Справа № 2-722/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 квітня 2010 року                                                                                                                  м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про розірвання договору довічного утримання,

в с т а н о в и в:

14 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.

Свої вимоги мотивує тим, що 12 грудня 2007 року вона уклала договір її довічного утримання з відповідачем ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О.М.

За умовами договору відповідач зобов’язана довічно повністю її утримувати, щоденно доглядати, забезпечувати харчуванням, одягом, наглядом, медикаментами, необхідною допомогою та повним комплектом ритуальних послуг, а вона прийняла на себе зобов’язання передати відповідачу у власність свою квартиру АДРЕСА_2

Зазначила, що після укладення договору довічного утримання, відповідач не виконувала його умови. Відвідувала її та привозила продукти один раз на місяць. Відмовлялась прибирати квартиру та прати речі, одяг та медикаменти не купувала зовсім. Матеріальну допомогу надавала не в повному обсязі, витрати на утримання квартири не сплачувала взагалі.

Просить розірвати укладений з відповідачем договір довічного утримання у зв’язку з невиконанням його умов з боку відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Пояснив, що після укладення договору довічного утримання позивачу перестали надавати державну соціальну допомогу. Зазначив, що спочатку відповідач раз на місяць привозила продукти та прибирала в квартирі. Десь з лютого 2009 року допомога позивачу взагалі перестала надаватись, умови договору не виконуються, ОСОБА_2 не відповідає на телефонні дзвінки та не приходить до позивача.

Представник позивача зазначив, що на даний час ОСОБА_1 потребує сторонньої допомоги. Вона повторно звернулась до державної соціальної служби і працівник цієї служби з лютого 2009 року двічі на тиждень почав її відвідувати. Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором довічного утримання не виконує, ОСОБА_1 бажає укласти такий договір з іншої особою, яка зможе щоденно здійснювати за нею догляд та допомагати їй.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 76 ЦПК України (а.с. 26). Причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не направила.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 25).

Суд за згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір довічного утримання, який був нотаріально посвідчений 12 грудня 2007 року державним нотаріусом Дев’ятої Київської державної нотаріальної конторі міста Києва та зареєстрований в реєстрі за № 1-3397 (а.с. 7).

За умовами договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 зобов’язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_1, щоденно доглядати, забезпечувати її харчуванням, одягом, наглядом, медикаментами, необхідною допомогою та повним комплексом ритуальних послуг, із зберіганням у її безкоштовному довічному користуванні вказаної квартири.

Сума матеріального забезпечення встановлена сторонами у розмірі 400 гривень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

Знайшли своє підтвердження у судовому засіданні доводи позивача про те, що після укладення договору довічного утримання відповідач не приступила до виконань умов договору в повному обсязі.

Дії відповідача звелися до того, що вона приходила до позивача та привозила їй продукти один раз на місяць на суму 150 гривень та двічі передала позивачу по 300 гривень. Інших видів матеріального забезпечення зі сторони відповідача не було.

Представник позивача пояснив, що речі, які купувались відповідачем (зокрема, пилосмок), були придбані за кошти позивача. Відповідач лише здійснювала саму покупку.

На підтвердження своїх доводів, позивач також посилається на покази свідків.

Допитаний судом свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що знайома з позивачем з 1974 року та є її сусідкою, мешкає в цьому ж будинку в квартирі № 53. Відповідач є донькою племінниці позивача. Вперше ОСОБА_1 поскаржилась їй на невиконання відповідачем умов договору ще влітку 2009 року, потім повторно говорила, що умови договору довічного утримання іншої стороною не виконуються. Свідок ніколи не бачила ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_1. Зазначила, що позивачу допомагає лише державний соціальний працівник, який інколи приходить до позивача.

Свідок ОСОБА_5 показала, що знайома з позивачем з 1973 року та є її сусідкою. Зазначила, що відвідує ОСОБА_1 приблизно один раз на тиждень, про існування договору довічного утримання їй відомо, але відповідача вона ніколи не бачила. У лютому 2009 року позивач почала скаржитись на те, що відповідач не виконує умови договору. Зазначила, що позивачу допомагає вона та ОСОБА_6 Також, вказала, що двічі на тиждень до ОСОБА_1 приходить соціальний працівник.

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що знайома з позивачем з 1990 року, а з відповідачем – з 2007 року. Вона є близькою подругою позивача, вона постійно допомагає останній по господарству. Про те, що ОСОБА_1 уклала договір довічного утримання їй стало відомо у 2007 році вже після його укладення.. Зазначила, що відповідач приїжджала до позивача десь раз на місяць до лютого 2009 року, потім більше не приходила. У квартирі ОСОБА_1 свідок буває дуже часто, оскільки вони подруги. Підтвердила, що позивач знову в лютому 2009 року звернулась до державного соціального органу, працівник якого двічі на тиждень приходить до неї. У вересні 2009 року позивач перебувала у лікарні, допомагала їй лише вона, відповідач її не відвідувала. Вказала, що спочатку від відповідача надходили гроші, але навесні 2009 року вона перестала надавати матеріальну допомогу. Комунальні платежі позивач оплачувала та оплачує особисто. Речі, які купувала відповідач, купувались за кошти ОСОБА_1

Оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують доводи позивача про те, що умови договору довічного утримання відповідачем не виконуються тривалий час.

Як вбачається з умов договору, в ньому чітко визначені обов’язки ОСОБА_2 про щоденний догляд, забезпечення харчуванням, одягом, наглядом, медикаментами, необхідною допомогою, які відповідачем виконувались лише частково та не регулярно.

Фактично з лютого 2009 року ОСОБА_2 перестала виконувати умови договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання підлягають задоволенню, і в зв’язку з цим квартира АДРЕСА_2 має бути повернута у власність позивача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на корись позивача підлягають понесені останньою судові витрати.

Керуючись ст. 755 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 грудня 2007 року, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі під № 1-3397.

Квартиру АДРЕСА_2 повернути у власність ОСОБА_1.

Рішення в цій частині підлягає реєстрації у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 155 гривень 72 копійок та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: