягнення коштів. Зазначає, що 20.01.2003 року в присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 позивач надав позику в грошовій формі йому та ОСОБА_4 . При цьому були укладені договори позики та про одержання коштів була складена розписка. В той же день він отримав 55000 гривень, що на той час було еквівалентно 10000 доларів США. Розписку також підписав присутній свідок та ОСОБА_4 . Гроші позивачу ще не повернув, однак, веде переговори. Не згідний, що позивач просить стягнути пеню, проценти, а також з тим, що курс іноземної валюти значно відрізняється.

2. Рух справи в суді.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвала була предметом апеляційного розгляду та постановою Тернопільського апеляційного суду від 13.02.2019 року залишена без змін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2019 року за клопотанням представника відповідача була призначена комплексна судово-технічна експертиза давності виконання документа та почеркознавча експертиза документів, провадження по справі зупинено. Ухвала була предметом апеляційного розгляду та постановою Тернопільського апеляційного суду від 09.09.2019 року залишено без змін.

15.01.2020 року на адресу суду надійшов висновок експертизи від 26.12.2019 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16 січня 2020 року у зв`язку із декретною відпусткою судді Герчаківської О.Я., повторно визначену головуючого суддю для розгляду справи - Позняк В.М.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2020 року закрито підготовче судове засідання по справі та призначено її до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач, будучи допитаний як свідок, та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, суду пояснив, що він в 2000-их роках з ОСОБА_4 був в дуже хороших та довірливих відносинах, мали спільні справи в бізнесі, зокрема, разом орендували хлібозавод. Пізніше вказаний хлібозавод продавався, у зв`язку із чим ОСОБА_4 попросив позичити йому грошові кошти. На той час його тесть отримав спадщину більше 300000 доларів США, а тому зважаючи на довірливі дружні відносини, погодився. Крім того, в цей же день гроші позичив ОСОБА_3 . Про отримання позики були складені договір та розписка. Гроші відповідачі отримали в присутності свідка в доларах, після чого поїхали міняти їх на гривні. На цей час позику відповідачі не повернули. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Шумський Б.А., в судове засідання призначене на 17 червня 2020 року не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про відкладення слухання справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Також, в судове засідання, призначене на 23.07.2020 року, представник повторно не з`явився, на електронну пошту суду надійшло скановане клопотання про відкладення слухання справи, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Суд відхиляє таке клопотання про відкладення слухання справи, зважаючи на те, що відповідач про час та місце слухання справи повідомлений завчасно - 25 червня 2020 року, а також наявності в матеріалах справи значної кількості таких клопотань представників ОСОБА_4 , що може свідчити про зловживання правами для затягування розгляду справи.

Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Суд враховує вимоги щодо розумності строків розгляду справи, зважаючи на те, що справа перебуває в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з 11 грудня 2018 року.

Суд звертає увагу, що положенням частини першої та третьої статті 223 ЦПК України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки .

Відповідач ОСОБА_3 був присутнім в судовому засіданні 17 червня 2020 року, однак в судове засідання 23 липня 2020 року не з`явився, про причини неявки не повідомив. В силу статті 223 ЦП України, суд вважає за можливе слухати справу в його відсутності.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Відповідно до договору позики від 20 січня 2003 року (т.1 а.с.5), ОСОБА_1 , (позикодавець) та ОСОБА_3 , (позичальник), уклали Договір, відповідно до умов якого, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти (позику) в сумі 55 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 10 000 доларів США на момент позики. Позика надається готівкою. Отримання позики підтверджується розпискою. (розділ І).

Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в повному обсязі своєчасно в строк до 01.12.2018 року по курсу іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу. Позика вважається повернутою в момент передання в готівковій формі позикодавцеві грошової суми, що позичалась, в повному обсязі. (розділ ІІ).

Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання та не повернув позику в визначений строк розділом ІІ цього договору, зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого курсу іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу, а також пеню (неустойку) в розмірі п`яти відсотків (процентів) від суми отриманих в борг (позики) коштів за кожен день прострочення платежу, за весь час прострочення, яка нараховується від дня, коли позика в повному обсязі мала бути повернута, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві (розділ ІІІ).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань сторонами. (розділ ІV).

Договір підписаний Позичкодавцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Також, у відповідності до договору позики від 20 січня 2003 року (т.1 а.с.6), ОСОБА_1 , (позикодавець) та ОСОБА_4 , (позичальник), уклали Договір, відповідно до умов якого, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти (позику) в сумі 1 375 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 250 000 доларів США на момент позики. Позика надається готівкою. Отримання позики підтверджується розпискою. (розділ І).

Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в повному обсязі своєчасно в строк до 01.12.2018 року по курсу іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу. Позика вважається повернутою в момент передання в готівковій формі позикодавцеві грошової суми, що позичалась, в повному обсязі. (розділ ІІ).

Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання та не повернув позику в визначений строк розділом ІІ цього договору, зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого курсу іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу, а також пеню (неустойку) в розмірі п`яти відсотків (процентів) від суми отриманих в борг (позики) коштів за кожен день прострочення платежу, за весь час прострочення, яка нараховується від дня, коли позика в повному обсязі мала бути повернута, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві (розділ ІІІ).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань сторонами. (розділ ІV).

Договір підписаний Позичкодавцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до розписки від 20 січня 20003 року (т.1 а.с.7), ОСОБА_3 даною розпискою підтверджує, що отримав в борг у ОСОБА_1 55000 гривень, що еквівалентно 10000 доларів США, та ОСОБА_4 , даною розпискою підтверджує, що отримав в борг у ОСОБА_1 1375000 гривень, що еквівалентно 250000 доларів США, які зобов`язалися повернути до 01.12.2018 року. У випадку неповернення, позичальники зобов`язалися виплатити пеню в розмірі п`ять відсотків від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Розписка підписана свідком ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно висновку експерта від 26.12.2019 № 17-3/1645 Київського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який проведено на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів у цивільній справі № 607/24744/18, запитання: Чи можна встановити рік виготовлення паперів, на яких надруковано договір позики від 20 січня 2003 року та розписка від 20 січня 2003 року? Якщо так, то вказати рік виготовлення паперів? Чи можна встановити рік виготовлення паперу, на якому виготовлено (надруковано) розписку від 20 січня 2003 року? Якщо так, то вказати рік виготовлення паперу? Чи відповідає давність виконання документу договору позики від 20 січня 2003 року вказаній в ньому даті (20 січня 2003 року)? Чи відповідає давність виконання документу розписка від 20 січня 2003 року вказаній в ньому даті (20 січня 2003 року)?, не вирішувалось, у зв`язку з відсутністю науково обґрунтованої, достатньо апробованої, схваленої та рекомендованої в установленому порядку до впровадження в експертну практику методики часу виконання документів.

Почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі договору позики від 20 січня 2003 року виконано ОСОБА_4 та підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі розписки від 20 січня 2003 року виконано ОСОБА_4 . Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384,385 КК України, про що свідчить його підпис (т.2 а.с.223).

Крім того, згідно висновку експертного дослідження від 15.03.2019 року №1.1.01/19, проведеного Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на заяву ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_4 в графі « ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_4 » в розписці від 20.01.2003 року виконаний ОСОБА_4 . Підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Позичальник ОСОБА_4 « Підпис » в договорі позики від 20.01.2003 року виконаний ОСОБА_4 (т.1 а.с. 143).

22 листопада ОСОБА_7 надіслано поштовими відправленнями листи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із проханням повернути борг відповідно до договорів позики від 20.01.2003 року та розписки від 20.01.2003 року (т.1 а.с. 11-14).

Відповідно до інформації з офіційного сайту НБУ (а.с.15) офіційний курс долара США до Української гривні станом на 10 грудня 2018 року становить 100 дол. США = 2782,4246 грн. (т.1 а.с.15).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що він був присутнім в той час, коли ОСОБА_4 отримав кошти в сумі 250000 доларів США, а ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 10000 доларів США від ОСОБА_8 . Ця подія була після Різдвяних свят 2003 року. Він, як свідок, своїм підписом засвідчив факт передачі коштів.

2. Застосовані норми права, та мотиви, з яких виходить суд при їх застосуванні.

Із змісту статті 12, 13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із змісту статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всебічно, повно об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково, виходячи із таких міркувань.

2.1.Щодо дійсності договору.

Згідно статті 44 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, яка діяла на час укладення договору позики), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Із змісту статтей 153, 154 Кодексу (в редакції, яка діяла на час укладення договору позики), вбачається, що, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Згідно статті 374 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, яка діяла на час укладення договору позики), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Договір позики на суму понад п`ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375). Позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі. В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кримінально карних дій.

Статтями 178, 179 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, яка діяла на час укладення договору позики) передбачено можливість забезпечувати виконання зобов`язань згідно з законом або договором (штрафом, пенею) - грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема в разі прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога.

Аналізуючи зміст договорів від 20 січня 2003 року та розписки від 20 січня 2003 року, суд доходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися правовідносини з договору позики, за яким ОСОБА_9 позичив в ОСОБА_1 в строк до 01.12.2018 року грошові кошти в сумі еквівалентній 250 000 доларів США, а ОСОБА_3 позичив в ОСОБА_1 грошові кошти в сумі еквівалентній 10 000 доларів США.

Наданані суду договори містять всі істотні умови договору, а саме - сума позики, строк повернення. Розписка від 20 січня 2003 року підтверджує факт отримання грошових коштів відповідачами.

Що стосується доводів ОСОБА_4 про те, що він не підписував договір, Суд відкидає такі доводи, зважаючи на таке.

Справжність підпису на договорі та розписці підтверджено висновком експерта, від 26.12.2019 № 17-3/1645, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання своїх обов`язків. Висновок є науково обґрунтованим, логічним, та його достовірність додатково підтверджується висновками експертного дослідження експертного дослідження від 15.03.2019 року №1.1.01/19, яке проведено на замовлення позивача. При цьому експерт використовував зразки підписів надані ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Суд не обмежував сторони в можливості надавати свої зразки підписів експерту.

Суд окремо зауважує, що стаття 204 ЦК України (2003 року) закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

Тому, оскільки судом встановлено, що зміст договорів від 20 січня 2003 року укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , а також між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 містить всі істотні умови договору позики, підписані сторонами, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована, у встановленому законом договори порядку не визнавалися недійсними, а тому всі права, набуті сторонами договору за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом також ухвалою відмовлено в клопотанні про призначення судової фізико-хімічної експертизи; про призначення судової почеркознавчої експертизи; про призначення судової психофізіологічної експертизи, зважаючи на те, що предметом позовних вимог по цій справі є стягнення боргу за договором позики, позовна вимога про недійсність договору відповідачем з підстав їх підроблення в цій справі не заявлялася.

2.2. Стягнення основної суми боргу.

01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. Відповідно до пункту чотири Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Загальні умови виконання зобов`язань визначені в главі 48 Цивільного кодексу України.

Так, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.12 ст. 526 ЦК).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. (стаття 527).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530).

Згідно статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема , сплата неустойки . Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 611,512 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

Як зазначено вище, судом встановлено, що договором позики від 20 січня 2003 року підтверджено, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_4 грошові кошти (позику) в сумі 1 375 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 250 000 доларів США на момент позики. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в повному обсязі своєчасно в строк до 01.12.2018 року по курсу іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу. Факт отримання коштів підтверджується розпискою.

Враховуючи те, що суду не надано доказів виконання своїх зобов`язань за договором позики ОСОБА_4 , можна зробити висновок, що заборгованість за договором позики не повернута, а тому, право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення із відповідача суми боргу. Відповідно до розрахунку позивача, станом на день звернення до суду курс долара до гривні становив 100 дол. США = 2782,4246 грн. Отже з ОСОБА_4 підлягає стягнення сума боргу в розмірі 250000 Х 27,824246 = 6 956 061 грн. 50 коп.

Також, судом встановлено, що договором позики від 20 січня 2003 року підтверджено, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 , грошові кошти (позику) в сумі 55000 грн. 00 коп., що еквівалентно 10 000 доларів США на момент позики. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в повному обсязі своєчасно в строк до 01.12.2018 року по курсу іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу. Факт отримання коштів підтверджується розпискою.

Враховуючи те, що суду не надано доказів виконання своїх зобов`язань за договором позики ОСОБА_3 , можна зробити висновок, що заборгованість за договором позики не повернута, а тому, право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення із відповідача суми боргу. Відповідно до розрахунку позивача, станом на день звернення до суду курс долара до гривні становив 100 дол. США = 2782,4246 грн. Отже з ОСОБА_3 підлягає стягнення сума боргу в розмірі 10000 Х 27,824246 = 278242 гривень 46 коп.

2.3. Щодо стягнення пені за договором позики.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч.1 ст. 624 ЦК України).

Як зазначено вище, договорами позики та розпискою від 21 січня 2003 року передбачено, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання та не повернув позику в визначений строк розділом ІІ цього договору, зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого курсу іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу, а також пеню (неустойку) в розмірі п`яти відсотків (процентів) від суми отриманих в борг (позики) коштів за кожен день прострочення платежу, за весь час прострочення, яка нараховується від дня, коли позика в повному обсязі мала бути повернута, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві (розділ ІІІ).

Позивач просить стягнути з ОСОБА_4 57 735 310 грн. 45 коп. пені за прострочення повернення коштів відповідно до розділу ІІІ договору з розрахунку за період прострочення з 02.12.2018 року по 16.05.2019 року 166 днів , 5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Також, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 2 309 412 грн. 42 коп. пені за прострочення повернення коштів відповідно до розділу ІІІ договору з розрахунку за період прострочення з 02.12.2018 року по 16.05.2019 року 166 днів , 5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма кореспондується із статтею 205 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, яка діяла на час укладення договору позики).

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такі висновки містяться у постанові Верховний Суд України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Ураховуючи зазначене, висновок суду про стягнення з відповідачів на користь позивача неустойки у розмірі, що більше ніж в 9 разів перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

Тому, суд вважає можливим зменшити розмір неустойки за договорами позики від 20 січня 2003 року, а саме:

- яка підлягає стягненню із ОСОБА_4 з 57 735 310 грн. 45 коп. до суми, яка еквівалентна 50 відсотків суми простроченої заборгованості - 3 478 030 грн.,

- яка підлягає стягненню із ОСОБА_3 з 2 309 412 грн. 42 коп. до суми, яка еквівалентна 50 відсотків суми простроченої заборгованості - 139 121 грн.

Таке зменшення пені відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

2.4. Щодо стягнення 3 % річних.

Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вказана норма кореспондується із статтею 214 ЦК УРСР. (в редакції, яка діяла на час укладення договору позики).

Зважаючи на те, що ОСОБА_10 прострочено виконання грошового зобов`язання за період з 02.12.2018 року по 16.05.2019 року - 166 днів, а тому, в силу частини другої статті 625 ЦК України, яка кореспондується із статтею 214 ЦК УРСР, з нього слід стягнути 3% річних за вказаний період прострочки, який становить 94 907 грн. 36 коп. (6956051,5 Х 3% / 100% / 365 днів Х 166).

Також, оскільки ОСОБА_3 прострочено виконання грошового зобов`язання за період з 02.12.2018 року по 16.05.2019 року - 166 днів, а тому, в силу частини другої статті 625 ЦК України, яка кореспондується із статтею 214 ЦК УРСР, з нього слід стягнути 3% річних за вказаний період прострочки, який становить 3 796 грн. 29 коп. (278242,46 Х 3% / 100% / 365 днів Х 166).

Тому в позов в цій частині підлягає до задоволення.

2.5. Що стосується стягнення інфляційних втрат.

Позивач на підставі статті 625 ЦК України просить стягнути із ОСОБА_4 297 042 грн. 77 коп. інфляційних втрат у зв`язку із порушенням зобов`язання за період з 02.12.2018 року по 16.05.2019 року та з ОСОБА_3 11 881 грн. 71 коп. інфляційних втрат у зв`язку із порушенням зобов`язання за період з 02.12.2018 року по 16.05.2019 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Оскільки предметом грошового зобов`язання за договорами позики є грошові кошти, визначено еквівалентно в доларах США, і втрати від знецінення національної валюти відновлені шляхом застосування еквіваленту іноземної валюти за курсом, встановленим НБУ на час вирішення справи про стягнення боргу, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного повернення позики відсутні.

Тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

3. Висновки за результатами розгляду справи.

З врахуванням викладеного, суд доходить до остаточного висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_8 278 242 грн. 46 коп. боргу за договором позики 139 121 грн. пені за прострочення повернення грошових коштів та 3 796 грн. 29 коп. - три відсотки річних згідно частини другої статті 625 ЦК України, разом 421 159 (чотириста двадцять одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять) гривень 75 коп. та з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_8 6 956 061 грн. 50 коп. боргу за договором позики 3 478 030 грн. пені та 94 907 грн. 36 коп. - 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, разом 10 528 998 (десять мільйонів п`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 86 коп.

4. Щодо розподілу судових витрат.

Як встановлено судом позивач, при звернення до суду та при збільшенні розміру позовних вимог оплачено судовий збір в розмірі 8810 грн. згідно квитанції від 10.12.2018 року (а.с.1 т.1) та 9605 грн. згідно квитанції від 14.05.2019 року ( т.1 а.с.233), разом 18415 грн.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частка позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (2 603 332 грн. грн.) від загального розміру позовних вимог (67 686 654 грн. 96 коп.) становить 3,85 відсотки. Отже частка судового збору, яка сплачена за позовні вимоги до нього становить (3,85 % від 18415) 708 грн. 98 коп. Частка задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 становить (421159,75 / 2603332,88 Х 100) 16,18 %, а тому з нього на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі (16,18 % від 708 грн. 98 коп.) 89 грн. 33 коп., пропорційно частці в позовних вимогах та пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Частка позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (65 083322 грн. 08 коп.) від загального розміру позовних вимог (67 686 654 грн. 96 коп.) становить (67686654 / 65083322,08 Х 100 ) 92,15 відсотки. Отже частка судового збору, яка сплачена за позовні вимоги до нього становить (92.15 % від 18415) 16969 грн. 42 коп. Частка задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 становить (10528998 / 65083332 Х 100) 16,18 %, а тому з нього на користь відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі (16.18 % від 16969) 2888 грн. 27 коп., пропорційно частці в позовних вимогах та пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4,5,12,13, 81, 223, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_8 278 242 (двісті сімдесят вісім тисяч двісті сорок дві) грн. 46 коп. боргу за договором позики, 139 121 (сто тридцять дев`ять тисяч сто двадцять одну) грн. пені за прострочення повернення грошових коштів та 3 796 (три тисячі сімсот дев`яносто шість) грн. 29 коп. три відсотки річних згідно частини другої статті 625 ЦК України, разом - 421 159 (чотириста двадцять одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять) гривень 75 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 в користь ОСОБА_8 6 956 061 (шість мільйонів дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч шістдесят одну) гривень 50 коп. боргу за договором позики 3 478 030 (три мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять) грн. пені та 94 907 (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сім) грн. 36 коп. - 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, разом 10 528 998 (десять мільйонів п`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 86 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_8 89 (вісімдесят дев`ять) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 в користь ОСОБА_8 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 37 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 25 червня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Дубенським МВ УМВС України в Рівненській області 06 серпня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Тернопільським МВВС в Тернопільській області 08 липня 1988 pоку, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст виготовлено 27 липня 2020 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк