КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7638/2020

справа №362/3043/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Марчука О.Л.

у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Lestera" (UAB"Lestera") до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" про стягнення матеріальної шкоди,-

встановив:

В червні 2018 року ЗАТ "Lestera" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 75492,72 грн. матеріальної шкоди.

Вимоги обґрунтовує тим, що товариство є власником автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Правом керування автомобіля був наділений ОСОБА_3

14 вересня 2017 року відбулась ДТП за участю автомобіля Volkswagen та автомобіля Mersedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 ДТП сталася з вини останнього.

Внаслідок ДТП автомобілю Volkswagen спричинено пошкоджень, вартість матеріального збитку становить 72292,72 грн., за відшкодуванням яких товариство звернулось до суду із цим позовом.

Також просить стягнути 1500 грн. за складання звіту з визначення розміру збитків та 1700 грн. за послуги евакуатора.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Lestera" матеріальну шкоду в сумі 55992,72 грн. та 1762 грн. у рахунок відшкодування судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, представником ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд помилково послався на висновок Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц, яким визначено абсолютне право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок відповідальної у спричиненні шкоди особи.

Вказує, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" і суд мав керуватися постановою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, якою визначено, що заподіювач шкоди несе відповідальність лише в межах суми, що не покривається страховою виплатою, а покладення прямого обов`язку на страхувальника не відповідає вимогам закону.

Також зазначає, що 20 листопада 2017 року між його страховиком та ОСОБА_3 укладено договір про врегулювання страхового випадку, відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо розміру суми страхового відшкодування в розмірі 19500 грн., які і були виплачені.

Окрім того, зазначає, що згідно із проведеним дослідженням, вартість відновлення автомобіля Volkswagen складає 242265,72 грн. при ринковій вартості 72292,72 грн.

Ураховуючи, що автомобіль вважається фізично знищеним, проте його залишки мають певну цінність, а Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що потерпілому відшкодовується різниця між вартість транспортного засобу до та після ДТП, то висновки суду про необхідність стягнення 55992,72 грн. суперечить правилам про відшкодування шкоди винною особою.

Відзиви на апеляційну скаргу від імені ЗАТ "Lestera", а також третьї особи ОСОБА_3 є абсолютно ідентичними, проте обидва не містять підпису заявника (або його представника), відтак за правилами статті 183 ЦПК України такі заяви апеляційним судом не розглядаються.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стягуючи з відповідача суму, визначену у звіті, що не покрита страховою виплатою, а також витрати на складання звіту та за транспортування пошкодженого транспортного засобу, суд першої інстанції керувався та обґрунтував своє рішення правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц.

Суд відхилив посилання відповідача на необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, оскільки цей позов подано у червні 2018 року і позивач не мав можливості врахувати такі висновки.

Проте колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію, виданого Державним агентством "Регітра" Литовської Республіки, копія та переклад якого знаходяться у 2 томі справи на аркушах 6-9, позивач є власником автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно із даними довіреності від 16 квітня 2016 року, що видана ЗАТ "Lestera", ОСОБА_3 був уповноважений, зокрема, керувати та представляти інтереси у питаннях страхування, що пов`язані із автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до даних постанови Васильківського міскрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення №362/4905/17 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Mercedes Benz, номерний знак НОМЕР_2 здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до даних звіту про визначення вартості матеріального збитку від 27 листопада 2017 року №2511, складеного ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 27 листопада 2017 року складає 72292,72 грн.

При цьому встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 242265,23 грн., а 72292,72 грн. є сумою, що відповідає ринковій вартості транспортного засобу.

Згідно із квитанцією від 27 листопада 2017 року №576766 вартість складання звіту становить 1500 грн.

ОСОБА_3 , згідно із актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 14 вересня та 24 листопада 2017 року, надано послуги з перевезення автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_3 на загальну суму 1700 грн.

Згідно із Полісом №АК/3194701 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 лютого 2017 року, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Провідна". Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 100000 грн.

15 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" із заявою про виплату страхового відшкодування.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" про настання події.

20 листопада 2017 року між ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" та ОСОБА_3 укладено договір про врегулювання страхового випадку №2300180526 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/3194701/1009/17 від 15 лютого 2017 року.

Сторони цього договору дійшли згоди, що розмір страхового відшкодування у зв`язку із вказаною вище ДТП становить 19500 грн.

Відповідно до даних страхового акта ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" №2300180526 від 20 листопада 2017 року визначено суму для виплати в розмірі 19500 грн.

Згідно із листом ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" від 27 червня 2019 року №17-12/4954 на адресу адвоката відповідача у справі, страхова компанія повідомила, що сума відшкодування визначена за домовленістю із ОСОБА_3 .

Щодо висновків суду про зазначені ним мотиви неможливості застосування висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Можливість і необхідність застосування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права не залежить від часу прийняття постанови цього суду. Висновки Верховного Суду вказують на правильність застосування норм процесуального і матеріального права, якими врегульовуються відповідні правовідносини сторін.

Згідно із частиною 2 статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Велика Палата Верховного Суду, як найвищий орган Верховного Суду у визначених законом випадках, наводить висновки, які превалють над іншими з подібних правовідносин, що викладені іншими органами Верховного Суду.

Отже мотиви суду першої інстанції щодо застосування висновків Верховного Суду не ґрунтуються на положеннях процесуального закону.

Щодо витрат за складання звіту, то такий складено на замовлення ОСОБА_3 і законних підстав для відшкодування цих витрат на користь позивача не убачається.

Замовником послуг з перевезення пошкодженого транспортного засобу також виступав ОСОБА_3 , що також не дає підстав вирішувати питання про відшкодування цих витрат на користь позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги та підстав позову, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15 зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Статтею 1192 ЦК України унормовано, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до даних звіту про визначення вартості матеріального збитку від 27 листопада 2017 року №2511, вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 27 листопада 2017 року складає 72292,72 грн. При цьому встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 242265,23 грн., а 72292,72 грн. є сумою, що відповідає ринковій вартості транспортного засобу.

14 листопада 2019 року на запит суду першої інстанції надані матеріали страхової справи (том 1 а.с.197-231). Матеріали страхової справи не містять відомостей про те, що страховиком для визначення розміру виплати страхового відшкодування у відповідності до статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" залучався експерт.

У відповідності до договору про врегулювання страхового випадку №2300180526 від 20 листопада 2017 року, що укладений між ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" та ОСОБА_3 сторони узгодили розмір страхового відшкодування.

Звіт про визначення вартості матеріального збитку, що складений на замовлення ОСОБА_3 , виконано 27 листопада 2017 року, тобто після укладення договору із страховиком заподіювача шкоди про врегулювання страхового випадку.

Отже зібрані у справі докази та їх хронологія дають підстави для висновків, що страховик заподіювача шкоди та потерпіла особа визнали за взаємною домовленістю суму, яку має отримати потерпіла особа у зв`язку із пошкодженням майна, не керуючись при цьому актами оцінки майна.

ОСОБА_1 , як особа, яка уповноважила страховика, на підставі укладеного з ним договору та відповідно до вимог Закону, у разі настання страхового випадку захистити його майнові інтереси відповідно до максимально можливих розмірів страхового відшкодування, участі в укладенні цього договору не брав, не погоджував визначеною за домовленістю суму відшкодування, відповідно його умови не можуть розглядатися як такі, що звужують його інтереси, які захищені Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Окрім того, статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються, зокрема, витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено:

30.1. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

30.2. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із встановленими обставинами справи, автомобіль Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 слід розглядати як фізично знищений.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачем не доведено розміру сум, які у відповідності із законодавством має відшкодувати заподіював шкоди у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. При цьому, беручи до уваги, що страховик і ОСОБА_3 дійшли згоди щодо розміру суми страхового відшкодування, збереження у потерпілої особи пошкодженого майна, яке має певну цінність, то вимоги до відповідача не ґрунтуються на положенні закону.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Lestera" (UAB"Lestera") до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 липня 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова