Справа № 125/524/20

Провадження № 22-ц/801/1159/2020

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 рокуСправа № 125/524/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

боржник: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2020 року, постановлену в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Барського районного суду Вінницької області Питель О.В.,

встановив:

       У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина.

       Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2020 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

       Ухвала мотивована тим, що раніше судом видано судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ, а саме про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просив суд скасувати ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву та видати судовий наказ.

       Апеляційну скаргу мотивовано тим, що починаючи з 04 квітня 2016 року неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на його утриманні. Крім того, звертає увагу, що мати дитини, ОСОБА_4 , будь якої матеріальної допомоги на утримання сина не надає, у зв`язку із чим заявник ставить питання про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 заперечила аргументи заявника викладені в апеляційній скарзі вказавши, що ухвала Барського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2020 року є законною і обґрунтованою. Звертає увагу, що 02 березня 2020 року Барським районним судом Вінницької області в справі № 125/264/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Вказаний судовий наказ не скасований та набрав законної сили, а тому вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у видачі судового наказу ОСОБА_1 , оскільки судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими просить видати судовий наказ останній. Крім того, вважає, що заявником в апеляційній скарзі не зазначено в чому саме полягає незаконність оскаржуваної ухвали суду. У прохальній частині апеляційної скарги заявник просить скасувати ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2020 року та видати судовий наказ, однак вказана вимога на думку заявника не може бути виконана, оскільки видача судових наказів не входить до повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення у відзивах на неї, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що 02 березня 2020року Барським районним судом Вінницької області в справі № 125/264/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ набрав законної сили 02 березня 2020 року і даних щодо його скасування або ж зміни матеріали справи не містять.

Згідно ст. ст. 160, 161, 165 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, оскільки раніше, тобто 02 березня 2020 року Барським районним судом Вінницької області в справі № 125/264/20 видано судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ, а саме про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак на користь матері останнього ОСОБА_2 .

Поряд з цим, вимоги апеляційної скарги, зокрема про видачу судового наказу, навіть за можливої наявності для того підстав, не могли бути задоволені, оскільки, з огляду на вимоги ст. 374 ЦПК України, такі процесуальні дії не входять до повноважень апеляційного суду.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                                        О.Ю. Береговий

Судді:                                                                Т.Б. Сало

       Т.М. Шемета