Ухвала

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 522/7959/17

провадження № 61-10400ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Висоцького Володимира Едуардовича, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 15 листопада 2015 року на перехресті вул. Краснова та просп. Адміральський у м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Водій автомобіля Mercedes-Benz S 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по регульованому перехресті вул. Краснова та просп. Адміральський, скоїв наїзд на пішоходів: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Від отриманих внаслідок ДТП тілесних пошкоджень пішохід ОСОБА_3 загинув на місці ДТП, а ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді перелому зводу та основи черепу, забою головного мозку, перелому кісток тазу, з якими позивач була госпіталізована до ВРІТ КУ «МКЛ №1 м. Одеси».

Після скоєння ДТП водій автомобіля Mersedes-Benz S 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зник з місця події. Проте, 15 листопада 2015 року біля будинку № 4 по вул. Артилерійська у м. Одесі, було виявлено автомобіль Mersedes-Benz S 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно з даними національної бази транспортних засобів зареєстрованих в Україні, належить на праві власності ОСОБА_1 .

За вказаними фактами, 15 листопада 2015 року СУ ГУНП в Одеській області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12015160000000259, в ході якого було з`ясовано, що до вчинення злочину причетний легковий автомобіль Mercedes-Benz S 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачці ОСОБА_1 . Однак особу водія, який керував даним автомобілем та вчинив наїзд на пішоходів, слідством не встановлено.

У подальшому ОСОБА_1 повідомила, що належний їй автомобіль Mercedes-Benz S 400 було продано ОСОБА_4 , що підтверджується розпискою та довіреністю, виданою на його ім`я. Таким чином, за твердженням відповідача, з моменту продажу автомобіля - 22 червня 2015 року вона не має жодного відношення до вказаного автомобіля.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 18 512,85 грн та на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2020 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2018 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Висоцький В. Е., просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову є відшкодування майнової шкоди у розмірі 18 512,85 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач визначив її у грошовому виразі.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що становлять виняткове значення для учасника справи та, що розгляд цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Отже, у Верховного Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи

до категорії малозначних, касаційна скарги не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Висоцького Володимира Едуардовича, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко